Покинута тварина на вулиці – це теж виклик війни, який маємо подолати 14.02.2024 10:35 Укрінформ Українські активісти продовжують рятувати тварин із зон воєнного лиха. Як змінився погляд суспільства на тварин, їхні права і нашу відповідальність за них?
З початком повномасштабного вторгнення, майже 2 роки тому, увага світової спільноти була прикута до українців, які рятували власні життя, власну країну і своїх та не своїх тварин. Так, саме оця гуманність попри все стала однією із визначальних рис українського спротиву. Фотографії біженців, які з переносками в руках, дехто із хворими та недужими друзями по існуванню, з хом’яками, рибками і великими собаками, наляканими котами лишали місця помешкання, волонтерів, які рятували диких та свійських тварин під обстрілами, в окупації облетіли світові медіа. І так, саме гуманність стала визначальною рисою і для нас самих – саме ставлення до тварин відрізняє нас від них, ворогів…
Багатьом людям за кордоном війна в Україні запам'яталася в тому числі дбайливим ставленням українців до тварин. Фото GETTY IMAGES
Але чи й справді війна стала екзистенційним фактором зміни ставлення до живих істот, які змушено співіснують з нами у містах і селах і в мирний час, і у час війни, окупації, обстрілів? Чи змінилось зверхнє уявлення “царя природи”, закарбоване з радянських часів, на сучасний екологічний підхід рівності всіх у правах?
Стерилізаційний центр «на колесах» у Дніпрі
З одного боку, в Україні діють багато зоозахисних організацій та спільнот, які підтримують тварин, що потрапили в умови екстремального існування. Наприклад, підрив греблі Каховської ГЕС, за словами Євгена Н., власника магазину для тварин, який релокалізував свій бізнес у Київ, призвів до того, що “волонтери облаштували більше тварин з Херсона, аніж їх там було”. З цим не погоджуються ті, хто і досі відловлює та рятує тварин, які кинуті напризволяще. І часто не через війну, а через байдужість. Лала Тарапакіна, яка евакуювала і досі вивозить тварин з Херсонщини, розповідала про закинуту автобусну зупинку, куди місцеві мешканці звозили вагітних, хворих чи старих тварин, аби ті просто не заважали. Утримувачка притулку для тварин Марія К. твердить, що ситуативна жалість часто грає злий жарт із тваринами, які швидко стають обтяжуючою обставиною для нових власників і зазнають жорстокого поводження або й знову потрапляють на вулицю із мізерними шансами на виживання.
Лала Тарапакіна, зооактивістка. Фото Лала Тарапакіна / Фейсбук
Лала Тарапакіна, зооактивістка, яка із благодійним проєктом стерилізації безпритульних тварин “12 вартових” працює в Херсоні, каже про тисячі врятованих і мільйони тварин, які опинились кинутими своїми господарями чи опікунами. І це стосується не лише півдня України. Оцінки зооактивістів на проблему безпритульних тварин дуже різняться від розтиражованих поодиноких прикладів самопожертви. Саме ці люди у прифронтових і фронтових зонах шукають, рятують, намагаються допомогти тваринам, яких кинули напризволяще. Лала Тарапакіна називає ситуацію із такими тваринами в Україні близькою до катастрофічної – на її суб’єктивний погляд близько 80% безпритульних тварин, яких вони евакуюють із зон лиха на сьогодні, це покинуті власниками під час повномасштабного ворожого вторгнення. І поки що з такими тваринами працюють цілісно лише волонтери.
Всі тварини рівні?
Команда “12 вартових” працювала і на західних кордонах України, де наші співвітчизники кидали тварин при перетині кордону. “Їх дуже багато, вони утворили зграї, розмножились і ситуація на західній Україні залишається дуже тяжкою через війну, менталітет людей”, – зізнається Лала Тарапакіна. На думку Лали, там відчувається далеке від сучасного ставлення до тварин. Але в той самий час всюди по країні є чимало героїчних людей, які самі не евакуюються виключно через те, що піклуються про покинутих тварин. “Утворилось безліч стихійних притулків, вони є всюди, і в Київській області їх багато”.
З початком Великої війни виникла необхідність перегляду багатьох норм, які врегульовують співіснування тварин і людей. Більшість із них потребують державної координації (якої поки немає) з сучасними гуманістичними підходами, розумінням прав і потреб тварин. Зусилля таких достатньо впливових організацій, як Uanimals, поки що не в змозі покрити навіть десятої частини всіх викликів, які непомітні, можливо, у великих містах подалі від війни…
Фото Володимира Тарасова, Укрінформ
Так само, як і якість людського життя, якість життя тварин у воєнних обставинах різко знизилась. Проблема в тому, що тварини часто залежать від людини, яка обмежує їхню свободу пересування, регулює харчування і може не відчувати відповідальності за завдання болю та страждань. Є дві крайнощі, які визначають специфіку сьогоднішнього життя. З одного боку – порятунок слабших іноді й ціною життя, з іншого – ігнорування потреб тих, хто опинився у таких же скрутних обставинах, а то й більших. Як приклад: історія стала приводом для перегляду норм.
Тварини в укриттях і закони, які змінює війна
У грудні 2023 року юристи UAnimals звернулись до керівництва МВС із пропозицією оновити наказ міністерства від 2018 року із застарілою нормою: наказ забороняв пускати тварин в укриття. Після кричущого прикладу з недопуском до укриття двох підлітків із собакою у Києві проблему нарешті вирішено: Офіційний вісник України повідомляє, що норму про недопуск тварин в укриття скасовано наказом № 18 “Про внесення змін до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту”. У доповненні йдеться, що люди, які приходять в укриття із тваринами, мають розміщуватися в окремих приміщеннях або відокремлених місцях. Людина, яка привела тварину, має постійно за нею наглядати, а також дбати про безпеку інших людей, майна та самої тварини і дотримуватися санітарних норм. Здається, ця норма стала першою серед тих змін, яких домагаються захисники прав тварин.
Источник: www.ukrinform.ua
