Топподії у культурі: «20 днів в Маріуполі», «Довбуш» і «Конотопська відьма»

Топподії у культурі: «20 днів в Маріуполі», «Довбуш» і «Конотопська відьма» 30.12.2023 10:00 Укрінформ Укрінформ попросив українських митців назвати три найважливіші події у культурі України 2023 року

З усіх названих знакових подій і явищ в українській культурі цього року можна виділити ТОП-3, які були вказані відразу кількома нашими співрозмовниками. 

– Потрапляння документального фільму «20 днів у Маріуполі» Мстислава Чернова у шортліст премії «Оскар» одразу в двох категоріях – «Найкращий міжнародний фільм» та «Найкращий документальний фільм».

–  Приголомшливий успіх вистави режисера Івана Уривського «Конотопська відьма» на сцені Національного театру імені Івана Франка.

– Фільм «Довбуш» режисера Олеся Саніна.

Але насправді яскравих знакових подій в українському мистецькому полі – дуже і дуже багато.  

Наталія Сумська, народна артистка України, актриса Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка:  

• Основна подія для мене це те, що завдяки нашим ЗСУ, нашим захисникам, ми в Києві робимо те, що робили – репетируємо, займаємось  мистецтвом. Ми ніби продовжуємо жити звичне життя, але війна є війна, вона страшна, вона вбиває… А театр хоч на деякий час відволікає хвилями добра та позитиву і нас, і наших глядачів від жахливої реальності. Театр – як ліки, як спасіння, як терапія. І для мене подія, коли до нас на виставу приходять військові, я відчуваю єднання, обмін енергією. 
• Я кожного дня ходжу до театру повз гімназію №117 імені Лесі Українки і чую, як там на шкільному подвір’ї, гуляючи, жартуючи один з одним, дітки говорять рідною українською мовою – це для мене подія, яка дає настрій і наснагу на довготривалий час. Це так гарно, так природно, так щемливо, я зупиняюся і захоплено слухаю. 
• Днями я була на своїй малій батьківщині в селі Катюжанка (Київська область), там дітки-школярі створюють театр – організовують вечорниці, готують виставу «Кайдашева сім’я». Я з задоволенням взяла участь у їхньому чудовому заході, і військові, які на нього теж були запрошені, були дуже задоволені. І ці діти – це нові паростки українського театру, які звертаються до витоків, переосмислюють їх, створюють своє, нове і світле. У цей тяжкий час вони живуть справжнім, яскравим, наповненим життям. Це – теж подія. Я згадую ці моменти і вони мене осяюють, живлять, дають силу. 

Євген Нищук, голова Шевченківського комітету: 

• Вихід фільму «20 днів у Маріуполі». Це не просто документальний фільм, а вияв журналістської мужності у бажанні розказати світу правду про війну в Україні та злочини РФ на нашій землі. Сама поява тих фото і відео, що шокували світ (за майже повної відсутності комунікацій та зв’язку), у новинах у 2022 році з оточеного ворогом Маріуполя, є проявом високого професіоналізму журналістів. А збереження всіх матеріалів та, як наслідок, поява фільму – професійний подвиг. 

• Вихід книги «Я перетворююсь. Щоденник окупації» Володимира Вакуленка. Ще одна драматична сторінка у нашій історії та культурі. Ці безцінні свідчення, описані дитячим письменником Володимиром Вакуленком, який вів щоденник у лютому-березні 2022 року у час окупації росіянами Ізюму та його рідного села Капітолівка, аж до викрадення його рашистами та жорстокого вбивства. На сторінках – біль, роздуми, і водночас – ніжність та любов до України. Захований в землі щоденник був віднайдений молодою письменницею Вікторією Амеліною, яка взялась упорядкувати та видати цей щоденник. За страшним збігом, російська ракета, що влучила у кафе у Краматорську, забрала її життя. Ці сторінки – без перебільшення наше нове «Розстріляне відродження».  

• Виставка робіт Марії Примаченко «Марія малює» в Українському домі, а також показ ранніх творів художниці у Музеї народного та декоративно-прикладного мистецтва на території Національного заповідника «Києво-Печерська лавра». Ці роботи – концентрація світла, добра, любові, надії. Це те, що у цей непростий для нас час дарує нам віру в себе та нашу перемогу. Дивовижні  квіти надихали, звірі та птахи примушували посміхатись, нехай і крізь сльози щоденних втрат. Це безцінні позитивні емоції, що дозволяють нам «вивозити».

