Як знайти і навчити тямущого інженера для «оборонки» 30.12.2024 11:32 Укрінформ Національний університет КПІ відкриває нові спеціальності. Команда випускників створила бронемашину, вже протестовану на фронті
КПІ – це не тільки навчання. Це конкурси технологічних рішень, наукові проєкти, гуртки і команди молоді, що йде на крок попереду. Є з кого вибирати бійців для війни технологій. І вражаюча історія успіху, що зародилася в стінах КПІ, вже теж є.
Унікальний український бронеавтомобіль Inguar3, створений молодими випускниками Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського, недавно вже пройшов тестування і отримав перші замовлення від підрозділів Сил оборони. Цього представника нового покоління модульних тактичних бронемашин офіційно презентували навесні і вже схвалили на рівні державних і бойових випробувань. Вже через пів року машина битиме ворога на фронті і це великий успіх і команди талановитих конструкторів, і вишу, що їх підготував. Та й держави, в якої є інженери, що розробляють таку складну сучасну техніку.
Інженерів українському ОПК потрібно багато і бажано підготовлених до конкретних завдань. Тож з наступного року КПІ готуватиме фахівців для оборонної промисловості. Університет і досі активно брав участь у різних проєктах оборонки – проводив конкурси технологій, стартапів. Підприємства ОПК «полювали» собі працівників серед його випускників і старшокурсників. Це такий собі хаб, де зустрічаються носії свіжих ідей та технологічних рішень з тими, хто шукає кмітливих голів та майстерних рук для живої справи. А тепер КПІ та Асоціація підприємств оборонної промисловості України (приватних і державних) готуватимуть кадри спільно. Перед оборонкою зараз стільки складних завдань – були б охочі прикладати до них свої здібності.
ВІД БОЛІДІВ ДО БРОНЬОВИКІВ
Українські студенти гав не ловлять – є цікаві історії, коли університетські ініціативи дали поштовх крутим проєктам в оборонці.
З 1979 року в Європі щороку відбуваються інженерні змагання Formula Student (студентський аналог «Формули-1»). Власна команда, яка конструювала боліди, є і в КПІ. Вона заснована на кафедрі «Інтегрованих технологій машинобудування» Механіко-машинобудівного інституту, офіс і майстерня – на території КПІ.
На зустрічі гуртківців. Фото зі сторінки FORMULA Student KPI на Facebook
Команда брала участь в європейських змаганнях від України кілька сезонів, а тепер конструює електроноші (з використанням, зокрема, старих гіробордів) та дистанційно керовані наземні платформи різного призначення для Сил оборони. Зараз у гуртку FORMULA Student KPI вже 8 команд, за якими закріплені різні завдання. «Раніше проєктували та складали перегонові боліди – зараз дистанційно керовані наземні дрони. Зварити раму, спаяти мікросхему, зробити 3D-модель, а потім роздрукувати її на 3D-принтері, чи зробити акумулятор не гірший за EcoFlow – для нас це не проблема», – так пишуть про себе учасники гуртка на своїй сторінці у Фейсбук, запрошуючи долучатися до загальноуніверситетської ініціативи. Мовляв, це і допомога армії, і можливість отримати певні технічні навички, і стати успішним фахівцем у своїй сфері (інженерія, менеджмент, піар, фандрайзинг тощо).
Електроноші руками студентів. Фото зі сторінки FORMULA Student KPI на Facebook
Саме з цього гуртка КПІ починав СЕО-директор та співзасновник компанії «Inguar Defence» Артем Ющук. Як писала ЕП, з другого курсу він займався спорткарами, тюнінгував авто, збирав власну інженерську команду. За кілька років до початку повномасштабного вторгнення вона отримала замовлення від підприємства «Українська бронетехніка» і брала участь у модернізації спецбронеавтомобілів «Новатор». Це знайомство з бронетехнікою стало у пригоді, коли почалася Велика війна. Тоді компанія Ющука стала офіційним представником виробника канадських броньовиків Roshel в Україні і модернізувала, ремонтувала машини, які передавали Силам оборони. Просто ті бронеавтомобілі (Senator) спочатку розроблялися для потреб поліції і вони не витримували польових умов, не відповідали вимогам фронту. Артем сам звернувся до канадців з пропозицією виправити це.
Згодом асортимент бронетехніки, яку ремонтували КПІшники, розширився, а потім хлопці вирішили створити власну бронемашину. Так з’явилася компанія Inguar Defence – команда молодих амбітних інженерів, найстаршому з яких було 25 років.
