У 2022 році під час планового завдання в Миколаївській області Наталія Ліщишена зазнала травми, яка назавжди змінила її життя. Під час стрибка з автомобіля вона невдало приземлилася, сильно забивши груди.
«Ми проводили опитування з жіночим рухом «Ветеранка», і були шоковані результатами, – розповіла Ліщишена Kyiv Independent. – Близько 85% жінок у війську мають проблеми з грудьми, є дуже багато випадків раку».
Умови для жінок в українській армії залишаються складними: від браку належного спорядження, що може призвести до серйозних проблем зі здоров’ям, до неприйнятного, а часом і небезпечного ставлення з боку колег-чоловіків. Попри це, нещодавні заяви впливових політичних діячів відновили дискусію щодо мобілізації жінок.
Колишній міністр оборони Олексій Резніков привернув увагу ЗМІ до цього питання в інтерв’ю «Радіо Свобода» (RFE/RL) 20 серпня, заявивши, що військова служба має бути обов’язковою як для чоловіків, так і для жінок.
Резніков стверджував, що обов’язкова військова служба для жінок «відразу подвоїть мобілізаційний ресурс».
Однак подвоєння ресурсу на папері не обов’язково означає подвоєння чисельності армії на практиці, що ставить ширші питання щодо практичної необхідності такої пропозиції та можливої гри політичних інтересів.
«Ідея Резнікова логічна в теорії, але на практиці має значні обмеження», – сказав Kyiv Independent полковник запасу, аналітик Центру оборонних стратегій Віктор Кевлюк.
Спеціальний посланник США з питань України Кіт Келлогг посилив суперечки в інтерв’ю YouTube-каналу «Насправді MAX», опублікованому 24 серпня. «Чи вважаю я, що жінок слід мобілізувати в армію? Моя відповідь – так, тому що вони воюють не гірше за чоловіків», – сказав Келлогг.
Через кілька годин після заяв Келлога Верховна Рада України виступила із заявою, роз’яснивши, що мобілізація жінок «не проводиться, не готується і не розглядається».
Військова служба для жінок в Україні залишається добровільною, а позиція Резнікова різко контрастувала з позицією президента Володимира Зеленського у 2023 році, коли він заявив, що ніколи не підпише закон про обов’язкову мобілізацію жінок.
Реальність за цифрами
За даними Генерального штабу, наразі в Збройних Силах України служать понад 75 000 жінок. Близько 55 000 – військовослужбовці, решта – на цивільних посадах. Їхня чисельність майже подвоїлася з початку повномасштабного вторгнення. Військовий облік є обов’язковим лише для жінок з медичною або фармацевтичною освітою.
Більшість жінок служать у медицині, логістиці та забезпеченні, аналітиці та операторках дронів, а не в піхотних та штурмових підрозділах на передовій. Саме там залишається найгостріший дефіцит особового складу, зазначив Кевлюк, оскільки ці посади вимагають значно більших фізичних та психологічних навантажень.
«Масове залучення жінок на такі посади навряд чи принесе якісний прорив у короткостроковій перспективі», – додав аналітик.
Резніков припустив, що залучення більшої кількості жінок до армії може мати другорядний ефект: жінки, займаючи більше посад у тилу, дозволять перевести більше чоловіків ближче до лінії фронту.
«Багато чоловіків на тилових посадах мають обмеження за станом здоров’я, і за законом їх не можуть відправити до бойових підрозділів через їхній стан здоров’я», – зазначив Кевлюк.
Деякий «ротаційний ефект» можливий, додав Кевлюк, але не миттєво чи в широкому масштабі, а лише за умови змін у структурі комплектування, додаткового навчання жінок та ширшого перегляду підходів до формування підрозділів.
Боротьба за визнання
Зростання присутності жінок в українській армії сягає корінням 2014 року, коли Росія окупувала Крим і розпочала війну на Донбасі. Тоді серйозних зусиль для розробки стандартної форми для жінок не було, а ті, хто служив на бойових посадах, часто офіційно реєструвалися як кухарі чи інший тиловий персонал.
Законодавчі обмеження на зайняття жінками бойових посад було скасовано у 2018 році, але армії знадобилися роки, щоб адаптувати спорядження до зростаючої кількості жінок у своїх лавах.
Перша стандартна літня форма, розроблена для жінок, була представлена лише у 2023 році. Стандартної зимової форми для жінок досі немає. Щодо бронежилетів, розрив був ще більш вражаючим: Державний оператор тилу (DOT) здійснив першу закупівлю бронежилетів специфічно для жінок лише у липні 2026 року, придбавши лише 2000 одиниць для близько 55 000 жінок на військових посадах.
Хоча чоловіки у війську також стикаються з дефіцитом і часто мусять самостійно покривати потреби у спорядженні, доступ жінок до необхідного екіпірування залишається більш обмеженим.
Ксенія Драганюк, співзасновниця Zemliachky, української некомерційної організації, що допомагає екіпірувати жінок, які служать на фронті, зазначила, що Україна досягла значного прогресу за останні роки – навіть якщо цей прогрес не завжди одразу помітний.
Американська армія витратила п’ять десятиліть на обговорення потреби у формах специфічно для жінок, сказала Драганюк, і це питання досі не вирішене для багатьох європейських партнерів України. Українські ж сили, тим часом, мусили адаптуватися до умов поля бою в реальному часі.