Євгенія Кузнєцова, письменниця, переможниця конкурсу «Книга року ВВС – 2023»: 

• «Події, що спадають на думку, якісь всі сумні – типу виходу посмертних книжок…» – сказала вона. 
• І це справді трагічна тенденція. Письменниця, зокрема, згадала про вихід у жовтні книги Андрія Гудими «69 спецій для серця» – ресторатор, художник, письменник та воїн 80-ої окремої десантно-штурмової бригади загинув у липні у бою під Бахмутом.
• А ми хочемо згадати тут про цьогорічний вихід книг: «Жити не можна померти» – збірку оповідань і новел Олександра Осадка (позивний «Танго»), який, виконуючи бойове завдання і врятувавши побратима, загинув на Донеччині влітку 2022-го.
• Перевидання поетичних збірок та прози різних років Юрія Руфа, який захищав Україну в складі 24-ої ОМБр імені короля Данила і загинув 1 квітня 2022 року на Луганщині. До повномасштабного вторгнення він писав, викладав, був кандидатом технічних наук, засновником бренду одягу «Gwear» та літературно-просвітницького проєкту «Дух нації».
• Книгу-щоденник «Я, Фокс і окупація» активіста з Херсона Олександра Меньшова, який загинув 23 листопада під час виконання бойового завдання поблизу Кліщіївки на Донеччині, так і не дізнавшись про вихід своєї книги.

Антон Мартинов, видавець, засновник видавництва «Лабораторія»:

• «Книжковий Арсенал» – однозначно подія №1 для нашого видавництва. Новий формат мав свої недоліки по представленості видавців та їх книг, але був дуже зручним і прийняв близько 30 тис. людей.

• На другому місці, мабуть, КиївБукФест. Подія, від якої не було ніяких очікувань. Грамотно організована логістика, зручна локація, самоорганізація видавців і представленість військових – це все дало гарні результати і 20 тис. відвідувачів.

Наталка  Ворожбит, драматург, режисер та сценарист. Лауреатка Шевченківської премії-2022:

• Вихід фільму «20 днів у Маріуполі» і дві його номінації на Оскар.

• Вихід і успіх в українському прокаті стрічок «Памфір» (режисер Дмитро Сухолиткий-Собчук), «Довбуш» (режисер Олесь Санін), «Люксембург-Люксембург» (режисер Антоніо Лукіч).

• Призначення Максима Голенка художнім керівником театру ім. Марії Заньковецької у Львові.

• Фестиваль «Протасів яр» пам’яті полеглого на війні громадського активіста Романа Ратушного, який загинув 9 червня 2022 року в бою під Ізюмом.

• Театральний Фестиваль-премія «ГРА» і перемога вистави «Зерносховище» в премії Гра Максима Голенка.

• Продаж квитків на виставу Національного театру імені Івана Франка режисера Івана Уривського «Конотопська відьма» на ОЛХ по 5 тисяч гривень.

Максим Голенко, театральний режисер, керівник Національного театру імені Марії Заньковецької: 

• Розвиток впливу ТікТок-технологій у театральному просторі – вистави «Конотопська відьма», «Земля». 

• Неочікувана поява бродвейських франшиз у київських театрах: «Кабаре» (Молодий театр), «З цією виставою щось не так» (Театр на лівому березі Дніпра), «Чикаго» (Національна оперета). 

• Перезавантаження театру імені Заньковецької.

«З подій зі знаком «мінус» – знищення харківського культурного середовища місцевою владою», – додав Голенко.

Олеся Жураківська, актриса театру і кіно, директорка-художня керівниця Театру драми і комедії на лівому березі Дніпра: 

• Для мене дуже значущі події – це проведення Другого Фестивалю «Митниця. Нова режисура», який було засновано в 2022 році Театром на лівому березі з метою відкриття, підтримки та розвитку режисерок та режисерів. Він став продовженням Фестивалю пам’яті Едуарда Митницького «Простір Майстра». 
• Відкриття Театру драматургів.
• Потрапляння у шортлист премії Оскар у двох номінаціях української кінострічки «20 днів у Маріуполі». 

