Їжачок — один з найбільш улюблених персонажів у казках. Ці звірята такі чарівні й забавні, що їх не проігнорували й майстри порцеляни. Цікаво відзначити, що нерідко художники відтворюють родину їжаків. І це не просто так. Адже ці звірята є ознакою ощадливості. Часто їх зображають з яблуками на колючках. Однак… насправді це вигадка. Їжаки не переносять на голках плоди природи. До того ж спосіб життя вони ведуть переважно відокремлений, хоча стали в мистецьких творах символом сімейного благополуччя і комфорту.
У розмові з «ФАКТАМИ» збирачка та дослідниця історії української порцеляни, авторка книжок Людмила Карпінська-Романюк поділилася думками про образи їжаків у творчому спадку українських митців.
«Укриті солом’яним верхом, у затишному колі зібралися їжачки — невеличка сім’я, яка знає головну таємницю зимової пори: разом не боязко»
— Таріль кам’янобрідської майстрині Валентини Смірницької-Капінос — ніби тиха зимова казка, розказана пошепки, — зауважує Людмила Карпінська-Романюк. — Під солом’яним дахом, у теплому колі об’єдналися їжачки — маленька родина, яка розуміє головний секрет морозної пори: разом не лячно.
ВІДЕО ДНЯ
В. Смірницька-Капінос. Тарілка з набору для торту. Кам’янобрідський фаянсовий завод. 1987
— Чарівно!
РЕКЛАМА
— Чайник у центрі — душа композиції. Він випускає пару, як жива істота, обіцяє тепло, чай і затишок. Навкруги — плоди калини, гриби, солодощі та прості домашні радості, що перетворюють зиму з випробування на урочистість. Циклічний ритм комфорту чудово відповідає формі тарілі. Усе з’єднується в коло, як вечір за столом, як родинна історія, яку хочеться перечитувати знову. Ця тарілка — не просто річ із сервізу для торта, а відображення теплого дому. Порцеляна зберігає згадку про тепло, якого завжди так мало взимку.
«Композиція Тамари Крижанівської говорить про родинне щастя, про світ, в якому достатньо лише бути поряд»
— Хто ще з українських майстрів порцеляни створив цікаві образи їжачків?
— Дуже цікава праця Тамари Крижанівської «Родина їжаків», виготовлена на Городницькому порцеляновому заводі у 1954 році (на знімку в шапці). Ця пара уособлює ідею піклування. У невеликій скульптурній композиції відображено тиху, майже домашню розмову — без слів, але з відтінком. Сімейне подружжя показане, наче у вечірній перерві після щоденних справ. Їжак і його половинка мовчать, але розуміють одне одного без слів, і це порозуміння виникає з тривалого спільного життя. Погляд кожного — це не погляд закоханості й забави. Це погляд тих, хто прожив разом значну частину життя і вже не має потреби у словах.
РЕКЛАМА
— Як художниці вдалося так передати характери?
— Хустка і капелюх наче переносять їжачків у людський світ. Червона хустка берегині родини — тепла, домашня, пов’язується з турботою. Капелюх їжака, трохи набік, ознака досвіду та звички бути зовні, відповідати за територію навколо. Це не святкові вбрання і не гра, а буденність, прожита й прийнята. Підставки-п’єдестали оздоблені зеленими листочками — з натяком на сад, двір, безпечний світ біля дому. Підглазурний розпис лаконічний, акцентний: кілька ліній, плям, кольорових мазків — і цього вистачає, щоб образи ожили. Тут відсутня декоративна розкіш — тільки необхідне, як у щирих почуттях. Біля мами стоїть дитина. А поруч з головою сімейства бачимо гриб. Він символ запасу, досвіду та відповідальності, але вона подана без зайвого драматизму, повсякденно і природно. Композиція розповідає про сімейне щастя, про світ, в якому досить просто відчувати підтримку одне одного.
«Майстерність митця — це уміння зробити тишу виразною, а звичайне — важливим»
— А ось їжачки з сувенірної композиції Івана Сеня «Родина їжаків», — продовжує Людмила Карпінська-Романюк. — У цих статуетках зосереджені спокій і тепло звичного життя. Вони нікуди не квапляться — вони просто є, поруч один з одним, як дві крапки спокою на рівній площині часу. Разом з тим вони наповнені життям і теплом. Їхні тіла округлі, приземкуваті, дрібна крапкова фактура імітує голки, створюючи відчуття м’якої шорсткості, наче їжачки щойно вибралися з осіннього листя. Коричнево-шоколадна глазур лягає глибоко і рівномірно, з легким блиском, що підкреслює об’ємність форм і додає відчуття затишку — не холодного, а домашнього.
Їжачки відрізняються за розміром — один більший, інший — менший. І в цій різниці немає сюжету, але є відчуття сім’ї: старшого і молодшого, того, хто вказує шлях, і того, хто йде за ним. Між ними — незрима нитка близькості, мовчазна згода бути разом. Це не зображення природи і не зоологічний ескіз. Це образ турботи та тихої родинності.
І. Сень. «Сім’я їжаків». Будянський фаянсовий завод. 1974РЕКЛАМА
— Як розмістити такі фігурки в інтер’єрі?
— Це невеликі речі, створені для близького споглядання, для співіснування. Найкраще місце — не верхня поличка шафи, а та, де погляд зупиняється несвідомо. Такі статуетки добре «уживуться» серед книжок, поруч із сімейними альбомами, дитячими книгами, старими записами. Найкраще — коли здається, що вони тут стояли завжди. В інтер’єрі старовинні фігурки працюють як якір пам’яті. З ними дім стає простором, наповненим щирим теплом.
— Що таке, на вашу думку, обдарованість?
— Обдарованість митця — це не лише вміння вправно оперувати формою чи технікою, це здатність відчувати час і людину, знаходити сенс у непомітному і надавати йому переконливої, живої форми. Справжній талант не кричить і не переконує. Його впізнають за інтонацією. У погляді персонажа, у нахилі голови, у паузі між діями. Він у тому, як предмет «живе» поруч із людиною. Майстерність митця — це уміння зробити тишу виразною, а звичайне — важливим. І якщо твір продовжує існувати з нами через десятиліття, отже, цей талант був не тільки особистим даром, він став частиною спільної людської пам’яті.
До речі, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які цінують красу порцеляни, до першого в Україні Музею порцелянових фігур ShvetsMuseum. У збірці музею ви матимете змогу оглянути найкращі екземпляри світових порцелянових мануфактур. Нещодавно в музеї було відкрито виставковий зал української порцеляни, де представлено багато унікальних робіт місцевих майстрів-фарфористів. Чудова порцелянова мандрівка подарує вам безліч позитивних вражень і залишиться в пам’яті надовго!
Раніше збирачка Людмила Карпінська-Романюк розповідала «ФАКТАМ» про інших мешканців лісу, зроблених з порцеляни, які можуть стати прикрасою будь-якого інтер’єру.
Фото з колекції Людмили Карпінської-Романюк
На знімку в шапці: Т. Крижанівська. Скульптурна пара «Родина їжаків». Городницький порцеляновий завод. 1954