Броньовик Inguar3 – ще та «звірюка». Для нього конструктори створили шасі, здатне витримувати влучання 7,62-міліметрових бронебійних куль, уламків від 155-міліметрового снаряда та підрив на протитанковій міні. Це захист рівня STANAG 3, якого на серійних броньовиках не досягав жоден інший український виробник. Бронеавтомобіль має високу прохідність, обладнаний системою підкачки шин (їх трішки спускають для проходження болотної місцевості), долає важкі перешкоди і рухається навіть після ураження коліс. У салоні – протимінні сидіння, системи пожежогасіння та фільтрації повітря на випадок хімічної атаки. Конструктори передбачили для броньовика смартсистему управління та запобіжників, яка допомагає уникати водійських помилок. Що важливо – за задумом розробників, його мали збирати в Україні практично з нуля (крім деяких вузлів та бронесталі). Роботи коштували їм близько $700 тис., гроші довелося збирати частинами, шукаючи і переконуючи інвесторів. Половина суми – з прибутку компанії Ющука, що ремонтує бронетехніку та цивільні авто.
В Inguar3 молоді інженери вклали не тільки купу грошей та зусиль, а й душу. Машина виглядає, м’яко кажучи, впевнено і загрозливо.
ТОВАР Є, ПОТРІБНІ КУПЦІ
Прототип пройшов заводські випробування і процедуру отримання допуску до експлуатації в Міноборони. «2024 рік став для нашої компанії роком випробувань техніки. Ми досить відповідально поставились до цього питання, і в цілому машина пройшла близько 10 тисяч км жорстких тестів», – розповідає Артем Ющук. Зокрема – бойові тести з бійцями бригади «Азов» в Серебрянському лісі, а просто зараз Артем з колегами випробовує машину на Сумському напрямку.
Inguar3 – по центру. Фото Артема Ющука
«У результаті маємо перші державні замовлення від двох структур (називати їх не можу, бо порушу умови договорів). Так, відгук після перших бойових тестів з «Азовом» приніс нам довгоочікуваний перший контракт, – розповідає Ющук. – Перші машини зʼявляться на фронті вже в другому кварталі 2025 року».
Випробування безпосередньо з військовими – це можливість перевірити відповідність техніки умовам експлуатації і врахувати всі побажання до машини, щоб встигнути втілити їх на етапі виробництва, пояснює співзасновник Inguar Defence.
За розрахунками, при серійному виробництві один Inguar3 коштуватиме 16 млн грн. Це дещо дорожче, ніж бронеавтомобілі «Козак» чи «Новатор» (9-12 млн грн). Але високий рівень захищеності і технологічності того вартий, кажуть автори Inguar3. Але, ймовірно, через брак коштів Сили оборони враховують цю різницю в ціні і поки що масово новинку не замовляли. Коли тобі з колегами в середньому років по 25, ти вчорашній студент, важко довести на словах, що машина, яку ви створили з нуля, дійсно крута, каже Артем Ющук. «Заявляєш високі тактико-технічні характеристики, та багато людей не сприймають це серйозно. Тому ми стараємось показувати все це на ділі. І більшість питань відпадають самі по собі», – розповідає він.
Під час випробувань. Фото Артема Ющука
Наразі замовлення, які отримала молода компанія, не повною мірою закривають її виробничі спроможності. «Ми здатні виготовляти набагато більше. Тому сподіваємося, що держава піде назустріч. Це надважливо для нас», – говорить Артем.
Оскільки машина складається з нуля, для броньовика не використовується ніяке «цивільне» шасі, виробничий процес у нас набагато складніший, ніж у більшості інших виробників, пояснює він. Все збирається з найменших деталей, які треба замовити, проконтролювати, щоб прибуло все до гвинтика, отримати експортні ліцензії тощо. Але цей клопіт тягне за собою в рази вищу локалізацію, більшу кількість робочих місць для українців, вказує на вигоди Ющук.
«Маємо надію, що держава це розуміє і підтримуватиме саме таке виробництво – орієнтоване на локалізацію в Україні і на продукт, створений відповідно до найактуальніших вимог», – говорить він.
Битва за фінансування в умовах обмеженого держбюджету – завдання непросте. Держзамовлення – взагалі не єдине джерело інвестицій в оборонну промисловість, але в даному випадку без нього не обійтися. Броньована військова техніка – це не дрони. «Вона дорога, і такі проєкти повинні фінансуватись бюджетними коштами або коштами країн-донорів. Для фізичних осіб та волонтерського руху це величезні кошти», – пояснює Артем.
Тому планові довгострокові замовлення компанії вкрай необхідні. Це запорука її виживання. «Якщо ми не отримуватимемо контракти з періодичністю хоча б раз на 2 місяці, ми просто не виживемо як компанія, – говорить він. – Конкуренція потужна, можна сказати – навіть агресивна. Але в нас немає іншого вибору, ніж пробиватись».
До того ж конструкторська команда вчорашніх КПІшників вже має багато інших розробок у процесі, за словами Артема, – набагато складніших.
З АУДИТОРІЇ ВІДРАЗУ НА РЕАЛЬНИЙ ПРОЄКТ
Хороших фахівців треба «хапати» ще до випуску і бажано відразу «заточувати» під свої завдання. «Сьогодні ринок виробництва високотехнологічної зброї потребує саме інженерів, яких готує Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», – так коментував новину про підготовку фахівців для оборонки Анатолій Мельниченко, ректор КПІ ім. Ігоря Сікорського. Війна триває, виробництво високотехнологічного озброєння масштабується, інженери в дефіциті (про це, зокрема, недавно в коментарі для Укрінформу говорив співзасновник компанії-виробника засобів РЕБ Анатолій Храпчинський).
