Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, ЗМІ пишуть, що Північна Корея може розгорнути до 100 тисяч військових для допомоги Росії у її війні проти України-byline” aria-hidden=”true” class=”bbc-m04vo2″>Article information
- Author, Джин Маккензі
- Role, Кореспондентка ВВС з Сеула
- 2 годин(и) тому
Постійне відчуття голоду – ось що найбільше запам'яталося Ханулю під час служби в армії КНДР.
У перший місяць він схуд на 10 кг, бо годували їх переважно кукурудзою і запліснявілою капустою.
За три місяці навчань майже весь його батальйон був настільки виснажений, що довелося відправити бійців до оздоровчого центру, щоб набрали вагу.
Коли ж пізніше їх перекинули на кордон із Південною Кореєю, у раціоні з'явився рис. Але перш ніж потрапити на стіл, більшу частину його розкрадали тиловики, а решту змішували з піском.
Хануль каже, що його підрозділ мав посилені норми харчування – так керівництво намагалось запобігти дезертирству бійців до Південної Кореї. Але й це не втримало.
2012 року він зробив ризикований стрибок через демілітаризовану зону (ДМЗ) – смугу землі, що розділяє Північ і Південь Кореї.
Його досвід та історії інших військових перебіжчиків допомагає пролити світло на стан північнокорейських бійців, яких залучили до війни Росії проти України.
Автор фото, BBC/Hosu Lee
Підпис до фото, Хануль служив в демілітаризованій зоні на кордоні з Південною Кореєю
За повідомленнями, Пхеньян направив близько 11 000 військових на Курщину, щоб допомогти росіянам відвоювати територію, яку Україна взяла під контроль під час несподіваного літнього наступу.
Раніше цього тижня і Вашингтон, і Київ заявили, що північнокорейські солдати вже зазнали втрат на полі бої – як убитими, так і пораненими.
Однак перебіжчики з КНДР та інші військові експерти запевнили BBC, що корейців не варто недооцінювати.
За даними південнокорейської розвідки, більшість з них належать до елітного підрозділу "Штормовий корпус". Це бійці з "високим бойовим духом", хоч і "без бойового досвіду".
Лі Хен Сун тренував північнокорейських спецпризначенців на початку 2000-х, а 2014 року дезертував. Він каже, що до "Штормового корпусу" беруть тільки високих і спортивних чоловіків.
Сун навчав їх бойових мистецтв, метання ножів та виготовлення зброї зі столових приборів та іншого кухонного приладдя.
Підготовка "Штормового корпусу" складніша, ніж у звичайних частинах, але ці бійці недоїдають і навіть недосипають.
На розміщених в інтернеті відео, які імовірно зняли в Росії, зображені молоді й "кволі" солдати, розповідає Хануль. Вони різко контрастують із пропагандистськими відео Пхеньяна, на яких натреновані солдати буквально розривають залізні ланцюги та голими руками трощать крижані брили.
Хануль каже, що за весь час служби він лише раз тренувався із бойовою зброєю і випустив тільки три кулі.
Найближче до реальних бойових дій він наблизився, коли до демілітаризованої зони забрів у пошуках овочів голодний фермер. За інструкцією Хануль мав "стріляти в усіх порушників". Але він проігнорував правила і відпустив чоловіка.
Автор фото, BBC/Hosu Lee
Підпис до фото, Лі Хюн Сун тренував спецпризначенців КНДР на початку 2000-х
Важко сказати, що змінилося за десять років після втечі Хануля, оскільки з Північної Кореї надходить мало інформації. Схоже, лідер країни Кім Чен Ин спрямував більшу частину своїх обмежених ресурсів на ракети і ядерну зброю, а не на розвиток армії.
Але за словами іншого солдата, Рю Сонгхена, який дезертував 2019-го, перші три роки в армії – "неймовірно важкі" навіть для спецпризначенців.
Сім років він працював водієм у військово-повітряних силах КНДР. І розповідає, що під час його служби умови погіршилися, а рис поступово зник із раціону.
"Солдатів відправляють у гори на кілька днів. Із собою дають трохи рису і кажуть, що це частина їхнього курсу виживання", – згадує 28-річний чоловік.
Враховуючи, що бійців вчили воювати в гірській місцевості Корейського півострова, перебіжчики сумніваються, що корейці добре адаптуються до боїв на рівнині та в окопах Курщини.
Варто зазначити, що "Штурмовий корпус" – це не передовий підрозділ. "Їхнє завдання – проникати в тил ворога і створювати хаос в глибині ворожої території", – каже Рю.
Але, за його словами, Кім Чен Ин не має альтернативи, оскільки солдати регулярної армії більшість часу займаються сільським господарством, будівництвом чи рубанням дров.
"Щоб не зіпсувати репутацію Північної Кореї в Росії, Кім був змушений відправити людей, які могли б продемонструвати хоч якийсь рівень боєздатності", – вважає Рю.
