Що ми дізналися про перспективи миру в Україні на конференції в Мюнхені

Автор фото, Ukrinform/NurPhoto

Підпис до фото, І в тилу, і на фронті напружено очікують можливих домовленостейArticle information

• Author, Святослав Хоменко
• Role, ВВС, Мюнхен
• 4 годин(и) тому

Ще до початку Мюнхенської конференції – найбільшого на планеті форуму щодо безпеки – головною її темою називали дискусії про мирне врегулювання в Україні.

Ці розмови помітно активізувалися після обрання Дональда Трампа президентом США, а після телефонної розмови між американським лідером і президентом Росії Володимиром Путіним, що відбулася минулого тижня, мирні переговори, які ще не розпочалися, стали головною темою у світових ЗМІ.

Утім, зі змісту панельних дискусій та обговорень на полях Мюнхенської конференції можна дійти висновку, що на шляху не те, що до миру, а навіть до початку повноцінних мирних переговорів залишається чимало перешкод.

І зовсім не факт, що подолати їх вдасться лише завдяки завзяттю американської адміністрації на чолі з самим Дональдом Трампом, які встановили для себе жорсткі часові рамки для закінчення війни в Україні.

Немає ніякого плану

Чи не головне побоювання українських – та й не лише українських – учасників Мюнхенської конференції перед її початком полягало в тому, що на цьому заході їм презентують якийсь готовий план Дональда Трампа щодо завершення війни в Україні. Приміром, про це напередодні відкриття конференції повідомила з посиланням на свої джерела агенція Bloomberg.

Оскільки американська адміністрація не проводила жодних предметних консультацій щодо цього плану ані з Києвом, ані з європейцями, такий "план Трампа" могли підготувати тільки за підсумками консультацій американського президента з російським лідером. А це б означало, що підсумковий документ міг містити положення, які б, м'яко кажучи, розчарували Київ та його європейських партнерів.

Насправді ж виявилося, що жодного плану в американців немає, а є, як висловився один з членів української делегації в розмові з ВВС, "хмара ідей, параметрів і планів, які часом суперечать одне одному і які озвучують різні люди різного ступеня близькості до Трампа".

Спецпосланець президента США з питань Росії та України Кіт Келлог пояснив, що робота над цим планом зараз триває. Ба більше, його участь у Мюнхенській конференції – це теж частина цієї роботи.

За словами Келлога, плану готується за кількома треками. Він сам відповідає за український трек і трек роботи з європейськими союзниками. Посланець Дональда Трампа з питань Близького Сходу Стів Віткофф, який днями злітав до Москви, займається російським треком. Працюють Келлог і Віткофф одночасно і паралельно – "щоб робота йшла швидше".

Після того, як вони закінчать підготовчу частину своєї місії, вони мають поділитися своїми напрацюваннями з президентом та виробити на їхній основі рамку плану Трампа, за допомогою якої, вірогідно, американський президент збирається закінчити війну в Україні.

Ця підготовка, як виглядає зараз, триває у доволі хаотичному режимі. Про це свідчать, наприклад, суперечливі коментарі представників членів американської адміністрації щодо того, як саме досягатимуть миру. Або гучна заява самого Дональда Трампа, який повідомив, що у день відкриття Мюнхенської конференції завдяки зусиллям американців на її полях відбудеться перша з 2022 року зустріч українських і російських делегацій.

Насправді ж виявилося, що на конференції не було жодного учасника, хоча б віддалено афілійованого з нинішньою російською владою, а причина появи цієї дивної заяви Трампа залишилася невідомою.

Кіт Келлог у Мюнхені описував принципи, на яких будуватиметься підхід США до мирного процесу, за допомогою максимально загальних фраз, а на більш конкретні запитання на кшталт того, які гарантії безпеки для України пропонує Вашингтон, відповідав у стилі: "Це рішення зможе ухвалити тільки президент Дональд Трамп".

Мир чи перемир'я?

Дискусії в Мюнхені показали, що США та Україна можуть мати різні визначення кінцевої мети мирного процесу. Тобто на словах представники американської адміністрації, звісно, хотіли б, щоб їхні зусилля закінчилися встановленням в Україні сталого та тривалого миру.

Але, судячи із заяв того ж таки держсекретаря Марко Рубіо, вони припускають, що досягати заявленої мети доведеться поетапно, і першим кроком на цьому шляху буде припинення вогню на нинішній лінії фронту.