«Де шукати молоді кадри, як не в університеті? Ми раді, що на ці підприємства залучатимуть не тільки випускників, а й студентів ще на етапі навчання», – говорить Тетяна Желяскова, проректорка з навчальної роботи університету. Дуальна освіта – це як практика, але значно краще. Звичайна студентська практика – це лише період, на який майбутні спеціалісти потрапляють у реальну робочу атмосферу. А дуальна освіта – можливість спокійно працювати на підприємстві і паралельно навчатись, пояснює проректорка. «Складається окремий навчальний план, він узгоджується з роботодавцем і з нашого боку теж (щоб ми виконували стандарти вищої освіти). І відбувається цілеспрямована профілізація студента на конкретні завдання», – розповідає Тетяна Миколаївна. І в результаті диплом отримуватимуть не теоретики, яким майбутні колеги ще все муситимуть розжувати, а повноцінні фахівці. Національна асоціація підприємств оборонної промисловості України ще й збільшить стипендійні програми для студентів, які обиратимуть карʼєру в оборонно-промисловому комплексі, щоб залучити більше людей.
Наразі оборонники націлились, за словами Желяскової, на кілька основних напрямків підготовки, але перелік розширюватиметься. За деякими, можливо, реалізують сертифікатні програми (студенти проходитимуть індивідуальну програму за принципом вибірковості і отримають сертифікат за результатом). «Досвід створення спільно з підприємством окремих сертифікатних програм вже є», – запевняє проректорка.
Скільки таких фахівців буде потрібно – ще визначаються. «У нас більш як 300 освітніх програм, 48 спеціальностей, – пояснює Желяскова. – Наразі зацікавилися такими напрямами: електронні комунікації та радіотехніка, авіоніка, галузеве машинобудування, прикладна механіка, автоматизація та комп’ютерні інтегровані технології, робототехніка».
"Продукція" КПІшників. Фото зі сторінки FORMULA Student KPI на Facebook
Тобто конкретики стане більше якраз до літа-вересня. «Підготовка до нового навчального року у нас починається зазвичай за пів року до його початку», – каже проректорка.
На цьому потенціал КПІ, як майданчика для корисних оборонці знань і навичок, не закінчується. Велику частину інформації про допомогу і співпрацю, за словами Тетяни Желяскової, публікувати не можна. Напрямів у цій співпраці багато, запевняє проректорка.
«Зокрема, відкрита нова спеціальність – гуманітарне розмінування, і активно залучаємо нових студентів, – розповідає вона. – Це перспективний напрям, дуже затребуваний». Є й деякі напрацювання для втілення підприємствами ОПК. А до викладачів, науковців КПІ частенько звертаються по консультації і допомогу з розробками.
Щорічний конкурс стартапів «Sikorsky Challenge» теж дотичний до оборонної тематики. «Вдалі розробки, направлені на захист України, кібербезпеку тощо потім супроводжує наш Центр інноваційного розвитку, – розповідає Тетяна Миколаївна. – Дбає, щоб проєкти, які виграли, знайшли підтримку спонсорів виходили на вищий рівень, впроваджувалися в життя». На хакатони (конкурси, – ред.), що проводять на майданчиках КПІ, у журі приходять представники конкретних підприємств з певними запитами, технічними завданнями командам і здібні технарі гуртом шукають інноваційні рішення.
«І далі журі оцінює і відбирає, а в деяких випадках – фінансує проєкти, – говорить проректорка КПІ. – Але деякі новації – це робота не одного року, а напрацювання іноді кількох поколінь студентів».
Кафедри університету, за словами Желяскової, намагаються своїх випускників не губити. Слідкувати за їх кар’єрним зростанням, підтримувати комунікацію з ними, щоб колись залучати до співпраці – пропонувати виступити меценатом, мотиватором студентів. «Деякі наші випускники, що вже стали успішними, повертаються, створюють наукові лабораторії у рамках університету, впроваджують різні дуальні форми взаємодії, щоб залучити студентів до своїх підприємств», – розповідає проректорка з навчальної роботи.
Співзасновник Inguar Defence теж говорив про наміри запустити інженерну школу, і на рідний університет у нього, ймовірно, великі плани. Ось і нещодавно Артем був там з лекцією – ділився досвідом з FORMULA Student KPI.
Артем Ющук на зустрічі зі студентами. Фото зі сторінки FORMULA Student KPI на Facebook
«Ми підтримуємо КПІ і студентські ініціативи. Це стосується як підтримки досвідом, так і фінансово. Студенти мають жити практикою і теорією, а не тільки теорією, – каже Ющук. – Як учасник КПІшного гуртка, розумію, скільки досвіду це дає».
Тетяна Негода, Київ
Перше фото надане Артемом Ющуком
Источник: www.ukrinform.ua