Автор фото, BBC/Maxine Collins
Підпис до фото, Рю каже, що в рамках курсу виживання солдатів КНДР відправляють у гори на кілька днів майже без їжі
Додатковою перешкодою, схоже, став мовний бар'єр.
У неділю Головне управління розвідки Міноборони України заявило, що через проблеми з комунікацією північнокорейські солдати помилково обстріляли російський батальйон, вбивши вісьмох людей.
Здавалося б, такі війська можна вважати "гарматним м'ясом" та ознакою відчаю російського президента Путіна. Але це не так, запевняють перебіжчики. Їхня вірність режиму і бойовий дух матимуть велике значення.
"Більшість солдатів "Штурмового корпусу" – вихідці з робітничих чи селянських родин, вони дуже віддані партії й беззаперечно виконують накази", – твердить Хануль, чий батько і двоюрідний брат служили в спецсилах.
За словами Лі, щоденні сеанси з ідеологічного "промивання мізків" ще більше зміцнять їхню психологічну підготовку. Північнокорейці "поступово освояться на полі бою, навчаться воювати і виживати", вважає він.
Хоча вибору в них немає, охочих поїхати на війну в Україну – чимало. Амбітні бачать у цьому можливість кар'єрного зросту, пояснює він.
А якщо врахувати, як важко служити в Північній Кореї, дехто радітиме можливості вперше побувати за кордоном.
"Гадаю, вони воюватимуть з більшим бажанням, ніж росіяни", – додає Лі. І визнає, що на їхньому місці теж хотів би поїхати.
Чун Ін-бум, колишній командир південнокорейських сил спеціального призначення, погоджується з оцінками перебіжчиків. "Дефіцит їжі і навчання не означає, що вони мало на що здатні. Вони швидко акліматизуються. Не треба їх недооцінювати".
Хоча 11 000 військових навряд чи зможуть переломити хід такої виснажливої війни – за оцінками, бойові втрати РФ становлять понад 1000 людей на добу. Але експерти і влада вважають, що Північна Корея може відправити в Росію до 100 тисяч солдатів для участі у війні проти України.
На думку Чуна, в такій кількості вони можуть бути ефективні.
Крім того, Кім Чен Ин легко йде на великі втрати. Стабільність його режиму від цього не постраждає, кажуть колишні солдати.
"Відправлятимуть людей без впливу і зв'язків – тих, ким можна без проблем пожертвувати", – зазначає Хануль.
Він згадує свій шок, коли дізнався, що в його підрозділі немає дітей високопосадовців: "Тоді я зрозумів, що ми – витратний матеріал".
Він не очікує особливого опору від родин загиблих, чиїх синів, за його словами, будуть вшановувати як героїв.
"Багато батьків втратили дітей в армії", – додає він й наводить приклад свого загиблого троюрідного брата. Після втрати сина його тітка отримала грамоту за його героїчний вчинок.
Автор фото, Reuters
Підпис до фото, Демонстрація високої боєготовності північнокорейської армії – одне з головних завдань державної пропаганди
Усе це може розвіяти надії України й Південної Кореї на те, що багато бійців КНДР дезертують, коли опиняться на полі бою.
Київ і Сеул обговорювали психологічні операції вздовж лінії фронту, щоб спонукати корейців здатися в полон.
Але, схоже, вони не мають доступу до їхніх мобільних телефонів. За даними української розвідки, навіть у російських солдатів вилучають телефони перед зустріччю з північнокорейськими військами.
Тож можливою стратегією може бути звернення через гучномовці або розкидання листівок за допомогою дронів.
І Рю, і Хануль зважились на дезертирство, коли прочитали антирежимну листівку, яку кинули через кордон з боку Південної Кореї. Але вони сумніваються, що це спрацює так далеко від дому.
Щоб наважитись на дезертирство, потрібен час і сміливість, вважають колишні солдати.
Крім того, Хануль підозрює, що офіцери отримали наказ стріляти в кожного, хто спробує втекти. Він пам'ятає, як його товариші відкрили вогонь під час його зухвалого спринту через демілітаризовану зону.
"За метр від моєї голови пролетіли дванадцять куль", – згадує чоловік.
Навіть захоплення в полон північнокорейських солдатів може виявитись складним завданням для України.
Полон для них – це ганьба, гірша за смерть. Тому їх вчать позбавляти себе життя, застрелившись або підірвавши гранату.
І все ж, колишній тренер спецпризначенців Лі сповнений рішучості допомогти. Він запропонував поїхати на передову, щоб напряму поспілкуватися з солдатами.
"Малоймовірно, що вони масово тікатимуть, але спробувати треба. Знайомі голоси з Північної Кореї можуть вплинути на їхній душевний стан", – зауважує він.