Натомість, Україна переконана, що не закріплена жодними додатковими заходами пауза в бойових діях зіграє на руку Росії, а тому погоджуватися на "просте" перемир'я без розв'язання решти важливих питань мирного врегулювання – насамперед, щодо гарантій безпеки, – Зеленський не має наміру. У цьому його підтримують багато європейських партнерів.

"Що ви робите як військовий медик [з пораненою людиною]? Ви зупиняєте кровотечу, а тільки потім ви працюєте з шоком. Ми зараз намагаємося зупинити кровотечу, а потім займемося шоком", – метафорично пояснював логіку американської адміністрації Кіт Келлог.

Вигода "просто" перемир'я для американської адміністрації очевидна: воно дало б змогу продемонструвати швидкий результат врегулювання. А для команди Трампа очевидно швидкість в пріоритеті: всупереч передвиборчим обіцянкам, досягти миру в Україні новому президенту США протягом перших 24 годин свого терміну не вдалося, але зараз, повідомляє Bloomberg із посиланням на свої джерела, Білий дім хоче домогтися перемир'я з Великодня, тобто вже з 20 квітня.

Європейські лідери попереджають про небезпеку цього підходу.

"Якщо такий прагматичний підхід американської адміністрації закінчиться припиненням вогню, перетворившись, на жаль, на подобу мінських угод, це стане замороженим конфліктом… Якщо це стане реальністю, це буде поразка, і не лише для України. Це буде поразка всієї міжнародної спільноти і всього, що ми відстоюємо", – заявив у Мюнхені прем'єр-міністр Хорватії Андрей Пленковіч.

"Я не вірю, що Росія хоче зупинитися. Я не бачила жодних сигналів цього… Як на мене, є великий ризик, що щось, що матиме гарний вигляд на папері, дасть Росії можливість мобілізуватися і продовжити війну. Може, в Україні, а може десь іще", – в унісон з ним говорила очільниця данського уряду Метте Фредеріксен.

Зі схожою риторикою виступав у Мюнхені Володимир Зеленський. З його слів випливало, що пауза в бойових діях тільки допоможе Володимиру Путіну підготувати 15 нових дивізій російської армії, які потім, за даними українського президента, розмістять у Білорусі нібито для навчань. Звідти, продовжував Зеленський, ці війська можуть напасти на Польщу або країни Балтії вже цього літа.

Хто за столом?

Напевно, питання, навколо якого в Мюнхені ламалося найбільше списів під час обговорення потенційного мирного процесу, – це те, хто саме має брати в ньому участь.

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото, Володимир Зеленський на конференції в Мюнхені

Причина непорозумінь щодо цього цілком зрозуміла: нинішній етап врегулювання війни в Україні запустив дзвінок американського президента Володимиру Путіну. Це після нього Дональд Трамп повідомив світу, що президент Росії хоче закінчити війну якомога швидше.

Про цей телефонний дзвінок з російським лідером господар Білого дому нікого не попередив заздалегідь, та й про подробиці цієї розмови західні лідери і Володимир Зеленський, ймовірно, і сьогодні мають хіба що загальне уявлення. Звідси – цілком логічне припущення про те, що і майбутні переговори про закінчення війни Дональд Трамп вестиме через голову Зеленського та європейців, які дізнаватимуться про сам факт цих розмов вже після їхнього закінчення.

У будь-якому разі, ще напередодні Мюнхена загальним місцем у коментарях європейських політиків стали тези про неприпустимість ведення переговорів з Путіним за їхньою спиною. А Володимир Зеленський кілька разів прямо заявив, що Україна не сприйме будь-якої мирної угоди, напрацьованої без її участі.

У Мюнхені Кіт Келлог спробував розвіяти ці страхи партнерів – але лише частково.

За його логікою, у переговорах про закінчення війни мають брати участь її сторони – українці та росіяни – і посередники: саме так Келлог описує роль своєї країни.

Чи знайдеться місце за столом переговорів для європейців? Посланець Трампа відповідає філософськи: дивлячись, що саме ми вважаємо столом. Келлог заявив, що його місія під час нинішнього перебування в Європі полягає у спілкуванні з якомога більшою кількістю тутешніх лідерів. Їх посланець Трампа має запевнити в тому, що Америка захистить їхні інтереси під час переговорів, і в цьому сенсі Європа буде представлена за столом.

А розширювати коло перемовників за допомогою європейців – непродуктивно і неефективно, казав Келлог: "Ми точно не хочемо великих групових обговорень… Зверніть увагу: ви не знайдете жодного пам'ятника робочій групі, пам'ятники ставлять лише лідерам".

