Сапер, який втратив зір через російську міну, тепер допомагає іншим постраждалим 13.02.2025 09:00 Укрінформ Укрінформ розповідає історію Дмитра Слепканя – гуманітарного координатора Асоціації саперів України
Україна – одна з найбільш забруднених мінами та іншими вибухонебезпечними предметами країн. За словами прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, потенційно замінованих територій у нас майже 139 тис. км² – це більше, ніж, приміром, площа Греції, Болгарії чи Австрії. З початку повномасштабної війни зафіксовано майже 780 нещасних випадків, пов’язаних з мінами та вибухонебезпечними предметами, 324 людини загинули, понад 790 поранені.
Дмитро Слепкань – один із тих, чиє життя переплелося з цією жахливою реальністю. Колишній співробітник ДСНС, він став жертвою російської міни, виконуючи завдання на Донбасі. Втратив зір. Але, попри труднощі, не зламався. Тепер працює в Асоціації саперів України (АСУ) гуманітарним координатором, опікуючись наданням допомоги, в тому числі грошової підтримки, українцям, котрі постраждали від мін. Завдяки його зусиллям понад 400 людей вже одержали необхідну допомогу.
Його історія не лише про втрату та боротьбу, а й про нові можливості, які можна знайти навіть у найскладніших умовах.
Дмитро Слепкань, гуманітарний координатор Асоціації саперів України
ПРО ПРОФЕСІЙНИЙ ШЛЯХ І ПОРАНЕННЯ
– Моя мрія стати військовим зародилася ще в дитинстві. Навчався у військовому ліцеї, а згодом здобув вищу освіту сапера, – починає свою розповідь Дмитро. – Далі служба у відділенні піротехнічних робіт ДСНС у Донецькій області, де згодом став заступником начальника групи.
У 2019 році ми виконували завдання в Бахмутському районі. В «сірій» зоні було пошкоджено водогін, і населені пункти, які отримували ним воду, уже тривалий час залишалися без централізованого водопостачання. Ми розуміли, що ситуація критична, адже без води були тисячі людей, тому вирішили якнайшвидше очистити дорогу для безпечного доступу ремонтників.
Все йшло за планом: ми узгодили маршрут і почали розмінування. Сапер, котрий ішов попереду, виявив саморобний вибуховий пристрій, схожий на міну. Оскільки погодження підриву могло затягнутися, а в нас було лише 8 годин у межах режиму тиші, ми вирішили знешкодити його вручну. Спочатку здавалося, що завдання не складне, але всередині виявився прихований підривач, і пристрій здетонував. Старший сапер загинув, я отримав важкі поранення, ще одного сапера поранено уламками.
Після вибуху я опинився на землі, і все навколо стало червоним і чорним. Мені здавалося, що це кінець – я думав, що смерть приходить саме так…
Я отримав серйозні поранення: очі, руки, вуха. Одне око довелося ампутувати, бо пошкодження були глибокими, існувала велика загроза зараження. Друге око вдалося зберегти, але зір не відновився. Того дня я став повністю незрячим.
ПРО РЕАБІЛІТАЦІЮ Й НАЙБІЛЬШІ ВИКЛИКИ ПІД ЧАС ТА ПІСЛЯ ВІДНОВЛЕННЯ
– Шлях відновлення після травми – надзвичайно складний і довгий процес, що включає не лише фізичну реабілітацію, а й емоційні етапи. Від заперечення і гніву до депресії та прийняття – я пройшов через усе це, – продовжує Дмитро Слепкань. – Перші два роки я безрезультатно намагався відновити зір. Лікування в Україні, Туреччині, США не дало бажаного ефекту, а час ішов. Тому я вирішив зосередитися на соціальній реабілітації, прийняти себе таким, яким є.
Відновлення в Західному реабілітаційно-спортивному центрі стало для мене переломним моментом. Це було місце, де я навчився орієнтуватися у просторі, освоїв смартфон і почав ходити з тростиною. Також пройшов фізичну реабілітацію і працював із психологом. Повернувшись додому, я відчув неймовірне прагнення діяти. Почав самостійно справлятися з побутовими справами – ходити в магазин, готувати їжу.
Вивчаючи комп’ютер і технології для незрячих, я відкрив нові горизонти. Але навіть попри це, знайти роботу було великим викликом. Я шукав варіанти, але щоразу стикався з відмовами, що дуже впливало на моральний стан.
ПРО РОБОТУ В АСОЦІАЦІЇ САПЕРІВ УКРАЇНИ
– Під час повномасштабної війни я дізнався про АСУ і вирішив звернутися туди щодо працевлаштування, – пригадує Слепкань. – Після розмови у відділі кадрів мене запросили на співбесіду до голови АСУ, Тимура Пістрюги. Він перелічив завдання, які я мав би виконувати, але я сумнівався, чи зможу впоратися. На що Тимур Валентинович сказав: “Все зможеш, я знаю. Я вже все вирішив”.
Мені запропонували посаду гуманітарного координатора в АСУ, де я надаю допомогу постраждалим від вибухонебезпечних предметів. Перед початком роботи активно готувався: освоював Google-таблиці, електронну пошту, витрачаючи майже весь час, залишаючи лише 3-4 години на сон. Завдяки програмі Screen reader, яка озвучує дії на комп’ютері, я швидко адаптувався. Розумів, що спочатку працюватиму повільніше від колег, але прагнув досягти їхнього рівня. Зараз працюю на такому ж рівні, як і вони.
