Автор фото, EPA
Підпис до фото, Боєць 24 окремої механізованої бригади ЗСУ на позиції біля міста Часів ЯрArticle information
- Author, Олег Черниш
- Role, ВВС Україна
- 2 годин(и) тому
Новий держсекретар США Марко Рубіо, заступаючи на посаду 20 січня, підтвердив, що припинення вогню в Україні буде пріоритетом президента Трампа і це відбудеться "майже негайно". Але в якій позиції російська і українські армії підходять до цього моменту?
Наступ сил РФ продовжується. Він триває вже майже півтора року – з жовтня 2023, коли російські війська почали штурм Авдіївки.
За цей час їм вдалося захопити рекордну після початку повномасштабної війни площу українських територій, а також такі міста як Авдіївка, Селидове, Красногорівка, Вугледар і Курахове.
Однак, виглядає, що пік цього наступу був саме наприкінці 2024-го, а на початку нового 2025 року він втрачає темп. Про це може свідчити і щоденна статистика бойових зіткнень, яку публікує український генштаб.
Якщо в грудні фіксувалось близько 200 зіткнень на день в середньому, то у січні – близько 160.
Чи це пов'язано з погодою, дефіцитом техніки чи виснаженням людських ресурсів в армії РФ – достеменно не відомо. Однак ЗМІ звертають увагу, що наприкінці минулого року в Росії почала падати кількість бажаючих долучитись до війська.
Якщо у 2023 році ЗС РФ набирали на службу близько 900 осіб на день, то у третьому кварталі 2024 року таких було вже 500–600. Ймовірно, така цифра вже не покриває втрати армії на фронті.
Аналітики також вказують на ознаки дефіциту в Росії бронетехніки та артилерійських боєприпасів.
Попри все це, Кремль продовжує просування на ключових – обраних ще минулого року – ділянках, в першу чергу на Донеччині.
Українська армія також переживає важкі часи, пов'язані з провалом мобілізації і дефіцитом мотивованого і підготовленого особового складу.
Велика Новосілка і Покровськ
Станом на 21 січня критична для ЗСУ ситуація склалася поблизу містечка Велика Новосілка на південному заході Донецької області. Ще з початку великої війни в 2022 році цей населений пункт на перетині трьох областей (Донецької, Дніпропетровської і Запорізької) став важливим укріпрайоном для української армії.
Перші спроби росіян наблизитися до нього в 2022 році були невдалими, а влітку 2023 року ЗСУ в рамках контрнаступу взагалі відкинули противника на 10 км.
Однак падіння сусіднього Вугледару в жовтні 2024 року відкрило для РФ шлях для повторного наступу в бік цього вузла оборони.
Наприкінці минулого року, після важких битв в селі Новий Комар, російській армії вдалося відрізати північні шляхи постачання українського гарнізону, а на початку січня був заблокований основний західний шлях в сторону Гуляйполя.
Погіршилась ситуація на цьому напрямку в середині січня, коли російські військові змогли захопити південно-західні передмістя Великої Новосілки – села Нескучне і Времівка.
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Український гарнізон відходитиме з Великої Новосілки, впевнені військові експерти
Український аналітичний портал DeepState 18 січня повідомив, що російські війська вже почали штурмувати безпосередньо Велику Новосілку. Десант РФ зміг прорватися зі сходу в район школи і місцевого стадіону, а це фактично центр.
Пресслужба угруповання військ "Хортиця", що відповідає за цю ділянку фронту, 19 січня повідомила, що росіяни, користуючись складними погодними умовами, наступають, щоб заблокувати населений пункт.
Український військовий аналітик Костянтин Машовець вважає, що "оборона Великої Новосілки добігає свого логічного завершення".
"Навіть якщо українським командуванням буде прийнято рішення про вихід з Великої Новосілки, успішно зробити це буде дуже складно", – зауважив експерт.
Вихід українського гарнізону з населеного пункту можливий лише по ґрунтовій дорозі, долаючи водну перешкоду (річку Мокрі Яли) і під вогнем противника.
Не вдається поки що стабілізувати ситуацію українським військам і біля Покровська.
Це основний напрям російського удару ще з весни 2024 року, саме тут Москва зосередила найбільшу кількість військ.
На цей час командування ЗС РФ проводить операцію з оточення населеного пункту, рухаючись до його західних околиць. Тут росіянам на ділянці Удачне-Котлине вдалося перерізати одну з логістичних артерій українського гарнізону – дорогу до містечка Межова (Дніпропетровська область).
Автор фото, Reuters
Підпис до фото, Російська армія зазнає великих втрат, але продовжує просування на флангах Покровська
Поряд з цією ділянкою також розташована остання шахта України з видобутку коксованого вугілля. Вона зупинила роботу через наближення фронту.
Захопивши цей об'єкт, росіяни наблизяться до траси Покровськ – Павлоград – Дніпро. Ще донедавна це була основна логістична артерія для постачання українських підрозділів на Донбасі.
За даними ВВС Україна, ще з грудня рух транспорту на ній заборонили через небезпеку.