Європейські політики різко критикують такий підхід – щонайменше тому, що, згідно з озвученою позицією американської адміністрації, свою роль у врегулюванні конфлікту в Україні Вашингтон вбачає в тому, щоб укласти з Росією якусь угоду, а гарантувати її виконання буде місією Європи.

"Складно очікувати, що Європа візьме на себе зобов'язання, у розробці яких вона не брала участі", – дипломатично прокоментував цю ситуацію міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус.

Він же поставив під сумнів ефективність переговорної стратегії, обраної американцями в діалозі з Москвою. Можливо, казав Пісторіус, заяви про те, що Україна не стане членом НАТО за підсумками мирного врегулювання або що вона не повернеться до кордонів 1991 року, озвучені представниками команди Трампа ще до початку перемовин, послабили позицію США, а отже, і позицію всього західного світу, не кажучи вже про Київ.

Інші політики нагадували, що саме Європа має взяти на себе основний фінансовий тягар посилення обороноздатності та відбудови України після закінчення активних бойових дій, і вже хоча б з цієї причини повинна впливати на зміст мирної угоди.

"Ми маємо бути в залі переговорів, оскільки ми матимемо справу з їхніми наслідками. Переговори – це лише порожні слова, якщо на столі не лежать гроші, а це ми покладемо гроші на стіл", – говорила міністерка оборони Литви Довіле Шакалене.

Автор фото, Bloomberg

Підпис до фото, Світові ЗМІ та аналітики вже оцінюють значення і прогнозують можливі наслідки безпекової конференції, що "увійде в історію"

З іншого боку, генсек НАТО Марк Рютте, якого багато хто називає одним з тих європейських політиків, до яких може дослухатися Дональд Трамп, закликав колег не скаржитися на те, що їх не запросили до участі в переговорах, а напрацювати конкретні пропозиції, які можна було б презентувати на цих переговорах.

Тим більше, що просто зараз таку можливість, схоже, дають Європі самі американці. Агенція Reuters повідомила, що минулого тижня Вашингтон розіслав країнам ЄС "анкету" щодо їхнього можливого внеску в гарантії безпеки для України. Одне з шести запитань цієї анкети стосувалося готовності цих держав відправити в Україну власний військовий контингент і його чисельності.

Ймовірно, саме цієї анкети стосувалася репліка міністерки закордонних справ Швеції Марії Стенергард на адресу Кіта Келлога, яка пролунала на "Українському ланчі", організованому Фондом Віктора Пінчука на полях Мюнхенської конференції: "Я так розумію, що ви зараз очікуєте від нас відповідей на запитання, чи можемо ми направити солдатів "на землю" після встановлення [в Україні] якогось миру. Але щоб ми могли на нього відповісти, нам точно потрібно бути за столом переговорів".

Готовність до компромісів

Ще на нинішній стадії, коли політики лише обговорюють базові параметри переговорів про мир в Україні, Київ демонструє готовність піти на максимальні компроміси в цьому процесі. При цьому він часом відходить від "червоних ліній", які на початковому етапі повномасштабного вторгнення Росії проголошував непорушними.

"Ми готові до будь-якої конструкції для того, щоб зупинити Путіна", – казав про це Володимир Зеленський.

У спілкуванні з журналістами у перший день Мюнхенської конференції він заявив, що по суті єдиною такою "червоною лінією" є юридичне визнання Україною втрати своїх територій.

З іншого боку, і тут все не так однозначно. "Я вважаю, буде певна угода про потенційну втрату території [України]. Але послухайте, вам не обов'язково визнавати це", – заявив минулого тижня в інтерв'ю Fox News Кіт Келлог. А вже в Мюнхені – нагадав про досвід канцлера повоєнної Німеччини Конрада Аденауера, який мріяв об'єднати свою країну, але змушений був грати в довгу, і про досвід балтійських країн, законність приєднання до Радянського Союзу яких США ніколи не визнавали.

Щодо іншої принципової вимоги Києва до мирного процесу – надання Україні членства в НАТО – теж усе непросто. З одного боку, Зеленський заявляє, що "не зніме питання членства в НАТО зі столу переговорів". З іншого – він констатує, що "сьогодні Америка і Трамп не готові говорити про нас у НАТО", тому альтернативою запрошенню України до Північноатлантичного альянсу він називає "побудову НАТО в Україні".