«Кожен бюрократичний процес, кожне затвердження займає дуже багато часу. Країна не може реагувати так швидко, як цивільний сектор», – сказала Драганюк, додавши, що між закупівлею спорядження та моментом, коли воно потрапляє до військовослужбовця, можуть минати «роки».
Попит на жіноче спорядження зріс із залученням більшої кількості жінок, сказала вона, а посади, які раніше вважалися відносно віддаленими від лінії фронту, як-от операторки систем ППО, стали небезпечнішими через посилення російських атак.
Операторка радіоелектронної боротьби, яка використовує позивний «Страда», розповіла Kyiv Independent, що ставлення до жінок у війську значно покращилося за два роки її служби. Але, за її словами, державне спорядження та підтримка все ще потребують суттєвого вдосконалення.
«Страда» також зазначила, що хоча бачити жінок в українській армії вже не є «незвичним», скептицизм щодо них не зник, а лише набув інших форм.
«Коли жінку запитують: «Ти впевнена, що впораєшся?», «Навіщо тобі це?» або кажуть: «Тобі буде важко», це справді принижує», – сказала вона, додавши, що жінки часто стикаються з надмірною опікою, яка є не тільки непотрібною, але й некорисною.
«Я за те, щоб оцінювати людей у війську за результатами. Якщо ти можеш виконати роботу – роби її. Якщо не можеш – це питання професійних здібностей, а не статі».
Ще одна чутлива тема, яка рідко обговорюється публічно, – це сексуальні домагання.
Військовослужбовці та ветеранки, опитані Kyiv Independent, заявили, що не стикалися з сексуальними домаганнями під час служби. Але вони також наголосили, що їхній досвід не означає, що такі випадки не трапляються.
Закон, підписаний Зеленським 16 березня, встановив принципи рівності та недискримінації та запровадив механізми захисту військовослужбовців від дискримінації та сексуальних домагань.
Оксана Григорієва, гендерна радниця Генерального штабу, на прес-конференції 24 березня повідомила, що кількість таких випадків у війську зменшилася. Водночас вона визнала, наскільки важко довести факт домагань.
«В основному, це слово однієї людини проти слова іншої. Доказів досі немає, тому що свідки про це не свідчитимуть», – сказала Григорієва.
Чому зараз обговорюють мобілізацію жінок?
За словами політичного аналітика Ігоря Рейтеровича, заяви Келлога, ймовірно, були радше збігом обставин і висловленням особистого досвіду, враховуючи, що його дружина та донька служили в армії. Однак заява Резнікова, на думку аналітика, «не була його власною ініціативою».
«Я думаю, що був певний запит від Офісу Президента відвернути увагу від інших питань, зробивши такі заяви», – сказав Рейтерович.
Заяви Резнікова прозвучали на тлі того, як команда Зеленського боролася з черговим корупційним скандалом за участю колишньої заступниці глави Офісу Президента Ірини Мудрої. Президент також ще відновлювався після політичної кризи, спричиненої несподіваним звільненням тодішнього міністра оборони Михайла Федорова без чіткого обґрунтування 15 липня, за чим послідували заклики Федорова до проведення виборів під час воєнного стану та загальнонаціональні протести.
«Отже, на даний момент (мобілізація жінок) – це не більше ніж тригерна тема, яка привертає увагу, отримує гарні перегляди, але є марною», – сказав Рейтерович. – «Я не можу уявити, як український парламент проголосує за щось подібне».
Рейтерович припустив, що уряд може серйозно розглянути мобілізацію жінок лише у випадку «катастрофічного дефіциту людей» призовного віку, яких не вистачатиме в Україні. Цього дефіциту, на його думку, ще не досягнуто, зазначивши, що, за оцінками, від 2,5 до 3 мільйонів чоловіків в Україні не оновили свої дані військового обліку.
Існують інші варіанти, додав він: від перегляду критеріїв обмеженого або повного звільнення від військової служби до дозволу цивільним, які бажають підтримати армію на тилових посадах, робити це без формального приєднання до збройних сил.
Військовослужбовці та ветеранки, опитані Kyiv Independent, також поставили під сумнів необхідність обговорення мобілізації жінок зараз, зазначивши, що уряд мав би спершу покращити умови для жінок, які бажають служити добровільно.
Юлія Микитенко, офіцер запасу та активна учасниця жіночого руху «Ветеранка», заявила, що не проти вступу жінок до армії, але висловила занепокоєння щодо необхідності масової мобілізації жінок.
«На початку повномасштабної війни ми мали майже мільйонну армію вмотивованих воїнів, де один коштував десятьох. Як цей ресурс був марно витрачений до того, що ми тепер говоримо про мобілізацію жінок?» – запитала Микитенко.
Для офіцера запасу проблема полягає глибше, ніж розмір мобілізаційного резерву. Микитенко вважає, що бойова ефективність армії підривається через порушення прав військовослужбовців, відсутність чіткої комунікації щодо бойових завдань та невирішені питання щодо економічного звільнення від мобілізації та ухилення від служби.
Залучення жінок до мобілізаційного резерву не вирішить цих проблем, а навпаки, сигналізуватиме про досягнення армією критичної межі, додала вона.
«Якщо дійде до того, що жінок будуть мобілізовувати, я автоматично вважатиму, що наша країна програла» – сказала Микитенко.
Україна шукає працівників, тоді як мільйони жінок залишаються поза ринком праці
Жінки-військовослужбовці
Мобілізація
Призов
Росія
Українська армія
Збройні сили України
Міністерство оборони