Сергій Жадан і «шекспірівські» питання про Харків та війну 06.02.2024 10:09 Укрінформ Як міняє війна суспільство, Харків і харків'ян… Замальовки з творчого вечора зіркового письменника та рок-музиканта
В Ужгороді Сергій Жадан зібрав на свій творчий вечір-дискусію повну залу театру з балконом. Реєструватися потрібно було заздалегідь. У реєстраційній формі організатори зустрічі з Інституту центральноєвропейської стратегії передбачили також і питання до героя вечора. Їх задавав та озвучував інший зірковий письменник та волонтер Андрій Любка. Вийшла колективна розмова сотень людей з одним, й аби всі почули, Сергій відповідав у мікрофон, аби побачили – говорив зі сцени. Утім, це не впливало на щирість питань та відповідей.
А питали Жадана в Ужгороді переважно про Харків. Адже поет є голосом мегаполісу, який став символом українського опору росіянам. Усі читають новини про місто, що його вороги озвіріло і методично знищують ракетами, – але почуте, чим і як воно живе, саме з вуст Жадана дає краще зрозуміти Харків та харків’ян.
Тож про те, чому місто схоже зараз на людину після інсульту й, водночас, на звіра, котрий ховається вночі, в чому сила харківських комунальників та жінок, чиї чоловіки на фронті, а також чому свідомим українцям вже варто підтримувати школи та університети – у замальовці кореспондентки Укрінформу.
ХАРКОВА, ЯКИЙ БУВ ДВА РОКИ ТОМУ, БІЛЬШЕ НЕ ІСНУЄ
Звісно, перше, що спитали в Ужгороді Сергія Жадана: як за останні два роки змінився він сам та місто, де він живе, з яким разом бореться проти загарбника, що дихає вогнем в обличчя.
– Я не можу сказати вам, як я чи ми всі змінилися, в якій точці ми зараз знаходимося та куди рухаємося. Загалом, спробувати навести якийсь лад у собі сьогодні важко. Мені видається, що будь-яке інтерв’ю нагадує розмову з психотерапевтом: воно потрібне не так для того, аби щось спробувати зрозуміти, як просто аби виговоритися, – каже Сергій Жадан.
Письменник говорить, що на питання типу “як війна змінила тебе” або “як змінився Харків під час війни” має “заготовки”.
– Харків зараз нагадує людину, яка потрапила в аварію або пережила інсульт. Вона повернула собі здатність рухати руками й ногами, говорити. Але щось у ній, безперечно, зламалося. Щось безповоротно змінилося. І ці зміни, вони вже назавжди. З цим треба буде рахуватися. Це потрібно буде враховувати. Харкова, який був на початку 2022-го року, вже ніколи не буде. Не буде Харкова студентського, не буде цих 400 тисяч студентів, зокрема десятків тисяч іноземних, які створювали інтернаціональний фон міста. Не буде Харкова як столиці ІТ – це особливо прикро й боляче. Очевидно, що Харків далі лишатиметься прикордонним містом – до Росії там 50 км, і вона, на жаль, ніде не зникне. Це вноситиме певні зміни в планування життя – з точки зору безпеки, розвитку міста, його відбудови. Я думаю, Харків зараз буде “перезбиратися”, і це буде зовсім інше місто. Яким саме – я сказати не візьмусь. Дуже важливо зафіксувати те, що лишилося. Нашу систему освіти, наші університети, викладачів, студентів. Це дуже болюча тема, бо багато харків’ян виїхали. Ми ж їздимо по країні й бачимо автомобілі з “лівобережними” номерами всюди. Ми розуміємо, що це – потенційні наші харківські студенти, наші працівники різних сфер, наші айтішники та наші бізнесмени… Добре, що вони залишилися в Україні. Але коли вони зможуть повернутися та чи зможуть зробити це найближчим часом – ось це дуже болюче питання, – каже поет.
З усього, що, як, яким тоном і голосом він говорить, видно, що йому це справді дуже, дуже болить.
Источник: www.ukrinform.ua
