Наказали триматися до приходу Трампа: як ЗСУ обороняють Курський фронт

Суджа, жовтень 2024 року

Автор фото, SOPA/Getty Images

Підпис до фото, Суджа, жовтень 2024 року

  • Author, Пол Адамс
  • Role, ВВС, Київ
  • 3 грудня 2024

Настрій у них похмурий, навіть злий.

"Ситуація щодня погіршується".

"Ми не бачимо мети. Наша земля – не тут".

Текстові повідомлення від українських солдатів, що воюють у Курській області, змальовують похмуру картину: вони не розуміють, якими є цілі цієї операції, що почалася чотири місяці тому, і бояться, що вони її програють.

Ми зв'язалися в телеграмі з кількома українськими солдатами, що воюють на Курщині. Один з них нещодавно повернувся звідти. Ми домовилися, що не називатимемо їхніх справжніх імен.

Вони розповідають про важкі погодні умови, про хронічне недосипання через постійні російські бомбардування, зокрема 3000-кілограмовими керованими авіаційними бомбами, що наводять жах.

При цьому вони відступають: росіяни поступово відвойовують територію.

"Ця тенденція продовжиться, – написав Павло 26 листопада. – Це просто питання часу".

Павло розповідає про страшну втому, про відсутність ротації та про те, що до них перекидають нові частини, які складаються переважно з немолодих військових. І перекидають їх напряму, без відпочинку або майже без відпочинку, з інших ділянок фронту.

українські солдати в Курській області

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото, Багато українських військових на Курщині страшенно виснажені і фізично, і морально

Скарги військових – на командирів, на їхні накази, на брак зброї – це цілком звична справа. У важкій ситуації солдати завжди скаржаться. Супротивник тисне, зима настала – було б дивно очікувати від військових оптимістичних слів.

Але текстові повідомлення, які отримували ми, були майже суцільно похмурими, і це змушує припустити, що з мотивацією в українських бійців з'явилися проблеми.

Деякі сумніваються, що операція на Курщині дійсно допомагає досягти однієї з початкових цілей – відтягнути російські сили зі східного фронту.

Тепер, як вони твердять, їм наказали утримувати цей клаптик російської території до кінця січня, поки в Білий дім не в'їде новий президент США Дональд Трамп.

Українські частини в Курській області

Автор фото, Reuters

Підпис до фото, Українські частини в Курській області обороняються під постійними бомбардуваннями

"Основне завдання, яке стоїть перед нами, – утримати по максимуму територію до інавгурації Трампа та початку переговорів, – написав Павло. – Щоб потім обміняти її на щось. Ніхто не знає, на що".

Наприкінці листопада президент Зеленський натякнув, що на зміну адміністрації США чекають обидві сторони.

"Я впевнений, що він [Путін] хоче витіснити нас до 20 січня. Для нього дуже важливо продемонструвати, що він контролює ситуацію. Він не контролює ситуацію", – сказав Зеленський.

Щоб допомогти Україні відбивати атаки росіян на Курщині, США, Британія і Франція дозволили ЗСУ бити своїми ракетами по цілях у глибині Росії.

Настрій солдатам на фронті це, схоже, не особливо підняло.

"Ніхто ж не сидить у холодному окопі й не молиться на ракети, – каже Павло. – Ми живемо і воюємо тут і зараз. А ракети літають десь далеко".

Можливо, ракетами ATACMS і Storm Shadow вдається завдавати потужних ударів по тилових командних пунктах і складах боєприпасів. Але від військових на фронті все це далеко.

"Ми не говоримо про ракети, – написав Мирослав. – В опорних пунктах ми говоримо про сім'ю і ротацію".

український солдат

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото, Дехто з українських військових, з якими говорила ВВС, вважає, що вони мали б бути на східному фронті, а не захоплювати частину російської території

Росія повільно, але неухильно наступає на сході, і тим більш важливим для України видається завдання утримати територію на Курщині.

Тільки в жовтні Росія, за оцінками спостерігачів, змогла захопити 500 кв. км української території.

Тим часом у Курській області Україна втратила близько 40% територій, захоплених на початку операції.

"Важливо не захопити, важливо – утримати, а тут у нас трохи не виходить", – каже Вадим.

Він вважає, що попри втрати, Курська операція залишається важливою.

"Це витягнуло частину [російських] сил з Запорізької та Харківської областей", – каже Вадим.

Але дехто з тих військових, з якими ми говорили, вважає, що вони воюють не там, де треба, що вони мали б бути на східному фронті, а не захоплювати частину російської території.

"Наше місце мало бути там [на сході України], а не тут, на чужій землі. Нам не потрібні ці курські ліси, в яких ми залишили стільки побратимів", – вважає Павло.

(Президент Володимир Зеленський та керівник Генштабу Анатолій Баргилевич нещодавно розповіли, що Курська операція дозволила уникнути наступу росіян на Суми та Харків, а також великого просування на Запоріжжі. Генштаб твердить – росіяни перекинули туди понад 50 тисяч військ і були змушені змінити власні плани. – Ред.)

Невловимі корейці

Україна і союзники вже давно заявляють, що на Курщину на допомогу росіянам перекинули 10 тисяч або навіть більше військових з Північної Кореї, але українські солдати, з якими ми контактували, їх там ще не бачили.

"Я не бачив корейців і не чув про них, живих чи мертвих", – відповів нам Вадим.

Щоправда, українська розвідка тиждень тому оприлюднила аудіозапис, який, як стверджують розвідники, є перехопленням радіопереговорів північнокорейських військових у Курській області.

За словами наших співрозмовників, українських військових, їм пообіцяли нагороди – додаткові дрони або відпустку – за взяття в полон північнокорейського військового, бажано з документами.

"Дуже важко знайти корейця в темному курському лісі. Особливо якщо його там немає", – саркастично зауважує Павло.

українські солдати

Автор фото, EPA

Підпис до фото, Українські військові аналітики наголошують, що, попри всі труднощі, Курська операція продовжує відігравати важливу роль

Ветерани колишніх невдалих операцій української армії бачать спільне між ними й тим, що відбувається на Курщині.

З жовтня 2023 року і до липня цього року українці утримували вузький плацдарм у Кринках, на лівому березі Дніпра неподалік Херсона.

Спочатку Кринки розглядали як плацдарм для можливого наступу вглиб захопленої росіянами території, але врешті-решт його втратили. Його утримання дуже дорого коштувало українцям: втрати вбитими й зниклими безвісти склали, імовірно, 1000 людей.

Дехто зрештою вирішив, що це був піар-хід, спроба відвернути увагу від відсутності успіхів на інших ділянках фронту. І вони побоюються, що щось подібне відбувається і на Курщині.

"Хороша ідея, але погана реалізація. Медійний ефект, але ніякого військового результату", – вважає Мирослав, морський піхотинець, що воював і в Кринках, і тепер у Курській області.

Українські військові аналітики наголошують, що, попри всі труднощі, Курська операція продовжує відігравати важливу роль.

"Це єдиний напрямок, де саме ми тримаємо ініціативу", – сказав ВВС Сергій Кузан, директор Українського центру безпеки та співпраці.

Він визнає, що українські частини там воюють у неймовірно складних умовах, але водночас Росія, за його словами, витрачає величезні ресурси на те, щоб їх витіснити, – ресурси, які вона із задоволенням застосувала б в інших місцях.

"Чим довше ми зможемо утримувати курський фронт – з достатньою кількістю техніки, артилерії, HIMARS і, звичайно ж, з далекобійною зброєю, щоб бити по їхнім тилам, – тим краще", – вважає Кузан.

Вище командування в Києві теж, як і раніше, вважає, що Курська операція приносить військові та політичні плоди.

"Ця ситуація дратує Путіна. Він зазнає там великих втрат", – сказав нещодавно один з українських воєначальників у бесіді на умовах анонімності.

На запитання, скільки ще українські війська зможуть протриматися на Курщині, він дав просту відповідь: "Стільки, скільки це буде доцільно з військової точки зору".

За участі Анастасії Левченко

Джерело

No votes yet.
Please wait...
Поділіться своєю любов'ю

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *