Бідність — не порок. Це школа життя. Якщо ви пройшли її, то ви "інфіковані". Звички, нав'язані бідністю, залишаються з людиною назавжди. Навіть якщо вона покращила матеріальне становище. Вони, як п'явки, смокчуть нерви і гроші, інформує Ukr.Media.
Ця стаття допоможе вам викорінити в собі бідняцьке мислення і, тим самим, поправити свої фінансові справи. Адже, як відомо, думка визначає вчинки, а вчинки — успіх.
Не так давно я був бідним. Перші 18 років життя я був дитиною і не міг нічого змінити. Наступні 17 років я продовжував жити "в дитинстві" і вже не хотів нічого міняти. Я не скаржуся і не нарікаю. Я сам вибрав свій шлях.
Це слова Джона Чіза (John Cheese). 35 років він прожив у злиднях. Плив за течією. Поки одного разу, волею випадку, не отримав хорошу роботу. Це змінило його життя. Холодильник — повна чаша, рахунки оплачені. Але Джон так і не зміг позбутися звичок і повадок бідної людини. "Інфекція" проникла в його мозок надто глибоко.
Джон, ґрунтуючись на особистому досвіді, описав звички бідних людей:
Дешева їжа
У людей, що живуть у злиднях, два критерії при виборі продуктів харчування:
- ціна
- термін придатності.
Перша повинна бути максимально низькою, а другий — максимально довгим.
Якість? Смак? Виробник? Залиште це гурманам, які скуповуються в однойменному магазині.
Продукти купуються раз на тиждень або рідше. 90% з них — консерви. Свіжі фрукти, овочі — надто дорого. М'ясо? Максимум субпродукти.
Але людина до всього звикає. Настільки, що, коли у вас з'явиться можливість купувати нормальні продукти, вам доведеться заново пізнавати їх смак.
Свіжі, а не консервовані, томати і яблука здадуться вам "неправильними". Навіть якщо ви привчите себе снідати тарталетками з сиром "Данаблю", то час від часу все одно будете сумувати за бутербродом з "Дружбою" і паперово-соєвою вареною ковбасою.
"Зайві" гроші
Велика готівка в гаманці бідної людини — нонсенс. Премія, подарунок — якщо завелися гроші, їх потрібно терміново витратити. Це рефлекс, викликаний "інфекцією" злиднів.
Відкладати на "чорний день" не виходить — він завжди "чорний". Бідняцьке мислення змушує жити одним днем.
Людина рефлекторно йде в магазин на ринок і витрачає все до копійки, не думаючи про те, як буде платити комунальні послуги в наступному місяці.
Звичка негайно витрачати "зайві" гроші настільки сильна, що в пресі то й діло мусуються "курйозні" випадки — слюсар Іванов отримав мільйон і витратив його за тиждень.
Парадокс: людина, яка потребує грошей, не береже їх, а заможна, навпаки, вміє економити.
Коли у людини з'являється стабільно високий дохід, їй доводиться вчитися управляти грошима раціонально. Вона повинна зрозуміти: "зайвих" грошей не буває, потрібно завжди мати фінансовий буфер на випадок непередбачених витрат (зламалося авто, випала пломба…).
Подарунки
Якщо у людини немає грошей, їй не до подарунків. Максимум, що вона може собі дозволити, на всі ці Дні народження та Восьмі березня — "сувеніри" з АТБ. Дорослі розуміють це і не загострюють увагу.
Але діти…
"Ось тобі нові кросівки, але це тобі на День народження".
Якщо ви росли в малозабезпеченій родині, вам знайома ця фраза. І навряд чи хтось із вас засмутився, що через півроку залишиться без подарунка, головне — нові кеди!
Як правило, діти розуміють фінансові проблеми сім'ї і не скиглять — "Тааату, ну купи", — навіть якщо дуже хочеться.
Але у дорослих все одно залишається почуття провини. Назавжди.
Тому, коли сім'я вибирається з фінансової ями, батьки починають завалювати своїх чад подарунками. Жодного походу в магазин без нової іграшки: "Стільки часу я не міг дозволити собі балувати свого малюка".
Звичка компенсувати вимушену економію подарунками проявляється також, коли дитина народилася вже в достатку, але її батьки виросли в бідності: "У мене не було, так хоч нехай у дітей все буде".
Бухгалтерія
Звичка постійно рахувати гроші — ще один прояв "інфекції" бідності.
Ви точно знаєте, скільки грошей у вас на картці, скільки в гаманці (до копійок). Ви автоматом складаєте в умі вартість продуктів, що лежать у кошику, і завжди перевіряєте чек. Ви знаєте всі тарифи ЖКГ і формули їх обчислення.
Ця звичка залишиться з вами, навіть коли необхідність постійно "рахувати" гроші зникне.
Страх — "А чи вистачить у мене грошей, щоб розрахуватися за рахунком?" — буде ще довго переслідувати тих, хто виріс у бідності.
Предмети першої необхідності
Якщо людина ледве зводить кінці з кінцями, то вона купує тільки те, що їй потрібно в даний момент часу. Тільки must have.
Приклад. Літо, розпродаж зимових курток. Ціна — майже даром. Модель — симпатична. Людина, керуючись бідняцьким мисленням, не купить її, навіть якщо у неї є "зайві" гроші. Адже до зими ще дожити треба — навіщо зимова куртка влітку?
Ті, хто доношував одяг за старшими братами і сестрами, знають — нові джинси купують, коли зносяться старі, а не коли хочеться.
І ця звичка залишається надовго. "Навіщо мені нові черевики? Ці ще можна відремонтувати!".
Знову парадокс: людині зі звичками бідняка шопінг не приносить задоволення. Гроші є, але витрачати їх шкода. Особливо на себе.
Бути бідним погано вже тому, що це займає весь ваш час.
Бідність формує мислення. Але, щоб змінити його, достатньо змінити звички. Позбувшись описаних звичок, ви, можливо, незабаром помітите, що стали більш успішною і впевненою в собі людиною. Тому що виробите імунітет проти "інфекції" бідності.
Джерело: ukr.media
