Автор фото, Getty Images
Наприкінці минулого тижня керівник ПВК "Вагнер" Євген Пригожин спробував влаштувати збройний заколот й усунути військове керівництво країни.
Бунт закінчився так само швидко, як і почався, а Кремль, який спочатку загрожував карою за зраду, пішов з вагнерівцями на угоду за посередництва Олександра Лукашенка.
За підсумками цих подій лишилося більше запитань, аніж відповідей. Чому Володимир Путін дав задню — і чи дав? Чому Пригожин повернув колони назад? До чого тут взагалі Білорусь, і що тепер буде із ПВК "Вагнер"? Як все це вплине на війну в Україні?
ВВС спробувала відповісти на деякі з цих запитань (хоч це й нелегко).
- Чому Пригожин пішов на угоду з Кремлем і як це підірвало імідж Путіна
- "На захист влади не вийшла жодна жива душа". Як заколот Пригожина показав занепад Путіна
Навіщо Пригожин влаштував марш справедливості? Який він мав план (і чи мав)?
Про "марш справедливості" Євген Пригожин оголосив увечері у п'ятницю, 23 червня. Формальним приводом засновник ПВК "Вагнер" назвав "ракетний удар", який нібито завдали по тиловому табору найманців, що призвело до численних жертв.
На початку тижня об'єктивних верифікованих даних на підтримку цієї версії так і не з'явилося.
Єдиним "свідченням" удару залишається невиразне відео у каналі "Разгрузка Вагнер", на якому невідомі чоловіки прибігають на обвуглену лісову галявину, обговорюючи при цьому, що українці таку атаку влаштувати не могли.
І хоча деталі на цьому ролику схожі на ті, що помітили на іншому відео одного з таборів Вагнера, ролик виглядає постановкою. Вказує на це і те, що за кілька днів ми нічого так і не дізналися про конкретні жертви серед вагнерівців й не побачили інших фото та відеодоказів.
У своєму першому аудіозверненні після закінчення заколоту Євген Пригожин стверджує, що загинуло "близько тридцяти" бійців, а деякі отримали поранення. Після цього, за його словами, рада командирів "Вагнера" вирішила "вирушати".
Але й сказати, що раптове загострення відносин Пригожина з керівництвом міністерства оборони та генерального штабу РФ виникло на порожньому місці, не можна. Цей конфлікт тривав місяцями.
Спочатку очільник ПВК "Вагнер" звинувачував військове керівництво Росії у нікудишньому управлінні. Потім — у небажанні визнавати заслуги "Вагнера" (у підсумку взимку міністерству вперше довелося відкрито визнати, що російська армія залучає найманців до війни в Україні).
Потім — у створенні штучного "снарядного голоду" (тобто свідомому зниженні постачання боєприпасів), яке заважало вагнерівцям наступати на Бахмут.
Паралельно Пригожин робив особисті випади на адресу міністра оборони РФ Сергія Шойгу та начальника генштабу Валерія Герасимова. Обматюкав їх, показуючи гори трупів найманців, звинувачував у некомпетентності й втратах російської армії.
Об'єктом глузувань Пригожина стали члени родини Шойгу. У травні конфлікт, здавалося, досяг точки кипіння, коли лідер "Вагнера" пригрозив забрати своїх бійців з Бахмута без наказу, якщо постачання боєприпасів не збільшать. Свій ультиматум Пригожин так і не виконав, сам Бахмут незабаром захопили, а "Вагнер" оголосив про відхід у "тилові табори" (де саме вони розташовані та скільки їх, публічно невідомо).
Кремль й міністерство оборони РФ, здавалося, не помічали конфлікту. Але у Пригожина забрали можливість вербувати ув'язнених російських колоній, які були одним з головних джерел поповнення для "Вагнера".
Бізнесмен робив це ще з минулого літа, фактично, за особистої участі президента Росії Володимира Путіна, який нещодавно нарешті відкрито визнав, що надає помилування таким завербованим. Але навесні функція вербування повністю перейшла до міноборони.
А в червні влада раптом оголосила, що очікує, що всі добровольчі формування (а саме до них формально належать усі заборонені російським законом ПВК) зобов'язані підписати контракти з армією.
