Автор фото, EPA
Підпис до фото, Український танк на межі Сумської і Курської областей наприкінці серпня 2024 року. Саме на початку цього місяця почалась операція ЗСУ на російській території, яка триває досіArticle information
- Author, Олег Черниш
- Role, ВВС Україна
- 57 хвилин(и) тому
Залучення солдатів армії Північної Кореї надало нового імпульсу наступу збройних сил Росії на території Курської області. Тепер вони впритул наближаються до основних укріпрайонів ЗСУ.
Свій контрнаступ на Курщині російська армія почала три місяці тому – в середині вересня. На той момент Україна контролювала вже близько 1 тис. кв км території противника, встановила свою комендатуру в місті Суджа і укріпила оборонні лінії на захопленій території.
З першої хвилі наступу Росії вдалося просунутися на лівому фланзі українського плацдарму біля міст Кореневе і Глушкове, але не вдалося прорвати оборону ЗСУ. Друга хвиля – в жовтні і листопаді – також не принесла значного успіху для Кремля.
Українська армія вибудувала лінію оборони вздовж річок Снагость на лівому фланзі і Псел – на правому, та надійно утримувала її.
- Наказали триматися до приходу Трампа. Як українські війська обороняють Курський фронт3 грудня 2024
- Що з російським контрнаступом на Курщині 12 листопада 2024
- Чому Росія не змогла зупинити Курський наступ, хоч і знала про нього20 вересня 2024
Довго масовані і потужні атаки росіян українським армійцям вдавалося стримувати саме на цих рубежах. В коментарі ВВС бійці ЗСУ говорили, що отримали наказ утримувати російську територію щонайменше до кінця січня, тобто до вступу на посаду нового американського президента Дональда Трампа.
Але на початку грудня стало відомо про активне залучення на Курщині північнокорейських військ на боці РФ, що мало б переломити ситуацію на користь Москви.
Фактор КНДР
За даними ЗМІ і військових аналітиків, активно вводити в бій солдатів КНДР російське командування почало в середині грудня. Побічно це підтверджується даними українського Генштабу.
Якщо наприкінці листопада він фіксував щоденно на цій ділянці фронту близько 20 боєзіткнень, то 15 грудня ця цифра підскочила вдвічі. Наступний тиждень вона трималась приблизно на такому рівні і знизилась лише 22 грудня до 27 боєзіткнень за добу.
Це, вірогідно, пов'язано з важкими втратами, які зазнали війська і необхідністю відновлення сил та ресурсів.
За даними головного управління розвідки міноборони України, північнокорейських солдатів почали залучати до штурмових дій на Курщині з 14 грудня у складі зведених підрозділів морської піхоти та повітряно-десантних військ ЗС РФ.
За цей час з'явились декілька фото і відеосвідчення їхнього пересування на полі бою, поранення і загибелі. При цьому українська влада каже, що російське командування видає їм паспорти РФ та намагається максимально приховати факт їхньої участі в боях.
Автор фото, Телеграм Володимир Зеленський
Підпис до фото, Ймовірно, солдат КНДР на полі бою в Курській області. Фото з телеграму Володимира Зеленського
Розвідка Південної Кореї оцінює втрати КНДР за тиждень активних боїв на Курщині в 1,1 тисячі осіб, тобто 10% від загальної кількості військових, які начебто прибули в РФ. Також південнокорейська влада повідомляє про плани Пхеньяна надати ще більше солдатів і озброєння для своїх союзників з Москви.
Президент України Володимир Зеленський ввечері 23 грудня заявив, що втрати КНДР становлять вже 3 тисячі бійців. Він також каже про ризики направлення додаткової кількості солдатів та військової техніки для російської армії від Північної Кореї.
Такі високі втрати північнокорейців можуть бути пов'язані з тактикою, якою вони користуються на полі бою.
Автор фото, командування ССО
Підпис до фото, Командування Сил спецоперацій ЗСУ виклало відеозапис знищення, як заявлено, солдатів КНДР на Курщині. Видно, що вони рухають по відкритому полю без прикриття і не знають, як захистить від атак дронів
З відеозаписів, опублікованих українськими військовими підрозділами, видно, що військові КНДР наступають швидко, але по відкритому полю шеренгами, без допомоги бронетехніки і фактично без прикриття.
Вони намагаються дістатися до українських позицій, але потрапляють під вогонь артилерії і дронів.
Тим не менше, така "витратна" тактика дозволила Росії досягти певних тактичних успіхів на полі бою в Курській області.
Тиск з двох боків
Однак для початку треба зрозуміти, за якими основними напрямками атакує спільне російсько-корейське угруповання, що, за даними української сторони, налічує близько 50-60 тисяч військових.
Основна його мета – пробитися до траси Суми-Суджа, яке є основною логістичною артерією плацдарму ЗСУ. Російські війська рухаються до неї з південно-східного напрямку, де на початку грудня змогли захопити село Плехово, що стоїть за 13 км від траси на східному березі річки Псел.
Після захоплення цього населеного пункту перед росіянами і військами КНДР постало завдання форсувати водну перешкоду. Згідно з онлайн-мапою українського аналітичного центру DeepState, ймовірно, їм це вдалося і зараз бойові дії вже тривають на західному березі річки Псел біля сіл Курилівка та Махновка.
Про цей "прорив" пишуть і російські ресурси. Наприклад, російське видання Readovka вважає, що надалі армія РФ планує вийти вже до околиць Суджі – селищ Гончаровка і Рубанщина.
Паралельно з цим війська Росії і КНДР тиснуть на українців з протилежного лівого флангу. Тут їх ключова мета – пробитися до важливого укріпрайону ЗСУ в селищі Мала Локня. В середині грудня їм вдалося прорватися до селища Кругленьке, що розташоване за 2-3 км від Малої Локні. Наразі тут тривають важкі бої.
Якщо Україна втратить цей укріпрайон, то буде змушена відвести свої війська з північної частини Курського плацдарму, зокрема від сіл Погребки, Руське Порічне і Черкаське Порічне.
Ще один напрямок руху російського наступу – вздовж українського кордону з півночі на південь. Тут міноборони РФ 11 грудня повідомило про взяття під контроль села Дар'їно.
Це значить, що росіянам вдалося переправиться через річку Снагость і вклинитись в українську оборону. Наступною їхньою ціллю може бути Свердліково, від якого до траси Суми-Суджа близько 10 км.
У випадку перерізання логістики подальше утримання плацдарму для ЗСУ не буде можливим.
Автор фото, EPA
Підпис до фото, Український солдат в центрі Суджі. Це російське місто є головним центром плацдарму ЗСУ на Курщині
Три потужні хвилі російського наступу на Курщині дозволили РФ відвоювати приблизно половину захопленої території, але не призвели до руйнування стійкості української оборони на ключових напрямках.
Пояснити це можна тим, що тут командування ЗСУ залучило найпотужніші підрозділи, зокрема десантно-штурмові, а також вибудувало достатньо ефективну систему мінно-вибухових загороджень.
Це призводить до значних втрат росіян в людях і техніці та гальмує наступ. До того ж українцям вдається за допомогою західного далекобійного озброєння вражати логістичні центри і пункти дислокації противника на Курщині.
Військовий експерт і австралійський генерал у відставці Мік Раян зауважує, що попри запеклі бої минулого тижня росіянам вдалося відвоювати лише "мінімальну кількість територій".
Наскільки довго ЗСУ зможуть стримувати наступ військ РФ і КНДР? Джерела ВВС в українському військовому керівництві запевняють, що щонайменше місяць протриматись на Курщині їм цілком під силу.
