Як у Кропивницькому відтворили сторічний український haute couture Репортаж 29.01.2025 15:00 Укрінформ Репліки строїв, які носили понад сторіччя тому, представили в межах фольклорно-етнографічного проєкту «Баба Єлька. Мода»
У Кропивницькому створили колекцію реплік, щоб кожен зміг одягнути ошатне вбрання, яке носили наші прабабусі й прадідусі.
На зйомці у фотостудії, де представили відшитий за старовинним зразками одяг, побувала кореспондентка Укрінформу.
ДЕСЯТЬ СТРОЇВ: І ДЛЯ ДОРОСЛИХ, І ДЛЯ ДІТЕЙ
За дверима студії відбувається щось схоже чи то на свято, чи то на театральне дійство. Чоловіки приміряють вишиванки, жінки зав'язують хустки, дівчата шнурують черевички та плетуть коси. Діти, замість бавитися, також переодягаються зі всією відповідальністю.
Затіяли весь цей гамір засновниці Етнолабораторії «Баба Єлька». Колектив опікується збором, дослідженням та популяризацією етнографічних матеріалів. Один із напрямів роботи – проєкт «Баба Єлька. Мода», у межах якого і створили колекцію.
У студії, а згодом і на світлинах, представлених, зокрема, в Етнолабораторії в Кропивницькому, можна буде побачити десять строїв. Це одяг хлопчика та дівчинки, неодруженого хлопця і незаміжньої дівчини, нареченого і нареченої, літніх чоловіка та жінки. Для кожного строю знайшлися моделі.
Ось усі майже готові та наводять красу, зазираючи в люстерка та камери смартфонів. Настрій – піднесений, скоріш навіть святковий та урочистий. Тільки колектив «Баби Єльки» помітно схвильований перед «виходом у люди колекції», яку готували понад рік.
Одяг та аксесуари зразка початку ХХ століття створила команда етнопроєкту спільно з низкою майстерень, а також вишивальницею з Кропивницького Ганною Фукс, чоботарем із Полтавщини Віталієм Кисляченком, майстринею з Олександрії Оленою Мітюріною. Підтримала ініціативу Агенція США з міжнародного розвитку USAID.
Репліки відтворювали частково за фото, частково – за елементами одягу, які вдалося знайти в експедиціях Кіровоградщиною або в музеях. Кожна репліка максимально точно передає реальну річ. Підбирали і матеріали, і крій, і вишивку, й інші унікальні деталі. Доводилося й кольори опрацьовувати: старовинні фото – чорно-білі, тож шукали джерела, з яких можна було зрозуміти, які відтінки були доступні загалом та притаманні тій чи іншій тканині.
– Тепер трохи інші тканини, ніж раніше використовували. Ми шукали відповідні. Звичайно, вони – не сторічної давнини, але склад – натуральний, ніякого поліестеру. Часом тільки здогадувалися, який може бути колір або малюнок. Наприклад, ось оксамитовий піджак. Думали, що він чорний, але розібралися, що або зелений, або синій, – говорить дизайнерка майстерні «Александрин» Аліка.
Майстриня зауважує, що українці за сторіччя «підросли»: як чоловічий, так і жіночий одяг був у середньому менших розмірів, аніж носимо тепер.
КРІЙ НЕ ПОСТУПАЄТЬСЯ ЗРАЗКАМ ВИСОКОЇ МОДИ
Дизайнерка одягу Марія Величко, яка також працювала над проєктом, каже: настільки надихнулася старовинними речами, що й собі пошила декілька, зокрема керсетку. Зазначає, що раніше створювали розкішний і складний одяг.
– Наші предки були дуже творчими людьми. Багато бачили, багато що привозили й втілювали в життя, щоб українки й українці були модними й сучасними на той період. Тобто можемо сказати, що у нас були речі, де складність крою рівня haute couture. Це конструктивно складні речі. Впевнена, що тепер не всі майстри зможуть повторити, виконати такий складний пошив, – каже Величко.
Аліка додає, що тканини теж виготовляли в Україні, і це були не лише прості матеріали з природних матеріалів, як домоткане полотно. Наприклад, жакардові ткацькі верстати з'явилися в нашій країні невдовзі після того, як на них почали працювати в інших країнах Європи.
– Україна і 100 років тому була досить прогресивною. Приміром, швейні машинки в нас дуже швидко розповсюджувалися. Так, у селах не всі мали кошти, щоб їх купити. Але за ці два з половиною роки, що я працюю з «Бабою Єлькою» над вивченням нашого одягу, лише у фонді краєзнавчого музею побачила одну-єдину юпку (юпка – елемент верхнього жіночого одягу, –ред.), яка дійсно пошита вручну. Там – майстерність найвищого рівня: тільки професіонал зрозуміє, що зроблено руками, – розповідає майстриня.
ПРИМІРЯТИ ТРАДИЦІЙНИЙ СТРІЙ ЗМОЖЕ КОЖЕН У КРОПИВНИЦЬКОМУ
Одна з моделей, переселенка з Херсонщини Неля Данильченко, зауважує: старовинний одяг – не лиш ошатний, а ще й комфортний.
– Ось у мене юпка, то дуже тепла. Почуваю себе в ній, як пані. Взагалі проєкт мені до душі – це відродження того, що в нас було, – ділиться вона.
А одна зі співзасновниць «Баби Єльки» Інна Тільнова демонструє, наскільки ретельно оздоблені речі не лише зовні, але й всередині.
– Подивіться, яка тут вишукана підкладка. Це особливість наших старовинних речей: зверху – однотонне, щось темненьке, а під низом, ось як тут, – барвисте. Це юпка з аплікацією, вона виконана з оксамиту, – коментує Тільнова.
Серед наймолодших моделей – восьмирічна Іванка. Маленька кропивничанка не просто пишається своєю роллю, а й розуміє важливість цієї справи – відроджувати українське. Розповідає, що пішла до школи, коли почалася повномасштабна війна. Неохоче буває в укритті під час повітряних тривог, знає, що війну принесли росіяни. А ще – любить українську мову і виправляє, якщо хтось говорить суржиком. Теж вважає старовинне вбрання гарним.
– У нас удома є спідниця від «Баби Єльки», ми купили собі таку, – говорить Іванка. І додає, що їй до вподоби носити цю спідницю на свята.
Источник: www.ukrinform.ua