Ірина Костюк, продюсер анімаційного фільму «Мавка. Лісова Пісня»: 

• Анімаційний фільм «Мавка. Лісова Пісня». Оскільки одна із місій «Мавки» – культурна дипломатія і вона справді мала безпрецедентний успіх у світі, це робить її для мене особисто і для всієї української культури однією з видатних подій року. 

• Театральний бум, спричинений вдалими театральними постановками, зокрема, «Конотопська відьма» Івана Уривського.

• Кінотеатральний бум – в 2023 році частка українського кіно в загальному бокс-офісі України безпрецедентно висока. Українські фільми ще ніколи не збирати таких кас – вони цього року рекордні. Загальний прибуток від українського кіно становить приблизно 300 мільйонів гривень, половину з них зібрала «Мавка. Лісова пісня», але інші – це «Люксембург-Люксембург», «Довбуш», «Щедрик», «Памфір» – вони також збирали безпрецедентно великі каси, що спричинило зростання бокс-офісу, як в абсолютних цифрах, так і частки українського кіно. За результатами року вона буде на рівні 15-17 відсотків у загальному бокс-офісі – такого ще не було в українському кінопрокаті.  

Олексій Гнатковський, актор театру і кіно, виконавець ролі Івана Довбуша в фільмі «Довбуш»:

• Як на мене, велика культурна подія цього року для нас – це повернення скіфського золота в Україну. 

• Номінація фільму «20 днів у Маріуполі» на премію Оскар.

• «І, звичайно, велика подія для українського кіно і для мене особисто – вихід фільму «Довбуш».    

Віталіна Біблів, актриса театру і кіно, переможниця V Всеукраїнського театрального Фестивалю-Премії «ГРА» (2023) у номінації «За найкращу жіночу роль»:

• «Безумовно, подія – вже те, що працюють кінотеатри, театри, музеї, гуртки, проводяться фестивалі, гастролі – це все досягнення в наш час! Важко когось виокремити, бо і виставка Марії Примаченко і фільм «Памфір» – знакові і важливі. Музей історії Києва під керівництвом Діани Попової і команди – надважливо. І створення міжнародних проєктів в Україні (таких як у театрі «Золоті Ворота» – «Театр крокує Європою» із залученням євроекспертів, які не бояться до нас приїздити) і за межами – важливо. Все важливо. 
• вистава «Антігона з Бучі» режисера Стаса Жиркова, яку поставили в Цюріху. 
• фільм «Довбуш» режисера Олеся Саніна.
• Міжнародний дитячій фестиваль «Kids movie fest» (керівник Світлана Погасій), це проєкт здійснений за підтримки УКФ. 

Людмила Монастирська, оперна співачка, солістка Національної опери України: 

• Потрапляння української стрічки «20 днів у Маріуполі» Мстислава Чернова у шортліст премії одразу в двох категоріях – «Найкращий міжнародний фільм» та «Найкращий документальний фільм».

• «EMMY» – українському балету! «Nadiya Ukraine: The National Ballet of Ukraine» – відеоверсія грандіозного концерту, що відбувся минулого року в Орландо (США), отримала найпрестижнішу міжнародну нагороду, телевізійний аналог премії «Оскар» – EMMY Award. 

• Я вважаю непересічною подією ще й те, що наші українські театри замість того, щоб конкурувати, стали активно підтримувати один одного. Наприкінці літа я була запрошена  виконати партію Аїди в однойменній опері Дж.Верді в «Дніпро Опера», диригував – Василь Коваль. А в листопаді пан Василь був запрошений до Києва, щоб диригувати «Аїду« в Національній опері України. В грудні я була знову в Дніпрі – тепер уже співала титульну в «Турандот».  На січень 2024 року в Національній опері Анатолій Солов’яненко планує гала-концерт за участі артистів не тільки нашого рідного театру, а й запрошених солістів з Дніпра, Харкова та Одеси. От такий своєрідний культурний обмін.

«А найграндіознішою подією 2023 року я вважала би багатогодинний гала-концерт на честь нашої перемоги і дуже сподіваюсь і вірю в те, що наступного року моя мрія (впевнена, що це наша спільна мрія) обов’язково здійсниться!» – наголосила Людмила Монастирська.