Для Пригожина це, мабуть, означало б втрату контролю над "Вагнером", розбудовою якого він займався ще з 2014 року, коли Росія вперше вторглась на Донбас. Публічно він кілька разів заявляв, що контракти з міноборони його бійці не підписуватимуть.
Саме цією обставиною — небажанням втрачати самостійність — заколот Пригожина і пояснив ВВС співрозмовник, знайомий з бізнесменом (попросив про анонімність).
"Це для нього був вимушений відчайдушний крок, — каже він. — До цього ПВК отримувала гроші нібито напряму, решту вони робили самі. А тут усе йшло б через міноборони — озброєння, техніка, форма. Забирали б техніку, давали б вказівки". За словами співрозмовника, Пригожин розумів, що за кілька місяців втратив би силу.
Примітно, що ще навесні, даючи інтерв'ю автору проєкту WarGonzo Семену Пегову, на запитання про заколот Пригожин відповів так: "Похід на Москву — цікава думка, але ми не думали".
"Дах у чувака поїхав", — так поведінку Пригожина пояснює інший співрозмовник ВВС, який спілкується з високопосадовцями.
Сам Пригожин пояснив свої мотиви лише увечері в понеділок, 26 червня. У голосовому повідомленні він розповідає, що він і командири "Вагнера" дійсно не погоджувалися з вимогою підписати контракти з міністерством оборони РФ, бо, на їхню думку, це фактично призвело б до припинення існування ПВК.
За словами засновника "Вагнера", попри це, найманці, як він стверджує, збиралися здати свою техніку владі 30 червня, за день до дедлайну з підписання контрактів з міноборони (що у "Вагнері" розцінювали як розформування ПВК). І нібито лише "удар", якого зазнали польові табори найманців, перешкодив цим планам.
Чого насправді домагався Пригожин і в чому полягав його план – сказати складно. "На папері" очільник ПВК "Вагнер" просив видати йому Валерія Герасимова та Сергія Шойгу. Саме цього він вимагав у генералів Юнус-Бека Євкурова та Володимира Алексєєва, які, зважаючи на все, виявилися бранцями вагнерівців після того, як ті захопили будівлю штабу Південного військового округу в Ростові-на-Дону.
Припустити, що російська влада дійсно виконала б цю вимогу, досить складно.
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото,
Пригожин їде з Ростова-на-Дону
Тепер Пригожин каже, що похід мав дві цілі — не допустити знищення ПВК "Вагнер" та "притягнути до відповідальності осіб", що припустилися помилок під час вторгнення в Україну (мабуть, йшлося про Шойгу і Герасимова).
Крім того, у понеділок бізнесмен хвалився, що під час заколоту його бійцям практично без втрат вдалося пройти ділянку, що перевищує відстань від лінії розмежування станом на початок широкомасштабного російського вторгнення до Києва. "Якби дії 24 лютого виконував підрозділ за рівнем навченості, моральної зібраності, як "Вагнер", то, можливо, спецоперація [в Україні] тривала б добу", – вважає Пригожин.
Лідер "Вагнера" при цьому стверджує, що скидати владу не збирався, а колони на Москву і Ростов-на-Дону йшли "для демонстрації протесту".
Не виключено, що походом на Ростов і Москву Пригожин просто хотів привернути увагу Путіна, тому що інших можливостей зробити це останнім часом він не мав, припускає його знайомий: "Він вирішив так пояснити, що він, як і раніше, вірний Путіну, але йому треба залишити окреме постачання й окреме господарство. Однак зробити це не вдалося".
Ми не знаємо, як Пригожин оцінює результати свого походу. Можливо, цими словами: "Нормальний результат. Усіх збадьорили". Так Пригожин сказав, їдучи з Ростова увечері 24 червня.
Чому ніхто не спробував завадити бунтівникам? Чому Кремль не пішов на силовий сценарій? Чи могли бунтівники досягти успіху?
Одне з головних питань, що залишилися після "маршу справедливості", – чому влада не намагалася зупинити його? Фото й відео суботніх подій вочевидь демонструють, що колони вагнерівців увійшли до Ростова-на-Дону, не зустрівши жодного опору — наприклад, на одному з роликів видно, як блокпост поліції просто проводжає поглядом техніку заколотників.