З протилежного флангу армія РФ веде бої на підступах до ще однієї дороги – траси на Костянтинівку.
Тобто станом на 21 січня Росія може розраховувати на перерізання двох важливих шляхів постачання для ЗСУ. Відносно безпечною залишаються лише дорога на північ – до Добропілля.
Військові аналітики, зокрема австралійський генерал у відставці Мік Раян, зауважують, що операція з оточення Покровська вартує російській армії великих втрат. Щоб її продовжити командування має перегрупувати сюди додаткові сили.
"Ці заходи здійснюватимуться без оперативної паузи, але розгортання додаткових сил призведе до зниження інтенсивності бойових дій", – вказує експерт.
Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський каже, що саме на Покровськ російська влада відправляє свої найкращі війська.
"Противник зосереджує там свої найкращі підрозділи, свої найкращі частини. Він має можливість їх змінювати, тому що має більший потенціал для ведення наступальних дій. Поки що", – сказав він в інтерв'ю телеканалу 1+1.
Торецьк і Часів Яр
В найближчі тижні розраховувати на успіх Кремль може ще на двох сусідніх напрямках.
В місті Торецьк, що за 50 км на схід від Покровська, російським війська вдалося просунутися в житловій забудові і взяти під свій контроль орієнтовно 70-80% населеного пункту.
Важкі бої тут тривають з червня минулого року, коли РФ вдалося прорватися зі сторони окупованої Горлівки. Попри те, що лінія фронту тут була стабільна 10 років.
Боєзіткнення в міській забудові тут тривають вже більше як пів року. В останні тижні росіянам вдалося відтіснити українські війська на північно-східні околиці.
Там ЗСУ ще утримують шахту "Торецька" і висоти біля неї – чотири терикони – які дають змогу контролювати ситуацію навколо і організувати оборону. Також українські позиції зберігаються на західних околицях – в селах Неліпівка, Щербинівка і Леонідівка.
Операція з повного взяття під контроль Торецька може виявитися для російських військ занадто складною, якщо вони не зможуть ліквідувати ці вузли оборони ЗСУ.
У випадку окупації міста для РФ відкриється шлях для наступу північніше – в сторону ключової для України донбаської агломерації Костянтинівка – Краматорськ – Дружківка – Слов'янськ.
В цьому ж напрямку, але зі східного боку намагається просунутися інше російське угруповання, яке веде бойові дії в містечку Часів Яр.
Тут зіткнення почалися ще на початку весни 2024 року.
Тоді головком Сирський навіть заявив, що Кремль поставив задачу захопити цю важливу висоту до 9 травня. Однак так не сталося, українська армія змогла організувати тут оборону, спираючись на особливості рельєфу, водну перешкоду, таку як канал "Сіверський Донець – Донбас".
В середині літа 2024 року ЗС РФ захопили майже знищений мікрорайон Часового Яра, що на східному березі каналу. Восени піхотні групи росіян змогли форсувати цю перешкоду і розпочали бої вже в північній і південній частині міста.
На початку 2025 року після боїв вони змогли захопити Часовоярський вогнетривкий комбінат.
Станом на 21 січня РФ контролює приблизно 50% містечка і продовжує атаки на українські позиції, зокрема висоти на західних околицях.
Інші напрямки
На інших ділянках фронту ситуація більш стабільна і прогнозована для українських військ.
Попри важкі бої на Куп'янському і Лиманському напрямках, ЗСУ вдається утримувати противника на відстані від цих населених пунктів.
В останні тижні росіянам все ж вдалося досягти тут проміжних успіхів. Вони змогли форсувати водні перешкоди, відповідно Оскіл біля Куп'янська і річку Жеребець біля Лимана, створити плацдарми на берегах, які були під контролем українців. Однак стрімко розвинути успіх РФ на цих напрямках не вдалося.
На Сіверському, Запорізькому, Харківському і Херсонському напрямках російським військам не вдається прорвати українську оборону, тут поодинокі бої локального значення. Це можна пояснити тим, що російські підрозділи з цих напрямків восени були перекинути на Курщину.
Що стосується території Курської області, то після введення в бій загонів з солдатів КНДР на початку грудня тут був сплеск активності. В певні дні кількість боєзіткнень тут була навіть вищою ніж на донецькому фронті.
Автор фото, EPA
Підпис до фото, Російський військовий біля РСЗО "Град" в Курській області
Досягти своїх цілей Кремлю це не допомогло.
Північнокорейські і російські війська відвоювали частину території, але пробитися до вузлів оборони – містечок Суджа і Мала Локня – їм не вдалося.
За даними DeepState, 19 січня українські війська повернули втрачені позиції в селі Махновка, що за 2 км від Суджі.
За пів року боїв на цьому напрямку обидві сторони заявляли про великі втрати противника.
Українська влада оцінює російські втрати в 38 тисяч бійців, а міноборони Росії запевняє, що ЗСУ втратили близько 53 тисяч військових.
В останні тижні кількість боєзіткнень тут впала.