Євген Лавренчук, український театральний режисер, педагог:

• Призначення Максима Голенка керівником Національного театру імені Марії Заньковецької.

• Світова прем'єра твору Євгена Станковича «Псальми війни» в Львівській національній опері (театралізоване музичне дійство для хору та оркестру, лібрето Василя Вовкуна, ідея написання твору Євгена Савчука).

• Сенсаційне знайдення та анонс видання загубленої частини знакового роману Віктора Домонтовича «Доктор Серафікус». Видавництво «Vivat» в серії української альтернативної класики «Vivat класика».

• А також відкриття Jam Factory Art Center у Львові (виставки сучасного мистецтва та громадські заходи в неоготичній будівлі колишнього винокуренного заводу). 

«Це все, на мій погляд, стратегічно важливі події», – наголосив Лавренчук.

Анжеліка Рудницька, співачка, Президентка мистецької агенції «Територія А»:

«Воєнний 2023 рік виявився щедрим на культурні події, серед яких багато вагомих, креативних, яскравих. Виділити три головні складно, бо це буде несправедливо по відношенню до багатьох інших. Тому окреслю важливі тенденції», – сказала вона. 

• Україна і українці повертаються до себе. Відбувається повернення українців до рідної мови, бажання більше зрозуміти і дізнатися про українську культуру, традиції. Це дуже важлива тенденція, бо коли люди позбавляється «совєцьких» ілюзій і російських наративів – їй важливо наповнити себе рідним, щоб стати українцем не лише за паспортом. Як тільки в ефірах перестали пропагувати російське – українське мистецтво отримало потужний стимул розправити крила. Протягом 2023 року ми спостерігали аншлаги на концертах, у театрах, кінотеатрах. Інтерес, виявляється, колосальний. Це те, що команда «Території А» пояснювала політикам десятиліттями. 

• Перехід на григоріанський календар, а відтак зміщення традиційних, релігійних і навіть державних свят. Це ще одна із тих глобальних ідей, які обговорювалися десятиліттями і нарешті була реалізована у 2023 році. Ми ще звикаємо, призвичаюємося, але однозначно притуляємося ближче до західного світу. 

• Масова декомунізація і дерусифікація українського простору – перейменування міст, вулиць, площ, станцій метро; знесення памʼятників. Ми продовжуємо вичищати український світ від чужого, ворожого, навʼязаного.

«Для мене особисто важливим було реалізувати два масштабні проекти: 100-ліття незламності: історія української боротьби у піснях та містерії «Територія РіздвА. Сила Роду», – сказала Анжеліка Рудницька. 

Раду Поклітару, головний балетмейстер театру «Київ Модерн-балет»:

Вважаю найяскравішими культурними подіями цього року:

• Балет «Тіні забутих предків» у Львівський національний опері на музику нашого сучасника Івана Небесного та лібрето Василя Вовкуна. Балетмейстер-постановник Артем Шошин.

• Вистава «Конотопська відьма» в Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка

• «Намалюй мені літак» у Театрі драми і комедії на Лівому березі Дніпра. Інсценівка Михайла Урицького, створена під час ІІІ Лабораторії драматургії НСТДУ, на основі оповідання Еріка-Емманюеля Шмітта з циклу «Помста і пробачення».

Олександр Гусєв, кінокритик:

• Тріумф на міжнародних майданчиках «20 днів у Маріуполі» Мстислава Чернова – від призу глядацьких симпатій на МКФ «Санденс» до потрапляння в шортлист категорії «Кращий міжнародний фільм» Американської кіноакадемії, що сталося вперше. Саме цей фільм можна назвати найвизначнішим сучасним  українським твором – на жаль, і у сенсі відображення вітчизняних реалій. 

• Хоча героїзм і скорботи сьогодення України більшою мірою фіксує кінодокументалістика, вітчизняні ігрові стрічки, чия національна прем'єра відбулася цього року – перш за все треба назвати, за датою виходу, «Люксембург, Люксембург» Антоніо Лукіча, «Ти мене любиш?» Тоні Ноябрьової, «Ля Палісіаду» Філіпа Сотніченка, – виступають беззаперечним свідченням появи в українському кіно плеяди  молодих митців світового рівня. Втім, це досягнення викликає не тільки радість, а й тривогу, оскільки всі ці стрічки створювалися ще до початку вторгнення, необхідно належне відновлення кінопроцесу, який у наших умовах неможливий без підтримки держави. 