Не перешкоджали силовики й захопленню штабу Південного військового округу — одного з ключових центрів управління вторгненням Росії в Україну — та інших військових об'єктів. На роликах Пригожина видно, що не намагаються завадити йому й генерали Євкуров та Алексєєв — і це попри те, що на той момент ФСБ вже порушила проти засновника ПВК "Вагнер" справу про заколот.
Колона бунтівників без особливих проблем просувалася й трасою М-4 "Дон". З неофіційних повідомлень каналів, пов'язаних з різними сторонами конфлікту, відомо, що найманці, зважаючи на все, збили кілька гелікоптерів і літак, які, ймовірно, намагалися перешкоджати їхньому просуванню — у понеділок це підтвердив і сам Пригожин.
Але про жодні масштабні бої не йшлося — інакше до понеділка у нас би вже були фото- та відеосвідчення таких битв. У підсумку найманцям вдалося дійти аж до Єльця в Липецькій області — це менше ніж за 350 кілометрів від Москви. Лідер "Вагнера" стверджує, що дорогою ПВК встановила контроль над усіма військовими об'єктами, а "на землі" не загинув жоден російський військовий.
Відповіді на запитання, чому влада обрала "м'який сценарій", у нас зараз немає. Жодних коментарів щодо цього влада не надала.
Ми знаємо, що ще ввечері 23 червня, коли Пригожин тільки оголосив про свій заколот, у Москві й Ростові-на-Дону по тривозі підняли поліцію, військових, Росгвардію та ФСБ; в обох містах помітили бронетехніку, почали перекривати дороги. Володимир Путін у спеціальному зверненні прямо назвав Пригожина (хоч і не називаючи його імені) зрадником, який завдав країні удару в спину, і пообіцяв, що всіх учасників заколоту покарають. У Москві, Підмосков'ї та Воронезькій області запровадили режим контртерористичної операції.
Автор фото, ROMAN ROMOKHOV/AFP VIA GETTY IMAGES
Підпис до фото,
Схоже, вагнерівці почувалися комфортно протягом свого короткого заколоту
Але, зважаючи на все, наказ відкривати по бунтівниках вогонь силовики так і не отримали. Чому?
Причин може бути кілька, але точної відповіді у нас також немає. Не виключено, що влада усвідомлювала, що просто не має достатньої кількості сил для боїв з найманцями Пригожина — найбільш боєздатні частини зараз стримують український контрнаступ. Крім того, реальні бої в міських умовах (а Ростов-на-Дону — місто-мільйонник), мабуть, призвели б до величезних жертв. Особливо з урахуванням того, що прихильники Пригожина, судячи з фото, мали й важку техніку.
Сам Пригожин стверджував, що військові просто не захотіли відкривати вогонь по вагнерівцях, але підтвердити чи спростувати його слова неможливо. Хоча з обережністю можна сказати, що масштабної публічної підтримки з боку армії чи інших силовиків його заколот не отримав.
В неділю ввечері в телеграм-каналах з'явилися (неперевірені) відомості про те, що у військового керівництва нібито з'явилися питання до тих, хто мав охороняти штаб ПВО – про це, зокрема, писала колишня помічниця спікера держдуми РФ В'ячеслава Володіна Анастасія Кашеварова. Але вже надвечір вона уточнила, що з бійцями, які просто виконували накази командування, вже "все добре".
Навіщо Путін пішов на угоду з Пригожиним? Чому той погодився та повернув колони? До чого тут взагалі Лукашенко?
Увечері в суботу, 24 червня, коли на московських вулицях вже помітили блокпости з автоматниками, стало відомо, що "марш Пригожина" зупинився і розвертається у зворотному від столиці напрямку. Кремль і Пригожин оголосили, що досягли домовленості за посередництва президента Білорусі Олександра Лукашенка.
Параметри цієї угоди пізніше озвучив речник Володимира Путіна Дмитро Пєсков. Вони, за словами останнього, такі: Пригожин "піде" до Білорусі (у якій якості, незрозуміло), справу про заколот закриють, судити його учасників не будуть з поваги до їхніх воєнних заслуг (тобто участі у вторгненні в Україну), з частиною (тими, хто брав участь у заколоті) міноборони РФ підпише контракти.
