Автор фото, EPA
Article information
- Author, Ілля Абішев
- Role, Військовий оглядач BBC
- 6 годин(и) тому
Російська армія продовжує наступальну операцію майже по всьому периметру території, яка підконтрольна Збройним Силам України у Курській області.
Із зони боїв надходить багато повідомлень, часто сумнівних і суперечливих. Що можна підтвердити на цей момент?
Міністерство оборони Росії заявляє, що вдалося повернути під контроль понад 100 квадратних кілометрів території, включаючи 12 населених пунктів: селища Агроном, Богданівка, Бондарівка, Дмитрівка, Зазулівка, Івашковський, Колмаков, Кубаткін, Мартинівка, Михайлівка, Правда, Южний.
У понеділок головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський фактично підтвердив відступ українських військ на низці ділянок у Курській області, назвавши те, що відбувається "вчасні заходи щодо маневру на вигідні рубежі оборони".
Разом з тим, як заявив Сирський, загрози оточення ЗСУ в Суджанському районі немає, а "ситуація на кордоні Сумської області з Курською областю Росії перебуває під контролем Сил оборони України".
Декілька повідомлень без оцінки їхньої об'єктивності:
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Українські військові в Суджі Курської області, вересень 2024
Російський телеграм-канал "Рибарь":
"Наступ російських військ продовжується і поки не спостерігається уповільнення темпу. Тим більше, що противник залишив для прикриття частини ТрО (територіальної оборони — BBC) та мобілізованих, намагаючись відвести від лінії фронту пошарпані, але більш-менш збережені бойові штурмові підрозділи з претензією на "елітарність", як, наприклад десантників та бригаду "Магура".
Український журналіст Юрій Бутусов:
"Ворог продовжує наступ, наші воїни відходять з боями. Бої йдуть на околиці міста Суджа. Ворог намагався відрізати наше угруповання від кордону, але усі спроби відбиті. Тим не менше, ворог створює загрози для окремих наших позицій".
Російський телеграм-канал "Архангел спецназа":
"Зараз ЗСУ утримують лише кілька населених пунктів на південь від Суджі. В самій Суджі на тлі просування збройних сил Росії хаос і паніка. Особовий склад кидає техніку і тікає як тільки може. Не виключаємо, що сьогодні більша частина міста буде під нашим контролем, якщо врахувати темпи, з якими тікає ворог".
Російський телеграм-канал "Два майора":
"З місць просять сильно не поспішати з розгоном "гойди". Зрозуміло, що всім підрозділам важливий і їхній час заслуженої бойової слави, проте на фронті тривають бої, противник чинить організований опір. І навпаки, деякі позиції та ділянки забудови були порожніми, а тут, слідуючи деяким постам, їх, виявляється, "брали". Противник за три роки війни теж воювати навчився, так що не будемо поспішати і знецінювати ратний подвиг наших бійців. Там противника зовсім не шапками закидають".
Український журналіст Олександр Коваленко:
"Скориставшись відсутністю розвідувальної інформації від США, кількісною перевагою та проведенням відволікаючих маневрів на Сумщині, росіяни змогли здійснити успішний наступ на Суджанському напрямку.
Очевидно, що в складних умовах українські війська змушені будуть покинути Суджу, оскільки сформувати лінію оборони в місті, навіть з урахуванням його рельєфно-ландшафтних особливостей, буде вкрай непросто.
Водночас це не означає повного відходу українських військ з району. Збереження буферної зони та зон контролю на південь і південний захід може затягнутися ще на деякий час, не даючи тим самим Росії можливості займати ультимативну переговорну позицію".
Проблеми з логістикою
Стан українських частин у Курській області погіршився не одномоментно. Ще з осені 2024 року, коли стало зрозуміло, що у ЗСУ немає ресурсів (та, ймовірно, й планів) для продовження наступальної операції, вони перейшли до оборони і перебували під постійним тиском з боку збройних сил Росії, чисельність яких зростала.
До певного часу така ситуація влаштовувала українське командування — всупереч значній чисельній перевазі, наступ з російської сторони йшов повільно і супроводжувався великими втратами, а поступово залишати чужі, часто вже спустошені території було не шкода.
Автор фото, Deepstate
Справжні серйозні неприємності для ЗСУ в Курській області почалися з наближенням російських та союзних їм північнокорейських підрозділів до основних доріг, якими йде постачання групи в Суджі та на підступах до неї. А їх не так вже й багато — є основна траса Р200 Суми-Юнаківка-Суджа і кілька другорядних доріг.
При цьому російські війська свої плани особливо не приховували — планомірно просували українську оборону з північного заходу по лінії Любимівка-Свердліково і з південного сходу по лінії Плехово-Курилівка, повільно наближаючись до траси Р200.
Ще взимку українські військові попереджали, що ключові маршрути постачання стали небезпечними — обстріли та атаки дронів на машини, які курсують між Суджею та базами на українській території, стали регулярними.
З приходом весни ситуація з логістикою погіршилась — проїхати по розкислих полях стало майже неможливо, на розбитих дорогах не розігнатися.
Оточенням не пахне
Додатково на початку березня російські війська атакували ЗСУ з боку Курилівки, дійшли майже до самого кордону, перерізали одну з другорядних доріг, але, що найнеприємніше для України, отримали можливість атакувати основну трасу постачання тепер вже з двох сторін.
Коридор у напрямку Суджі, який контролює українська армія і яким можуть здійснюватися як постачання та ротація, так і, за потреби, виведення військ, ще досить широкий.
Заяви про оточення ЗСУ в районі Суджі, що лунають з боку окремих російських пропагандистів, не мають нічого спільного з реальністю.
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Суджа, вересень 2024
Українському командуванню вже не раз вдавалося відводити війська, яким загрожувало оточення, по значно вужчому коридору.
Але зараз проблема в тому, що, по-перше, у вразливому становищі опинилися не батальйон і навіть не два, а досить велике українське групування — кілька бригад.
По-друге, події для ЗСУ розвиваються за поганим сценарієм, а у разі різкого погіршення ситуації швидко і без втрат таку кількість солдатів разом з усією технікою вивести буде неможливо.
Але пахне нагородами
У складній ситуації в українського командування не було великого вибору. Щоб організувати безпеку головної логістичної траси, потрібно намагатися відтиснути наступаючі з флангів російські частини, а для цього вводити в бій великі резерви — без гарантії успіху.
Або, не чекаючи, коли ситуація зі складної перетвориться на критичну, почати планомірний відвід військ передусім з далеких підступів до Суджі — головного опорного пункту ЗСУ.
Судячи з розвитку подій і заяви Сирського, українське командування обрало другий варіант.
Нещодавно російські позиції в Курській області відвідав начальник російського Генштабу Валерій Герасимов.
Військові такого рангу рідко виїжджають на передову, і вже сам факт появи там Герасимова говорить про те, яке значення російське командування зараз надає цій ділянці фронту. Там відчувається успіх, нагороди та нові високі призначення.