Коли влаштувався на роботу в АСУ, хотів кричати на весь світ: “Я працюю! Я влаштувався на роботу!” Це була велика перемога для мене, мабуть, найбільша в житті. Це дало мені можливість повернутися до життя й активно допомагати іншим. Завдяки моїм зусиллям понад 400 людей вже отримали допомогу від АСУ.
Дмитро Слепкань на Demine Ukraine Forum 2.0
Люди, які постраждали від мін та вибухонебезпечних предметів, можуть подати заявку на грошову підтримку через сайт АСУ, – розповідає про свою роботу Дмитро. – Ми з колегами опрацьовуємо ці заявки, зв’язуємося з постраждалими, вносимо їхні дані до реєстру АСУ та координуємо надання допомоги. Завдяки Асоціації саперів України допомогу вже отримали 2370 людей.
Ця допомога важлива, бо в умовах війни всі українці стикаються з посттравматичним синдромом. Але для людей, які постраждали від вибухонебезпечних предметів, це особливо важке випробування. Грошова допомога – це перший ковток повітря після травми. Вона дає людям надію, що про них не забули, що вони не самі зі своєю проблемою і що їм допоможуть.
ПРО ІСТОРІЇ ДОПОМОГИ, ЯКІ ОСОБЛИВО НАДИХНУЛИ, І ПРО ТЕ, ЩО НАДИХАЄ ВЕСЬ ЧАС
– Кожна історія, з якою ми стикаємося, – це не лише про біль і втрати, а й про новий початок. Одна з таких історій справді вразила, – ділиться Дмитро Слепкань.
– До нас звернулися двоє людей із окремими запитами. Чоловік, працюючи на тракторі на користь Сил оборони України, потрапив під скид вибухового пристрою з російського дрона, що призвело до серйозних травм. Жінка пережила обстріл і отримала уламкові поранення.
Завдяки допомозі Асоціації саперів України чоловік пройшов реабілітацію, відновив здоров’я та відремонтував трактор, щоб повернутися до роботи. Жінка також змогла відновитися, придбати корову та започаткувати своє невелике господарство.
Їхні шляхи перетнулися в лікарні, де ці люди підтримували одне одного під час лікування, а згодом стали жити разом і створили нову родину. І коли ми отримали від них запрошення на весілля, це стало ще одним підтвердженням того, що наша робота допомагає не тільки долати труднощі, а й будувати нове життя. Ця історія справді вражає.
Що ще надихає? Мене мотивує усвідомлення того, що займаюся важливою справою. Як постраждала особа, я розумію, з якими труднощами стикаються люди, котрі пережили мінно-вибухові поранення. Я знаю, як важливо правильно комунікувати з ними, щоб не завдати додаткової психологічної травми. Моя мета – допомогти людям відновитися і відчути підтримку.
Але найбільша мотивація для мене – мій син Геннадій, якому 10 місяців. Коли дружина завагітніла, я замислився: ось як він виросте і піде до школи, у нього запитають: “А ким працює твій батько?” Я хочу бути прикладом для сина, щоб він міг з гордістю сказати: “Мій тато працює в Асоціації саперів України і допомагає людям”.
Дмитро Слепкань з сімʼєю
ПРО ТЕ, ЯК ЗАХИСТИТИ СЕБЕ ВІД МІН ТА ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНИХ ПРЕДМЕТІВ
Наостанок Дмитро нагадує про основні правила, як діяти, коли знаходиш підозрілий предмет. Їх три:
1. Не підходь.
2. Не чіпай.
3. Повідом Службу порятунку за номером 101.
Якщо ви знайшли щось підозріле, залишайтеся спокійними. Зупиніться, не панікуйте, озирніться навколо, обережно відійдіть у безпечне місце та поінформуйте про знахідку рятувальників. Якщо це можливо, позначте небезпечну ділянку на безпечній відстані, щоб попередити інших.
Якщо випадково потрапили на заміновану територію, головне – зупинитися і не рухатися. Викликайте допомогу за номером 101 і не намагайтеся вибиратися самостійно. Там, де є одна міна, можуть бути й інші.
На сайті Асоціації саперів України є корисні матеріали: інформативні брошури, які допоможуть розпізнати вибухонебезпечні предмети, і ключові правила безпеки. Також є онлайн-курси для дорослих і дітей, щоб навчитися правильно діяти в таких ситуаціях. Ми потурбувалися, щоб сайт був доступним і для людей із порушеннями зору, а відеоуроки – з сурдоперекладом.
На жаль, мінна небезпека залишатиметься актуальною для України ще багато років чи й десятиліть. Масштаб проблеми, з якою зіткнулася наша країна, безпрецедентний з часів Другої світової війни. Однак нині над розмінуванням працюють понад 70 операторів протимінної діяльності та більш як 4 тисячі саперів, котрі щодня наближають нас до безпечнішого майбутнього. Згідно з Національною стратегією протимінної діяльності, розробленою за участю Асоціації саперів України та затвердженою Кабінетом міністрів України, до 2033 року планується очистити близько 80% деокупованих територій. Це дозволить не тільки зменшити кількість жертв, а й полегшити гуманітарну ситуацію, сприяючи економічному та соціальному відновленню країни. У це вірить і Дмитро Слепкань, і всі його колеги з АСУ.
Олена Нестерчук, Асоціація саперів України, спеціально для Укрінформу
Фото надані АСУ
Довідка Укрінформу: Асоціація саперів України (АСУ) – найбільший український оператор протимінної діяльності. Основні напрями роботи – гуманітарне розмінування та інформування населення про мінну небезпеку.
ДСНС Розмінування Війна з Росією Сапери
Источник: www.ukrinform.ua
