Пробудження Європи як розуміння спільної відповідальності за майбутнє Блоги
Микола Точицький 29.01.2025 09:55 Укрінформ У політичних умовах, що склалися, народжуються ознаки того, що Європа прокидається. Один із прикладів – співпраця між Україною й Німеччиною
Процес євроінтеграції України та тісна співпраця з національними урядами і європейськими інституціями є однією з пріоритетних задач України. Її повернення до європейської спільноти, історично зумовлене внеском Київської Русі та козацької держави у формування нашої ідентичності, є природним, але водночас складним процесом.
Набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі змінить не лише нас, а й сам Євросоюз, оскільки інтеграція – це дорога з двостороннім рухом. На цьому шляху можливі нерозуміння та відчуття взаємної втоми, що потребуватимуть терпіння й довіри. Політичні рішення і суспільні практики різних учасників процесу можуть носити з часом досить дивний характер.
Ми можемо не розуміти наших партнерів, особливо коли вони вперто прагнуть вести бізнес із російським агресором, навіть усвідомлюючи його намір знищити підвалини європейських цінностей? Наші партнери можуть не розуміти нас, чи варта свобода стількох життів, якщо існує шлях – просто здатися і дочекатися, доки путін помре?
Однак, ми все ж таки є однією сім’єю і попри все, що пишуть шизофренічні російські лідери у своїх псевдоісторичних статтях, наша українська єдність з Європою закріплена в основоположних документах.
«Хартія Європейського Союзу про основоположні права» вказує на те, що Україна є частиною європейської спільноти та несе в собі європейський дух, який іноді проявляється набагато сильніше, аніж в окремих європейських державах. У першій статті Хартії закріплено, що «Людська гідність є недоторканною. Її треба поважати та захищати». І лише в другій статті закріплено право людини на життя. Мабуть, це не просто порядкові номери статей у одному з найважливіших документів Європи. Це відображення того, що захищаючи свою гідність, культуру та суб’єктність, Україна (хоч, і ніколи не хотіла цього) жертвує життями своїх дочок і синів.
Напевно, тим політичним лідерам окремих європейських держав, які поширюють наративи путіна та намагаються всіляко задобрити його, важко зрозуміти таку українську позицію. Однак це аж ніяк не означає, що ми маємо припинити їх переконувати. Необхідно працювати над тим, щоб підібрати правильний стиль та форму комунікації з ними.
Саме тому культурний вимір та спільні для України й Німеччини цінності, спільне бачення у питанні збереження європейської культурної спадщини, можуть стати саме тією мовою, яка ефективно доносить та пояснює те, ким є українці, й чому вони роблять те, що роблять.
Днями, здійснивши візит до Берліна, сконцентрований на залученні міжнародної підтримки для захисту української культури в умовах війни, я ще більше усвідомив необхідність вдосконалення та відточення нашої спільної мови.
Источник: www.ukrinform.ua
