Коханка французького монарха Людовіка XV, маркіза де Помпадур, що увійшла в історію як меценатка, обожнювала порцелянові квіти, які виготовляли в Севрі. Їх вона застосовувала для оздоблення власних палаців. «Невмирущі» квіти, які були уособленням пишноти, насичувала пахощами.
Порцелянові троянди – це безсумнівно витонченість. Особливо в оформленні сервізів.
У бесіді з «ФАКТАМИ» дослідниця історії українського фарфору поділилася інформацією про елегантні сети вітчизняних майстрів.
«Це не повсякденний посуд – це сервіз для вечора, спокою, тихих розмов»
– Сервізи з ліпним оздобленням не для швидкого використання і не для масового споживання, – зазначає Людмила Карпінська-Романюк. – Це вироби, що формують особливу атмосферу. Чайний сервіз відомого українського творця Владислава Щербини, знаного своїми скульптурами, – немов вечірня балачка. Поверхня порцеляни виблискує, вловлює промені, заломлює його, і кожний подих змінює настрій: від кришталевої прозорості до насиченої, майже оксамитової імли. Це не щоденний посуд – це сервіз для вечора, умиротворення, приглушених бесід.
ВІДЕО ДНЯ
В. Щербина. Кавовий сервіз. Київський експериментальний кераміко-художній завод. Початок 1990-х
— Чудово!
РЕКЛАМА
– Форми видовжені, витончені, з хвилястими берегами. Чашки та тарілки подібні до квітів, що розпустилися вночі. Кавник розташувався в центрі, наче головний персонаж – незворушний, врівноважений, з плавним носиком і вишуканою ручкою, котра продовжує лінію руху, а не перериває її. Скульптурні троянди – розгадка цього сервізу. Вони не декорація, а дотик. Ніжні, об’ємні, з делікатним рельєфом пелюсток, вони ніби пробиваються крізь полиск, утримуючи світло на своїх гранях. Квітка тут – не символ урочистості, а вияв чутливості, близькості, майже театральної камерності. Це троянди без запаху, але з пам’яттю про нього. Це фарфор, котрий не соромиться сяйва, не приховує чуттєвості. Кавовий сервіз – для перерви, для неспішного ковтка, для миті, коли розмова стає тихішою, а світ – глибшим.
«Такий фарфор для інтер’єрів, де цінують не ефект, а стан»
– А ось чайний сервіз Ніни Василенко – він наче зосереджене мовчання між реченнями, коли тиша говорить більше, аніж звук, – продовжує Людмила Карпінська-Романюк. – Блакитний колір порцеляни нагадує вранішнє небо – ще прохолодне, незаймане, не схвильоване денним рухом. У ньому є відчуття спокою та внутрішньої зосередженості, притаманне речам, виготовленим не для демонстрації, а для тривалого співіснування з людиною. Форми округлі та гармонійні. Чайник – наче серцевина композиції: плавний, злегка присадкуватий, з лагідним вигином носика та ручки, що ніби відтворюють рух руки. Цукорниця та молочник підтримують цей ритм – вони не змагаються між собою, а тихо співіснують, створюючи затишний ансамбль. Чашка – особливо тепла на дотик: її об’єм начебто зроблений саме для долонь, для неквапливого чаювання. Ліпний квітковий декор тут – це не розкішний букет і не парадна флористика, а лаконічна, майже інтимна квітка, котра розпускається на білому тлі як символ турботи. Золота смужка по краю – легка, ненав’язлива – утримує композицію, додає їй завершеності, але не перетягує увагу. Усе в цьому сервізі збудовано на балансі: між формою та декором, між білизною та кольором, між ужитковістю та мистецтвом. Цей чайний сервіз – яскраве підтвердження того, як Дружківський фарфоровий завод у 1980-х роках знаходив власний почерк. Не гучний, не суперницький, а впевнений і впізнаваний. Саме завдяки таким виробам завод заявив про себе як про художню школу – з витонченим відчуттям матеріалу, смаком до форми та вмінням спілкуватися з глядачем мовою тиші.
Це фарфор для інтер’єрів, де цінують не ефектність, а стан. Фарфор, у котрому енергія, знання та обдарування майстрині перетворилися на спокій, світло та тривалу присутність.
РЕКЛАМА
Н. Василенко. Чайний сервіз. Дружківський фарфоровий завод. 1980-ті
— Який сервіз зі скульптурним декором ваш улюблений?
– Кожен привабливий по-своєму. Вражає красою кавовий сервіз «Адажіо» Миколи Козака та Зінаїди Олексенко. Його форми плавні, витягнуті, з м’яким ритмом ліній, що нагадують неквапливий рух мелодії – без різких акцентів, але з виразною інтонацією елегантності. Високий кавник з тонким носиком і граційною ручкою задає вертикаль композиції, урівноважену округлими чашками та широкою тацею. Особливу роль відіграє пластика кришок: стилізовані квіткові навершя сприймаються не як утилітарна деталь, а як продовження образу – легкий жест, декоративний акорд. М’який зелено-м’ятний відтінок кришок створює вдале колористичне доповнення до теплого молочно-білого фарфору. Розпис сервізу ліричний і стриманий. Квіткові мотиви, виконані у ніжних фіолетово-лілових тонах із зеленими листками та легкими золотистими акцентами, немов розчиняються в поверхні порцеляни. Вони не домінують, а супроводжують форму, підкреслюючи її плавність і затишність. Делікатне золочення на вінцях і ручках додає святковості, але не порушує загальної інтимної тональності.
«Адажіо» — це сервіз для неквапливого пиття кави, для розмови пошепки та уважного слухання тиші. Він втілює зрілу естетику 1970-х — 1980-х років, коли функціональність поєднувалася з поезією, а масове виробництво прагнуло індивідуального настрою. У цьому сервізі демонструється висока культура форми та декору, здатність перетворити буденний ритуал на витончену емоційну подію.
РЕКЛАМА
М. Козак, З. Олексенко. Кавовий сервіз «Адажіо», Полонський фарфоровий завод. 1988
— Як гадаєте, чому такі витвори з часом стають ще більш цінними?
– У кожному з цих сервізів своя емоційна гама. Саме завдяки ліпним квітам в оздобленні ці сервізи зберігають відбиток часу, в якому були створені: часу віри в майстерність, у красу, що формується поступово, у предмет, котрий може супроводжувати людину роками. Вони не прагнуть бути вражаючими – натомість залишаються переконливими. І в цьому – їхня справжня мистецька сила.
Раніше «ФАКТИ» публікували інтерв’ю з колекціонеркою Людмилою Карпінською-Романюк про фаянсові квіти української скульпторки Фелії Фальчук. Це шедеври, що здаються нерукотворними, каже пані Людмила.
До речі, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», котрі є шанувальниками краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити кращі зразки світових фарфорових мануфактур. Нещодавно в музеї відкрито зал українського фарфору, де представлено чимало унікальних робіт вітчизняних майстрів-фарфористів. Дивовижна порцелянова мандрівка подарує вам безліч позитивних емоцій і запам’ятається на все життя!
Фото в заголовку: Н. Василенко. Чайний сервіз. Дружківський фарфоровий завод. 1980-ті
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк