Загальні втрати російських військових в Україні сягнули 1 500 870 осіб, повідомив Генеральний штаб Збройних сил України 9 вересня. Це чергова похмура віха у війні для Кремля.
Приблизно два роки й три місяці знадобилося Збройним силам Росії, щоб зазнати перших 500 000 втрат. Тепер Москва втратила приблизно стільки ж лише за останні 15 місяців, оскільки технології все більше впливають на поле бою, а безпілотники майже щодня розширюють “зону ураження”.
За даними Генерального штабу, загальні втрати особового складу Кремля в Україні тепер перевищують сукупні втрати російських та радянських військ у всіх війнах та збройних конфліктах другої половини ХХ та початку ХХІ століття.
Втрати Москви в Україні також більш ніж у 100 разів перевищують кількість втраченого особового складу під час десятирічної радянсько-афганської війни та більш ніж у 125 разів – сукупні втрати в Першій та Другій чеченських війнах, стверджує Генштаб.
З початку 2026 року російські війська зазнавали близько 30 000 втрат на місяць в Україні. Лише в липні ця цифра сягнула рекордних 42 860 – найвищий місячний показник від початку повномасштабної війни. У серпні місячна цифра знову перевищила 40 000, повідомило Міністерство оборони України.
Однак, навіть попри зростання російських втрат, українські військові не очікують, що ці втрати змусять російську армію відмовитися від своїх цілей в Україні, особливо з огляду на те, що, за даними України, російський уряд розглядає нову хвилю мобілізації, яка може призвести до призову ще 600 000 осіб у 2026-2027 роках.
Артем Карякін, військовослужбовець Збройних сил України, колишній партизан:
“Рівень російських втрат особового складу, який ми спостерігаємо зараз, ще недостатній, щоб завдати серйозної шкоди російській армії. Їм стає складніше переконувати людей підписувати військові контракти – це факт, але їхній пул наявного людського ресурсу залишається величезним, навіть без офіційного оголошення нової мобілізації.
Вони продовжують штурмувати наші позиції лобом, сподіваючись, що з десяти солдатів хоча б двоє доберуться до позиції. І навіть якщо ці двоє піхотинців прибудуть пораненими, їхня присутність на позиції означатиме, що вона фактично зайнята. Ось так вони просуваються вперед, ланка за ланкою.
Головна причина, через яку ми досі змушені віддавати території, – це людський ресурс, базова математика ситуації. Люди залишаються найважливішим військовим ресурсом. Зрештою, Росія також зіткнеться з нестачею людських ресурсів, але поки що ми цього не бачимо.
Хоча темпи їхнього просування поступово сповільнюються, це в основному через наші зростаючі технологічні можливості, які дозволяють нам ліквідовувати значно більшу кількість ворожих військ. Але технології ніколи не зможуть повністю замінити людей.”
Павло Юринець, військовослужбовець Сил безпілотних систем України:
“У Києві люди досі виховують своїх дітей російською, ніби сплять, коли йдеться про національну свідомість. Наша так звана еліта та влада живуть у своєму світі. Вони створили субкультуру, де цінностями є аморальність, брехня та крадіжки, демонструючи повну неповагу до українського народу.
Це наш внутрішній ворог, і він небезпечніший за зовнішнього. Тому 1,5 мільйона російських втрат можуть звучати добре, але коли я думаю про те, скільки чудових, справжніх українських чоловіків і жінок було вбито, мені байдуже до цієї цифри. Я думаю, Росія може дозволити собі втратити ще стільки ж, або навіть удвічі більше.”
«Страда», операторка засобів радіоелектронної боротьби, яка попросила не називати її справжнього імені з міркувань безпеки:
“Такі високі російські втрати в основному пов’язані з їхньою тактикою ведення війни. Вони продовжують активно задіювати піхоту – дуже часто хвилями – намагаючись переповнити наші позиції чистою кількістю. Водночас людський ресурс залишається одним з їхніх головних інструментів для досягнення результату.
Літо – це період, коли активність на передовій посилюється. Відповідно, більше штурмів означає більше втрат. Але показник у 42 000 на місяць відображає не лише інтенсивність бойових дій, а й те, наскільки Росія готова жертвувати своїми людьми заради просування навіть на короткі відстані.
Росія ще деякий час зможе підтримувати такий темп. Вони мають значні мобілізаційні ресурси, фінансові стимули для контрактників і, на жаль, готовність їхнього сюрреалістичного суспільства сприймати важкі втрати.
Але це не означає, що їхні ресурси безмежні. Постійне накопичення втрат поступово впливає на якість особового складу, рівень підготовки та здатність формувати боєздатні підрозділи.”
Дмитро «Колекціонер», пілот Mavic 21-го окремого полку безпілотних систем “Кракен”:
“Вони тиснуть на нас «м’ясом», тому й мають такі великі втрати.
У них виникла думка, що якщо (російські війська) сильні і хочуть перемогти Україну, вони кидають усі сили та ресурси для досягнення певного результату. Оскільки вони не можуть покладатися на якість, вони обирають кількість. Проти одного-двох операторів дронів – десять солдатів, які просто йдуть вперед. Така їхня тактика.
Я позитивно ставлюся до цього результату (російських втрат), але недостатньо. Потрібно більше. Необхідно знищувати їх у такій кількості, щоб співвідношення мобілізованих і бойових втрат не було таким значним. Щоб вони втрачали більше людей, ніж мобілізовано. Тоді це дасть кращий, відчутний результат.
Думаю, що зараз, коли настала осінь і зелень зникне, ми почнемо бачити, як показник сягатиме 30 000 на місяць і буде набагато вищим.”
Любомир Дмитришин, 24-річний ветеран і громадський активіст:
“Зростання втрат серед російських військ пов’язане з тим, що ми почали зосереджуватися на технологічному аспекті війни. План (Михайла) Федорова зіграв значну роль; він був розроблений для забезпечення перемоги в кожному технологічному циклі.
Ще один фактор – ми відстежуємо всі ці втрати. Вони ефективно підтверджуються доказами в системі через E-Points або DELTA. Іншими словами, кожен (загиблий росіянин) може бути перевірений.
Тож, це фактично конвеєр. Ми поставили вбивство росіян, які зайшли на нашу територію, на конвеєр, і це дуже прямолінійний «індустріальний процес». Тобто, ми робимо певні інвестиції в конкретні рішення та ресурси, які дають результат.
Є багато таких випадків, але, на жаль, ще недостатньо, щоб Росія самостійно вирішила припинити війну.”