Автор фото, Reuters
Підпис до фото, Український солдатArticle information
- Author, Ілля Абішев
- Role, Військовий оглядач ВВС
- 1 година тому
Різка активізація українських військ на Курщині відбувається на тлі постійного наступу російської армії на Донбасі та заяв про захоплення нею міста Курахове – колись важливого опорного пункту ЗСУ на південь від Покровська. З чим може бути пов'язане рішення українського командування кинути свої резерви не на відбиття російського натиску, а зовсім на інший напрямок?
Останні кілька тижнів російські військові пабліки повідомляли про перекидання українських частин на північний напрямок і можливу підготовку чергового наступу, хоча версії про напрямок нового удару були різні.
З початком операції командування ЗСУ запровадило режим інформаційної тиші, вимагаючи від українських ЗМІ його дотримання. Але навіть з офіційних повідомлень українського Генштабу видно масштаб того, що відбувається.
"На Курщині на цей час відбулося 42 бойових зіткнення", – йдеться в його зведенні 5 січня. При цьому на Покровській ділянці фронту, яку досі вважали найгарячішою, за даними українського військового відомства, за добу було 36 бойових зіткнень.
Привертає до себе увагу й поїздка головкому ЗСУ Олександра Сирського до Курської області в перший день нового року, а також термінове прибуття до Курська 5 січня заступника міністра оборони Росії Юнус-Бека Євкурова.
Станом на зараз відомо про українське просування з боку Суджі в бік села Велике Солдатське і хутора Бердин. Вони лежать біля траси, що веде на обласний центр і місто Курчатов, де розташована Курська АЕС. Повідомляють і про атаки ЗСУ на північний захід і схід від Суджі.
Через відсутність значущих результатів першого удару робити висновки про задуми українського командування важко, але події продовжують розвиватися.
У серпні 2024 року, коли ЗСУ увійшли до Курщини, однією з цілей операції називали відволікання російської армії від наступу на Донеччині. Це завдання вдалося виконати лише частково.
Росія стягнула до Курської області доволі великі з'єднання, за даними відкритих джерел – близько 55 тисяч військовослужбовців, але наступальних дій на головному напрямку на Донбасі не припинила.
Однак і Москві за п'ять місяців не вдалося вирішити проблему Курщини.
Автор фото, Reuters
Підпис до фото, Про концентрацію українських військ на північному напрямку останнім часом багато писали російські військові пабліки
Нинішня активізація ЗСУ виглядає як спроба порушити відносну рівновагу, що склалася на цій ділянці фронту, створити серйозні загрози іншим великим населеним пунктам Курщини та змусити російське командування перекинути туди більше резервів.
Якщо задум дійсно полягає в цьому і його вдасться втілити, головною проблемою російської сторони може стати питання – де взяти ці резерви. Значні сили російського угруповання військ "Північ" скуті прикордонними боями на Харківщині, інші потрібно тримати на потенційно небезпечних напрямках у Брянській і Бєлгородській областях.
Але якщо новий наступ ЗСУ на Курщині обернеться пшиком, неприємні питання можуть виникнути й до українського командування, особливо з огляду на те, що йому ніяк не вдається стабілізувати фронт на території Донбасу.