• Фактично відновився український кінофестивальний процес. Переважна більшість провідних українських кінофестивалів, зокрема Docudays UA, Одеський МКФ, «Молодість», Тиждень критики, Київський міжнародний фестиваль короткометражних фільмів, були проведені (почасти у змінених локаціях і в незвичні дати) у надскладних умовах воєнного часу, завдяки чому українські поціновувачі мистецтва кіно змогли побачити як нові вітчизняні фільми, так і найбільш значні зразки світового кіно, що відобразили шаленство нашого часу.

Ольга Стельмашевська, очільниця комунікаційного відділу Національної філармонії України: 

• Прем’єра балету «Тіні забутих предків» у Львівській національній опері на музику нашого сучасника Івана Небесного та лібрето Василя Вовкуна.
• «Європейський фестиваль: Українська весна», що проходив у Швеції з 14 квітня по 9 травня 2023 року. Під час гранд-фіналу фестивалю у  Стокгольмському Королівському Konserthuset за участю симфонічного оркестру Львівської національної філармонії під батутою висхідної зірки, диригента, родом з Харкова Ярослава Шемета, – прозвучала українська музика, яка раніше ніколи не виконувалась у Швеції: увертюра до опери «Тарас Бульба» Миколи Лисенка, «Гуцульський триптих» Мирослава Скорика та Третя симфонія Бориса Лятошинського. Почесною гостею гранд-концерту стала кронпринцеса Швеції – Вікторія.
• KharkivMusicFest у прифронтовому Харкові з 13 квітня по 30 червня, на якому звучали переважно українські імена – як музикантів, так і композиторів, чиї твори були виконані. У фінальній програмі «Gala Classic» вперше прозвучав «Гімн» українського композитора Валентина Сильвестрова, написаний спеціально для виконання на KharkivMusicFest – присвята  мужності українців.

«Масштабні гастролі двох взірцевих українських оркестрів як дієва культурна дипломатія: Національного симфонічного оркестру України під орудою Володимира Сіренка до Великобританії і Симфонічного оркестру Національної філармонії України з Миколою Дядюрою,  які наразі тривають в Японії. Масштабний симфонічний твір українського композитора Мирослава Скорика «Гуцульський триптих» – японці слухають вперше. Фурор: 25 міст – 30 концертів», – зазначила Стельмашевська.

Сергій Винниченко, театральний аналітик, засновник порталу «Театральна риболовля»:

• Театр 2023 року – це про авторське право, франшизи та відновлений суспільно-медійний інтерес. Поставити виставу за скачаною з інтернету п’єсою – це вже зовсім не ОК. Так само, як і «забути» вказати автора на афіші. Інститут авторського права ще не на повних парах, але ґрунтовно увійшов до мистецьких взаємин та майже став нормою. Практику, коли знімали вистави з репертуару у зв’язку із завершенням дії ліцензії, до цього бачив зокрема у «Дикому Театрі». Докарантинна ліцензійна постановка «School of rock» була в Київській опері. 

• А в грудні 2023-го вийшли одразу два ліцензійні мюзикли – «Кабаре» у Молодому театрі та «FAME Jr.» у Дитячій музично-театральній студії «Broadway Kids Studio» (онлайн-трансляцію останнього прокоментував продюсер проєкту Девід де Сільва). Та більше – повноцінна театральна франшиза на сцені Київського театру драми і комедії на лівому березі Дніпра – «З цією виставою щось не так» – україномовна версія популярної лондонської комедії «The Play That Goes Wrong». 

• І як наслідок – театр почав повертатися до медійного поля. Поки здебільшого через соцмережі (ажіотаж навколо «Конотопської відьми» Київського театру Франка) або політичні скандали (заміна прізвища Зеленський у виставі «Хазяїн» Київського театру на Подолі). Але із потенціалом бути цікавими читачеві/глядачеві на постійній основі.

Любов Базів. Київ

Фото Укрінформу і взяті з відкритих джерел

Балет Культура Театр Вистава фільм

Источник: www.ukrinform.ua