Після цієї заяви виникло одразу кілька запитань. Навіщо це знадобилося Кремлю, коли Володимир Путін ще вранці погрожував карою бунтівникам? Чому Пригожин, який проїхав пів країни без опору, погодився на вигнання? І до чого тут взагалі Лукашенко?
На перше запитання у певному сенсі відповів сам Пєсков, оголошуючи про угоду: "Була найвища мета — уникнути кровопролиття, уникнути внутрішньої конфронтації, уникнути зіткнень з непередбачуваними результатами".
Цей аргумент можна вважати розумним. Навряд чи влада, для якої заколот вочевидь став повною несподіванкою, хотіла перевірити, що станеться, якщо колони Пригожина дістануться хоча б до Оки, найближчої водної перешкоди на шляху до Москви, або вести бої з вагнерівцями в межах міста Ростова.
Про це у понеділок сказав і міністр закордонних справ Сергій Лавров: за його словами, якби бунтівники дійшли б до столиці, кровопролиття уникнути не вдалося б.
Відповісти на друге запитання – навіщо це Євгену Пригожину – складніше. Якщо вірити засновнику ПВК, то зупинитись він та його найманці вирішили через те, що, підійшовши ближче до Москви, зрозуміли: проллється кров. "Перший фактор – ми не хотіли проливати російську кров. Другий — ми вважали, що демонстрації того, що ми збиралися зробити, було достатньо", — пояснив Пригожин увечері 26 червня.
Але можна припустити, що рішення не йти на подальшу ескалацію пояснюється ще й тим, що Пригожин і його бійці просто не мали конкретного плану.
"Ну ось, припустимо, прийшов ти до Москви. А що робити далі? Ну, прийшов ти до Кремля, насрав у Цар-гармату, а влада де? Влада поїхала з тим, хто має кнопку. Спецзв'язок вимкнули про всяк випадок, Останкіно перевезли до якогось запасного центру десь у Москві. Ну, місто пограбували, машини спалили – Пригожин в цю мить втратив би контроль над ситуацією", — розмірковує знайомий бізнесмен.
Про це майже тими ж словами говорить ВВС співрозмовник, знайомий з високопосадовцями. "Ну, прийшов до Москви — і що? Немає Шойгу і Герасимова — поїхали до Петербурга, або Калінінграда, або Новосибірська, або Нижнього Новгорода", — коментує він.
Не можна відкидати й те, що Пригожин усвідомив, що для повноцінного заколоту йому не вистачить сил.
З п'ятниці про підтримку бунтівників не оголосила жодна велика силова структура. Засновник ПВК "Вагнер" стверджував, що його підтримують 25 тисяч бійців і навіть деякі військові, але перевірити це складно. А у Кремлі кажуть, що деякі вагнерівці передумали бунтувати вже у процесі.
Чому перемовником виступив саме Лукашенко? Сам він цього поки що не пояснив. За словами Дмитра Пєскова, це пов'язано з тим, що Пригожина з президентом Білорусі пов'язує давнє знайомство.
"Я його так і називаю: Женя. У нас з ним найкращі стосунки. Найкращі", — говорив Лукашенко про Пригожина у 2020 році. У ЗМІ та соцмережах ще з вихідних спекулюють щодо інших можливих перемовників: зокрема, лунало ім'я губернатора Тульської області Олексія Дюміна, але влада регіону це заперечувала.
"Лукашенко простяг руку і запропонував знайти шляхи вирішення для подальшої роботи ПВК "Вагнер" у законній юрисдикції", – таким коментарем обмежився Пригожин.
Важливо пам'ятати, що для Білорусі непередбачуваний перебіг подій у Росії, ймовірно, був би проблемою — окрім Москви, союзників у Мінська не так багато.
Так чи інакше, тепер держпропагандисти закликають поставити Лукашенку пам'ятник у Москві. А багато хто згадує, як у 2020 році Росія допомогла президенту Білорусі придушити масштабні протести через фальсифікації на виборах – у якомусь сенсі посередництво Лукашенка тепер виглядає як подяка за ту підтримку.