Фактично, випливає з його слів, для того, щоб не боятися нового російського вторгнення, Україна має наростити свою армію до чисельності у півтора мільйона людей та оснастити її сучасним західним озброєнням. Зокрема, президент України говорить про те, що ЗСУ повинні мати у своєму розпорядженні 150-160 бомбардувальників F-16 та понад 25 систем ППО Patriot.

Наявність такої армії, випливає зі слів Зеленського, фактично знімала б з обговорення потенційно проблемне питання про розміщення в Україні іноземного військового контингенту. Західні держави, насамперед США, Зеленський у такому сценарії бачив би в ролі союзників України, які, слід розуміти, надавали б допомогу з фінансуванням та матеріальним забезпеченням цієї потужної армії.

Автор фото, AFP

Підпис до фото, Володимир Зеленський у Мюнхені зустрівся з віцепрезидентом США Джеєм Ді Венсом

На цьому тлі чимало спостерігачів звертають увагу на певний дисонанс: хоча представники американської адміністрації заявляють, що шлях до мирного врегулювання в Україні лежить через поступки обох сторін конфлікту, вони дуже мало говорять про поступки, на які під час таких переговорів могла б піти Росія.

Питання про це в рамках однієї з панельних дискусій Мюнхена поставили Кіту Келлогу. Той припустив, що може йтися про певні "територіальні поступки", політичні заяви про відмову від використання сили, а також про зменшення чисельності російської армії – "ми спробуємо змусити їх це зробити". Утім, варто зазначити, що відповідав на це запитання посланець Дональда Трампа вкрай невпевнено.

Усе тільки починається

Хоча напередодні Мюнхенської конференції багато говорили, що війна в Україні буде головною темою цього заходу, жодних проривів в обговоренні мирного врегулювання тут не сталося. І це, за словами співрозмовників ВВС в українській делегації, – радше добре для Києва, адже тут переконані, що будь-яке рішення, якого можна було б досягти швидко, навряд чи відповідало б українським інтересам.

Інша річ, що зараз розвиток подій на мирному треку, найімовірніше, помітно прискориться. Вже цього тижня в різних куточках світу відбудуться знакові для мирного процесу події.

У понеділок, 17 лютого, лідери європейських країн зберуться в Парижі на скликаний президентом Франції Еммануелем Макроном екстрений безпековий саміт.

Першим результатом цієї зустрічі ще до її початку стала заява прем'єра Великої Британії Кіра Стармера про готовність у разі потреби відправити в Україну британських військовослужбовців для забезпечення виконання мирної угоди. Не виключено, що на паризькій зустрічі з подібними ініціативами виступлять інші країни-учасниці заходу. Від саміту можна очікувати й інших кроків, які продемонструють готовність Європи серйозно взятися за власну безпеку в умовах відходу Сполучених Штатів від ролі гаранта безпеки на Старому континенті.

Володимир Зеленський одразу з Мюнхена прибув з офіційним візитом до Об'єднаних Арабських Еміратів, звідки, за давно затвердженим планом, має вирушити до Саудівської Аравії. Пікантність ситуації полягає в тому, що саме в цій країні у вівторок мають відбутися перші з 2022 року переговори між представниками Росії та США. Володимир Зеленський ще в Мюнхені заявив, що під час свого турне не планує зустрічатися ні з росіянами, ні з американцями. Представників європейських країн на ці переговори теж не запрошували.

Цього ж тижня (конкретної дати поки що не називали, але українські ЗМІ з посиланням на джерела повідомляли про 20 лютого) до Києва приїде посланець президента США Кіт Келлог. Після спілкування з представниками української влади він, ймовірно, буде готовий надати Дональду Трампу свої напрацювання щодо американської стратегії мирного врегулювання в Україні.

Нарешті, у своїй промові на Мюнхенській конференції Володимир Зеленський заявив, що 24 лютого, у річницю початку повномасштабної агресії Росії проти України, скликає якусь зустріч союзників України.

"Ми працюємо над тим, щоб 24 лютого… ми могли зібратися разом у Києві наживо та онлайн. Усі європейські лідери. Усі ключові партнери, які захищають нашу безпеку. Від Іспанії до Фінляндії. Від Великої Британії до Польщі. Від Вашингтона до Токіо. Ця зустріч має дати чітке бачення наших наступних кроків щодо миру, гарантій безпеки та майбутнього нашої спільної політики", – заявив він.

Список учасників цього зібрання і його порядок денний наразі залишається невідомим.

Джерело