Європа в Києві заявляє світові: ми є, ми самостійні, ми будемо боротися

Європа в Києві заявляє світові: ми є, ми самостійні, ми будемо боротися 02.10.2023 19:30 Укрінформ За останні кілька діб відбулося одразу кілька знакових візитів високих європейських гостей до Києва. Що це означає?

Кінець вересня-початок жовтня в столиці відзначився двома, без перебільшення, масштабними подіями, на які навіть в умовах Великої війни ще вчора годі було й мріяти. Достатньо на них подивитися, вникнути в зміст…

  • 2 жовтня – безпрецедентна (вперше за межами ЄС) неформальна зустріч міністрів закордонних справ 27 держав-членів ЄС.
  • 28 вересня – практично одночасні візити генсека НАТО Єнса Столтенберга, міністрів оборони Великої Британії Гранта Шеппса та Франції Себастьяна Лекорню.

Це збіг, чи знак? Риторичне запитання. Це явно друге. То в чому річ?

Ситуація навколо підтримки України, та й у світі загалом, вкрай динамічна, вона постійно змінюється. І вищезгадані «колективні» візити якраз і є одним з серйозних проявів цих змін. Про що йдеться? А про те, що в Європі та НАТО занепокоєні ситуацією, яка на сьогодні складається. І тому вони хочуть продемонструвати, що, з одного боку, й надалі підтримуватимуть Україну, а з іншого – збережуть єдність всередині Альянсу за будь-яких обставин, тобто не залежно від участі США в цьому процесі.

Сполучені Штати, як відомо, зараз накрила хвиля нестабільності, переважно через загострення внутрішньополітичної боротьби, яка пов’язана з майбутніми президентськими виборами (у тимчасовому бюджеті США на 45 днів немає грошей для України). Критичну напругу створюють заяви одіозного Дональда Трампа і окремих діячів з Республіканської партії, які йому підтанцьовують. Наприклад, серед західних аналітиків ростуть побоювання, що якщо цей діяч знову стане на чолі США, то ця «версія Трампа», з якою зіштовхнеться цивілізований світ, а особливо Європа, ймовірно, буде набагато більш епатажною та обурливою, ніж та, яку вже бачили раніше.

Дональд Трамп

Не забуваймо і про дестабілізаційний фактор Віктора Орбана в Угорщині, перемогу проросійської партії Роберта Фіцо на парламентських виборах у Словаччині. А ще – додайте сюди вибори в Польщі, які хоч і відбудуться за два тижні, але вже змогли спровокувати чимало шуму у світі й тривог в Україні. Ну і, не забуваймо про державу-агресорку Росію: на цьому тлі в Кремлі точно радісно потирають свої закривавлені руки.

Роберт Фіцо, лідер лівоцентристської партії «Курс» (SMER)

Відтак свідомо чи підсвідомо, але згадане свідчить про те, що європейці демонструють свою готовність гідно відповісти на всі ці виклики одразу за декількома напрямками. По-перше, демонструють це Україні, яка дуже потребує підтримки не лише матеріальної – зброєю і грошима – але й моральної не меншою мірою. По-друге, це треба показати союзникам у США. По-третє, звісно, РФ: рано святкуєте. І нарешті, по-четверте, вони демонструють це самим собі, тобто Європа – Європі, що вона здатна об’єднатися, здатна самостійно продовжувати обрану лінію, бо нині йдеться і про її виживання, як повноцінного центру геополітичного впливу.

Європа демонструє свою суб'єктність, намагається діяти на упередження

«Тут йдеться про переплітання одразу кількох тем, оскільки світ глобальний, світ залежний. І те, наприклад, що відбувається десь у далекому Гонконгу, на його фінансовій біржі – моментально віддзеркалюється в Лондоні, Парижі, Нью-Йорку… Така об’єктивна даність і ми мусимо лише, як то кажуть, брати це до уваги. Відносно позиції Європи, то вона мене радує. Це означає, що нам справді протягують руку підтримки. І зараз тільки від нас, нашої влади залежить, чи не повисне ця рука в повітрі. Якщо ми хочемо, щоби все те, що називається цивілізованою європейською країною відбулося в державі Україна, то ми повинні цю руку прийняти й подякувати їм за ті пропозиції, ідеї, а інколи й вимоги, які вони висувають, сподіваючись, що нарешті ми зрозуміємо, що без цього – рівня європейської країни з великої літери ми не досягнемо», – коментує «Укрінформу» міністр закордонних справ України у 2007-2009 рр. Володимир Огризко.

Звісно, звертає увагу дипломат, і в самій Європі є корупція, кумівство і телефонне право. Хіба хтось стане це заперечувати? Ні. Питання лише в тому – наскільки цими негативними явищами просякнуті державний апарат і суспільство в цілому.

Засіданні міністрів закордонних справ держав ЄС у Києві

«Нам пропонують йти за зразком цивілізованого світу й робити це прозоро, ставлячи чіткий вододіл між Україною майбутнього й тим, що відбувається «за порєбріком», де ситуація програшна і не має жодних шансів. Нам хочуть допомогти стати іншими. Я думаю, що в цьому головний сигнал, який нам надсилають усі ті візітери, які відвідали Київ протягом останніх днів», – каже ексміністр.

А в контексті Столтенберга – це ще й сигнал відносно НАТО.