Де зараз Пригожин та його бійці? Невже справу про заколот закриють, а Путін усім пробачить?
Де зараз Пригожин і його бійці – невідомо. У суботу ввечері, 24 червня, позашляховик з лідером ПВК "Вагнер" виїхав з Ростова-на-Дону, але що з ним сталося після цього, ніхто не знає. Пєсков сказав, що "слово президента" (того ж, що у суботу вранці загрожував покаранням) гарантує, що Пригожин доїде до Білорусі.
Що буде із засновником "Вагнера" на засланні – невідомо. Одне з головних питань стосується долі його численних бізнес-активів — компанії "Конкорд", пов'язаних з бізнесменом ЗМІ, контрактами на постачання харчування російської армії тощо. Знайомий Пригожина у розмові з ВВС припускає, що активи у бізнесмена так чи інакше заберуть, а сам він, ймовірно, не затримається в Білорусі і, наприклад, поїде до Африки.
Співрозмовник підкреслює, що зробити точний прогноз про долю бізнесмена, напевно, не візьметься зараз ніхто — надто багато невідомих у цьому рівнянні. Хоча припустити, що Пригожин зможе повернути прихильність Володимира Путіна, який звинуватив його у зраді, важко.
Не знаємо ми і те, що трапилося з учасниками заколоту — чи повернулися вони до тих самих польових таборів, місцеперебування яких невідоме? Чи вирушили до Білорусі з Пригожиним? Чи досі залишаються у російських регіонах? Невідома доля й тих бійців "Вагнера", які в заколоті не брали участі.
Ба більше – не знають цього й в адміністрації Білорусі. Коли журналісти видання "Зеркало" зателефонували туди під виглядом стурбованих громадян, у відомстві відповіли: "Я так само дивлюсь телевізор, як і ви. Знаю лише ту інформацію, яку оприлюднюють на телебаченні".
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото,
Незабаром після початку заколоту плакати, які закликають приєднатися до ПВК "Вагнер", почали прибирати
Важливо пам'ятати про те, що зараз перед владою стоїть важлива дилема: під час заколоту, зважаючи на все, прихильники Пригожина вбили кількох російських військових (за різними оцінками, до 20 осіб).
У патріотичних каналах вже говорять про те, що залишити це без покарання не можна. Як відреагують на це Кремль та силовики, ми не знаємо. Але, здається, влада легко може опинитися в ситуації, коли з'ясується, що простіше опинитися в колонії за антивоєнний плакат чи політичну діяльність, ніж за спробу перевороту та вбивство російських військових.
"[Виходить], що влада може засудити Володимира Кара-Мурзу до 25 років, але взагалі не здатна захистити Москву чи Ростов від незаконних формувань за спробу заколоту та держперевороту", — констатує близький до Кремля співрозмовник ВВС.
Що тепер буде з найманцями? Що чекає на ПВК "Вагнер"?
Що буде з військовими формуваннями "Вагнера" і чи збережеться сама ПВК — також незрозуміло. Але можна впевнено вважати, що у своєму нинішньому вигляді "Вагнер" — найпотужніша і найвідоміша армія найманців у Росії — існувати вже не буде.
Після того, як Пригожин заявив про припинення заколоту та повернення сил до польових таборів, у Кремлі заявили, що не переслідуватимуть бійців ПВК, які брали участь у заколоті, "з урахуванням їхніх заслуг на фронті". Ті ж, хто в "марші справедливості" не брав участі, матимуть змогу підписати контракти з Міноборони, сказав Дмитро Пєсков.
Путін планує перевести підрозділи ПВК під командування міноборони та звільнити нинішніх командирів "Вагнера", повідомило британське видання Telegraph із посиланням на джерела у спецслужбах Британії. Також, за даними видання, у заколоті брали участь вісім тисяч найманців, а не 25 тис., як заявляв Пригожин.
Найімовірніше, як "єдиний організм" ПВК "Вагнер" не збережеться, пише російська газета "Ведомости" з посиланням на джерело, близьке до міноборони. Працівникам ПВК запропонують в індивідуальному порядку "розчинитися" у структурах міноборони РФ чи Росгвардії. Це пов'язано з тим, що більше довіри до керівництва ПВК не може бути, зазначає газета.
Долю бійців ПВК коментували переважно депутати російської Держдуми. Колишній депутат від КПРФ Віктор Соболєв, який раніше критично висловлювався про ПВК, припустив, що піти разом із Пригожиним до Білорусі бійцям "Вагнера" навряд чи дозволять. За його словами, подальша доля найманців залежатиме від рішень Путіна.
Росії потрібен закон, який регулює діяльність приватних військових компаній, заявив керівник комітету Держдуми з оборони Андрій Картаполов. Про те, що депутати хочуть законодавчо визначити статус ПВК, він говорив ще кілька тижнів тому.
За словами Картополова, зараз немає причин забороняти ПВК "Вагнер", оскільки до самих бійців "ніхто не має претензій". "Вони нікого не ображали, нічого не ламали. До них немає жодних претензій ні в кого — ні в жителів Ростова, ні у військовослужбовців Південного військового округу, ні в правоохоронних органів. Тож які до них питання? До них жодних претензій немає", – заявив Картаполов.
У своєму новому аудіоповідомленні Пригожин каже, що білоруський президент Лукашенко "простягнув руку і запропонував знайти шляхи вирішення для подальшої роботи ПВК "Вагнер" у законній юрисдикції". Але що саме це означає для майбутнього ПВК — незрозуміло.
Росіяни підтримали Пригожина чи ні? А російські еліти?
Про те, на чиєму боці були симпатії чиновників, військових та росіян, можна судити лише за непрямими ознаками.
Після того, як найманці з "Вагнера" увійшли до Ростова, у соцмережах з'явилося кілька відео скупчень збуджених людей у центрі міста. На одному із відео боєць "Вагнера" закликає всіх заспокоїтись, а до нього підходять кілька чоловіків, щоб потиснути бійцю руку.
Також було кілька відео, на яких жителі Ростова сперечалися і лаялися з бійцями ПВК: наприклад, один чоловік казав, що бійці підняли паніку в місті, а інший — що через "Вагнера" розбомблять місто.
Були в мережі відео, де люди аплодували й підтримували бійців "Вагнера", які залишали Ростов у суботу ввечері після рішення розвернути колони.
Ще у перших п'ятничних зверненнях Пригожин заявив, що його підтримує російська армія, але об'єктивних доказів цьому не було.
Війська "Вагнера" змогли безперешкодно увійти до Ростова і зайняти штаб Південного військового округу, опору їм не чинили. Проте ще в п'ятницю ввечері генерал Суровікін, який раніше вважався однодумцем Пригожина, записав відеозвернення, в якому закликав бійців ПВК зупинитися.
"Поки не пізно, потрібно підкоритися волі й наказу всенародно обраного президента РФ, зупинити колони, повернути їх до пунктів постійної дислокації", – заявив він.
Слідом за ним зі схожим зверненням виступив заступник начальника ГРУ РФ Володимир Алексєєв. Він заявив, що дії Пригожина — це "удар у спину країні й президенту". "Лише президент має право призначати найвищий керівний склад збройних сил, а ви намагаєтесь посягнути на його владу", – сказав Алексєєв.
У суботу вдень, після звернення Володимира Путіна, кілька губернаторів й чиновників почали також записувати свої звернення — але не з закликами до ПВК, а на підтримку російського президента. Першими звернення випустили очільники окупованих Росією територій Запоріжжя, Херсонської області, "ДНР", "ЛНР" та анексованого Криму, зазначило видання "Вот так". Це були короткі звернення на кшталт "Донецька Народна Республіка з президентом!"
Слідом за цим у телеграм-каналах російських губернаторів почали з'являтися схожі слова на підтримку Путіна. За підрахунками ВВС, понад 20 російських губернаторів з різних регіонів Росії заявили про свою підтримку президента й закликали людей згуртуватися навколо Путіна. До єдності та недопущення розколу закликали й керівники двох палат парламенту Валентина Матвієнко та В'ячеслав Володін.
Ніхто з російських чиновників публічно не виступив за Пригожина. Багато високопосадовців ніяк не висловилися про те, що відбувається. Серед них — мер Москви Сергій Собянін, прем'єр-міністр Михайло Мішустін та члени його уряду. Заяви Собяніна стосувалися лише запровадження режиму контртерористичної операції та оголошення 26 червня неробочим днем у Москві.
Про що урядовці думали в день заколоту, лишається тільки здогадуватися. Журналісти проєкту Faridaily, переглянувши засідання кабміну в понеділок, зробили висновок, що "такими замученими та втомленими" урядовців бачили вперше.
У суботу телеграм-канали з посиланням на сервіс Flightradar повідомляли, що приватний літак міністра торгівлі й промисловості Дениса Мантурова того дня вранці приземлився в турецькому Даламані. Сам Мантуров у понеділок був на нараді уряду.
Про те, де саме під час походу Пригожина на Москву були російські чиновники й бізнесмени, інформації немає. Російське видання "Важные истории" вказує на активність вильотів бізнес-джетів з Москви. Зокрема, видання зазначає, що вранці у суботу з Росії відлетіли літаки олігархів Володимира Потаніна та Аркадія Ротенберга.
Автор фото, AFP VIA GETTY IMAGES
Відсутність підтримки Пригожина в елітах пов'язана, зокрема, з характером самого бізнесмена, розмірковує його знайомий: "Він ніколи ні з ким не кооперувався. У цьому є його проблема. Він абсолютно самотній вовк. Ні з ким до альянсів не вступав. Спроби різних людей контактувати з ним закінчувалися нічим — це просто не про нього. Поруч із ним нікого, просто випалена пустеля. Усі повинні лежати донизу і слухати його уважно. Він пропонував приєднуватись до нього на своїх умовах, що мало кого влаштовувало. І це зрозуміло — зв'язуватися з напівблатним, з дивними замашками та армією карних злочинців якось небезпечно".
Теза про те, що Пригожин вміє вступати лише до тимчасових тактичних союзів, частково підтверджується його відносинами з лідером Чечні Рамзаном Кадировим.
Ще минулого року вони разом критикували військове керівництво, а Кадиров називав бізнесмена братом. А вже у вихідні чеченський спецпідрозділ "Ахмат" готувався розганяти повстання в Ростові-на-Дону та захищати Москву (хоча з незрозумілих причин до цього справа так і не дійшла).
Як заколот позначиться на іміджі влади та міністерства оборони? Що чекає на Шойгу?
Відповісти на це запитання, здається, найпростіше — вплинути позитивно на імідж влади й армії спроба заколоту навряд чи здатна. Докладно про це ВВС поговорила одразу з кількома експертами. Усі вони погоджуються, що подія свідчить про слабкість і крихкість держави, яка вже півтора року стверджує, що загалом події в країні розвиваються за планом.
Невтішні висновки роблять навіть прокремлівські коментатори. "Заколот показав, що російська державна система управління силовими структурами частково дисфункціональна, — журиться російський політолог Сергій Марков. — Адже найславетніша і найбоєздатніша частина підняла заколот. І силові структури не змогли серйозно купірувати заколот. Довелося домовлятися".
Найімовірніше, показавши і росіянам, і світові свою слабкість, Кремлю доведеться тепер продемонструвати силу. Зазвичай російська влада в цьому випадку посилює внутрішні репресії (втім, це було і до спроби заколоту) і посилює обстріл України, де вже багато місяців армія не може добитися хоч якогось успіху. Так чи інакше, реакцію (або бездіяльність) влади ми побачимо найближчим часом.
Знайомий Пригожина вважає, що у якомусь сенсі "переможцем" із ситуації вийде міністр оборони Сергій Шойгу. Після місяців конфлікту з "Вагнером" військове керівництво довело Володимиру Путіну свою вірність.
Місяцями президент Росії підтримував і армію, і ПВК, даючи Євгену Пригожину більшу, ніж багатьом іншим, свободу (згадати хоча б відсутність реакції на страту найманця Євгена Нужина). Але "експеримент" з підтримкою ПВК вочевидь закінчився невдало, тому можна очікувати, що ставку найближчими місяцями влада робитиме саме на офіційні структури.
З іншого боку, у провоєнних каналах активно почали обговорювати майбутню відставку Шойгу та його заміну на Дюміна. І хоча жодних реальних даних, які б це підтверджували, немає, ясно, що внутрішніх конфліктів російської армії та силовикам не уникнути.
Чи вплинуть ці події на перебіг війни в Україні?
Судячи зі зведень та інших повідомлень, заколот Пригожина ніяк не позначився на ситуації на фронті. На різних ділянках тривали бої, українська армія досягла невеликих територіальних успіхів на півдні та в районі Бахмута, але темпи її просування були приблизно такими ж, як і кілька днів тому.
Очевидно, що внутрішньоросійські чвари і не мали б напряму позначитися на воєнних діях. Події відбувалися в глибокому тилу, а військові на передовій виконують заздалегідь намічені оперативні плани і вирішують нагальні, значно приземленіші завдання. Їм не до Пригожина із Шойгу — треба вижити, треба виконувати накази командирів.
Безумовно, влаштована Пригожиним міжусобиця змінює розклад сил, позначається на процесі управління військами та вносить корективи до стратегічних планів командування обох сторін, хоча такі плани не розробляються миттєво.
Але тепер виникає багато запитань, на які немає однозначних відповідей, і лише припущення викликають апокаліптичні передчуття.
Ще пів року тому багато хто дивувався, як українським безпілотникам вдається долітати до Москви, а зараз кілька тисяч озброєних бойовиків ПВК "Вагнер" легко проходять шлях від сходу України майже до російської столиці.
Постає запитання: а якби це були не "вагнерівці", а регулярні частини ЗСУ із сучасним натівським озброєнням? І не одна бригада, а десяток?
При цьому незадоволені тим, що відбувається на фронті і в тилу, не лише найманці Пригожина, а й багато інших, що воюють на боці Росії: про несправедливість, некомпетентність генералів і нелюдське ставлення командування говорять як штатні військові міноборони РФ, так і бійці різних воєнізованих формувань — добровольці, мобілізовані з самопроголошених "народних республік" тощо.
Похід ПВК "Вагнер" на Москву супроводжувався відеороликами з озброєними людьми та повідомленнями в соцмережах, автори яких висловлювали співчуття та підтримку бунтівникам.
Не виключено, що оцінивши підсумки заколоту Пригожина (а він поки що не виглядає таким вже провальним), локальні бунти можуть спалахнути серед невдоволених солдатів. А це вже загрожує і обвалом фронту.
А якщо наступного разу бунтівники все ж таки вирішать повторити "марш справедливості" і підуть до кінця, та ще й захоплять дорогою ядерні об'єкти та сховища?
Необхідно враховувати і фактор невизначеності, з яким зіткнулися російські солдати й командири молодшої-середньої ланки. Ситуація, коли незрозумілий стан правлячої верхівки, невідомо, де і чим займається вище військове командування, і немає відповіді на головне запитання: "А що це було?" Все це не сприяє рішучості вести війну "до переможного кінця" і жертвувати собою заради розпливчастих цілей високого начальства.
Що буде з силами "Вагнера" в Африці та Сирії?
Під час свого заколоту Євген Пригожин не лише вивів своїх найманців з лінії українського фронту, а й зберігав присутність у таких країнах як Сирія, Судан, Центральноафриканська Республіка та Малі.
Просто вивести всіх цих людей, закривши проєкти, російська влада навряд чи може собі дозволити з огляду на те, що африканські країни залишаються одними з небагатьох союзників Кремля, а міністр закордонних справ Сергій Лавров за останні півтора року кілька разів літав на цей континент, переконуючи африканських лідерів зберегти щонайменше нейтральність до російської війни.
Поставити на чолі ПВК менеджера, який буде більш зрозумілим для російської бюрократії, теж навряд чи вдасться, оскільки багато з цих проєктів будувалися, зокрема, на особистих зв'язках Євгена Пригожина з тими чи іншими місцевими лідерами — від маршала Халіфи Хафтара до президента Фостен-Арканжа Туадери.
Очевидно, що поки пригожинські найманці рухалися до Москви, Володимиру Путіну було не до роздумів про Африку, але йому все одно доведеться вирішувати, як бути далі з Євгеном Пригожиним та його "Вагнером".