«Уже неодноразово говорилося, що в Альянс вступає не стільки армія, скільки суспільство. Потрібні кроки, чіткий перелік яких ми уже отримали у Вільнюсі, у листі з Білого дому. І в цьому ми знову пересікаємося з тим, що для асоціації з ЄС потрібно те саме. Нам кажуть: «Друзі, ми з вами, ми хочемо і будемо вам допомагати стільки, скільки потрібно, але не забувайте й самим собі допомагати також», – підкреслив дипломат.

Чи є ці візити сигналом для США?…  

«Для США, де зараз через оце екстремістське крило в Республіканській партії відбуваються дуже негативні процеси? Безумовно так.  Навіть якщо Трамп удруге прийде до влади – Європа вже буде іншою. Європа зрозуміла, що таке російська загроза безпосередньо. І не випадково ЄС будує паркани, зокрема автомобільні, на кордонах з РФ та Білорусією – паркани дипломатичні, фінансові, торгівельні… Європа зараз показує, що є центром сили глобального рівня, і головне – що не збирається від цього відходити», – додає пан Огризко.

За словами експерта, величезним досягненням європейських політиків стало те, що вони психологічно уже приєднали Україну до себе. Звичайно, це поки що не формальний акт підписання договорів, але це акт ментальний.

«Усе відбувається спершу в голові. Якщо лідери ЄС для себе прийняли рішення, що Україна повинна стати частиною Європи не лише територіально, то все інше – просто реалізація цієї похідної ідеї. – запевняє пан Огризко. – Мені здається, що Європа усіма цими візитами чітко і ясно демонструє, що вона ментально вже з нами, а ми – з нею. Ми частина тієї майбутньої Європи, тому що вступ України до НАТО і ЄС принесе не просто зміни на континенті, це будуть зміни геополітичного штибу. І це – ще й сигнал для них самих, підтвердження правильності їхнього ментального вибору».  

Нарешті, щодо РФ.

«З Робертом Фіцо «бабка на двоє гадала». Словаччину ще очікують дуже складні переговори про формування коаліції. І зовсім не факт, що Фіцо зможе сформувати уряд. Більш того, знаючи його антиєвропейські та проросійські настрої, думаю, не всім політичним силам захочеться бути з ним в одному човні. Тобто навіть якщо його партія увійде в коаліцію, то це зовсім не означатиме загальну підтримку його курсу. Баланси і стримування працюватимуть. Тож Москві зарано відкорковувати шампанське», – наголошує Володимир Огризко.

Участь Президента у засіданні міністрів закордонних справ держав ЄС у Києві /

Наші ключові західні партнери не збавляють обертів.

“І Велика Британія, і Франція — це архіважливі держави з точки зору не тільки поставок нам ракет, іншої військової техніки, а й з точки зору виробництва цього озброєння. Тому те, що вони були тут — показує, що далі йдуть перемовини, йде пошук взаємоприйнятних моделей співпраці по найбільш ефективних видах зброї, яку можна з ними спільно виробляти”.

Політолог Ігор Рейтерович каже, що хоч візити й були сприйняті як неоголошені, вони явно планувалися.

Згадав він і про перспективи запуску спільних проектів, наприклад, з виробництва боєприпасів, про збільшення кількості українських військових, яких готуватимуть британці з французами, про передачу додаткової техніки. Але.

“Переговори велися не стільки в тактичному, скільки у стратегічному плані. Машина набирає обертів – таких візитів ще буде багато. Причому на рівні саме оборонних відомств”, – переконує політолог.

Міністр оборони Великої Британії Грант Шеппс

Нарешті, військовий оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко впевнений теж, що одночасно такі делегації з різних країн та за участі генсека НАТО, просто так не приїжджають.

“Мета — постачання Україні додаткового озброєння. Це стосується не тільки нової номенклатури, а й збільшення обсягів того, що було поставлено раніше. Звісно, дуже важливий аспект — варіанти майбутньої співпраці між Україною та партнерами”, – підтержує аналітик.

Що мається на увазі під “майбутньою співпрацею”? За словами експерта, коли ми говоримо, наприклад, що Україна може побудувати завод разом з німецьким концерном Rheinmetall, коли ми говоримо, що Україна має домовленості зі Швецією про виробництво БМП CV90, то повинні розуміти, що, скоріше за все, ці можливості будуть реалізовані вже після закінчення війни.

“Такий завод — стане одразу ціллю №1 для удару з боку російських окупантів, – каже очевидне пан Коваленко. – Тож зараз це швидше за все буде  співпраця на рівні технічного обслуговування і ремонту техніки”.

Тобто, на даному етапі йдеться про якесь невелике підприємство.

Міністр оборони Франції та України Себастьян Лекорню та Рустем Умєров

“Але наші партнери розуміють, що після перемоги Україна стане таким собі інвестиційним клондайком для країн Заходу і не тільки. В Україну вкладатимуться великі інвестиції, зокрема у все, що пов’язано з військово-технічною галуззю. Саме тому деякі оборонні компанії, як от німецькі, французькі, – уже заздалегідь займають місця у черзі”, – запевняє оглядач групи “Інформаційний спротив”. 

Виходячи з фінальної фрази експерта… Це візит свідчить про те, що на Заході взагалі не розглядають можливості поразки України на полі бою, а думають лише про перемогу. Коли це станеться — питання часу. Проте готуються вони вже зараз.  

Мирослав Ліскович. Київ

Источник: www.ukrinform.ua

No votes yet.
Please wait...
Поділіться своєю знахідкою

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *