Справжнє мистецтво завжди зачіпає серце. Воно спонукає людину поміркувати над основами буття.
Саме таким постає мистецтво українського майстра фарфору Віталія Колісника.
У розмові з «ФАКТАМИ» колекціонерка, знавець історії української порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк поділилася думками про творчість митця, чиї роботи дивують красою.
«Такі вироби не просто оздоблюють оселю, а створюють атмосферу, де минуле і сьогодення зустрічаються, як щирі приятелі»
– Віталій Колісник — один з провідних діячів у розвитку образотворчої кераміки Тернопільського краю другої половини ХХ сторіччя. З’явився на світ він 29 червня 1939 року в селі Покровське Нікопольського району Дніпропетровської області, а свою творчу ниву поєднав із Тернополем — містом, що стало для нього ареною творчого зростання та духовної самореалізації. Спеціалізовану освіту здобув у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва. Вже у студентські роки виявив себе як митець широкого профілю: працював у галузі скульптури, малярства, графіки…
ВІДЕО ДНЯ
Важливе місце в його діяльності займає образотворча кераміка та порцеляна. Працюючи на Тернопільському фарфоровому заводі, Віталій Колісник виробив власну декоративну стилістику, у якій гармонійно поєдналися народні мотиви, модерністська пластика та мальовничість кольору. Його вази, тарелі, декоративні композиції відрізняються незвичайними формами, глибокою фактурністю та витонченим колористичним забарвленням.
Нині витвори Віталія Колісника знаходяться у фондах Тернопільського обласного краєзнавчого музею, в Етнопарку родинних розваг «Агроленд» (с. Великий Ходачків, Тернопільщина), а також у великій кількості приватних збірок.
РЕКЛАМА
— Які вироби митця вам найбільше до вподоби?
– Ось ваза. Її форма відсилає до античної амфори — величної, піднесеної, наповненої внутрішньою самоповагою.
Центральний медальйон із пишним букетом звучить, як симфонія українського літа: яскраві багряні та рожеві квіти, ніжні польові рослини…
РЕКЛАМА
Квіти в оформленні — не просто візерунок. Вони дихають, живуть, розквітають, як уособлення вічної краси.
Для мене ця робота має ще один аспект — особистий. Вона з’явилася в домі як презент у пам’ятний рік 1995-го від колег, які знали і шанували мою тодішню роботу. Ця ваза для мене є не лише художнім витвором, а й символом подяки, приязні і спогадів.
Декоративна ваза Віталія Колісника. Тернопільський фарфоровий завод. 1993
Сьогодні ця ваза — немов мовчазний свідок часу. Вона нагадує про плеяду митців, про українські фарфорові підприємства, про людей, які творили красу і дарували її іншим. Такі вироби не тільки прикрашають дім. Вони створюють духовний простір, де минуле і теперішнє перетинаються, як завзяті друзі.
РЕКЛАМА
— Чудово!
— А ця таріль як тиха музика надвечір’я. Темна глибина фону відтворює землю, просочену дощем, поле після зливи, коли повітря ще насичене вологою, а квіти тільки-но розплющують очі назустріч новому дню. Квіти підіймаються з цього мороку неквапливо, ніби з надр пам’яті. Їхні стебла вузькі, витягнуті. У цих формах є щось людське: устремління, намагання, віра. Кожна квітка — окрема оповідь. Одні розпустилися повністю, інші лише готуються до появи. Це темп життя, який творець зміг відтворити не кольором, а пластикою.
Таріль Віталія Колісника. Тернопільський фарфоровий завод. 1993
Найбільш дивовижне — відчуття плину часу. Якщо споглядати довго, квіти ніби ростуть, пуп’янки розбухають. У цьому є сутність: усе живе перебуває в процесі зміни. Цей виріб ніби закликає зупинитися, вдихнути на повні груди, згадати щось надзвичайно дороге.
«Ці роботи — про світ, де людина шукає рівноваги»
— А ця таріль Віталія Колісника — немов тиша, — продовжує Людмила Карпінська-Романюк. — Тиша, де є тільки шепіт води, гра світла і внутрішній спокій. Обрис лебедя здається виниклим із самої води. Він не відокремлений від простору, а виростає з нього, як ідея, що зароджується з мовчання. Фон — глибокий, прохолодний, наче ранкове озеро. У ньому відчуття безмежності. Білі квіти — як спогади. Вони не відвертають увагу, а підсилюють головний образ. Це вже не просто декоративні складові, а метафора: життя поряд із тишею, краса поряд із простотою. У цій роботі відчувається світогляд Віталія Колісника. Він філософ у матеріалі. Його роботи — про світ, у якому людина прагне балансу. Ймовірно, саме тому цей лебідь видається таким справжнім. Він не прив’язаний до конкретного часу. Він поза епохами. Він — про тишу, яку кожен знаходить у своєму бутті.
Таріль «Лебідь» Віталія Колісника. Тернопільський фарфоровий завод. 1993
«Витвори Віталія Колісника показують рідкісну здатність митця мислити глобально, навіть у невеликих формах»
— Яка філософська глибина…
— Так. Тарелі Віталія Колісника ніби спонукають до роздумів. А ось ця робота Віталія Колісника — мов тиха мелодія літа, що звучить не гучно, а в душі. Сонячні квіти тягнуться до світла. Кожна має осердя — тепле, золотисте, як промінь, що проходить крізь воду. Вони ніби палають зсередини, виливаючи спокій. Тло глибоке, насичене, водночас прозоре. Тут переплітаються зелені, сині, блакитні відтінки, створюючи простір, що нагадує водойму, ранкову зелень і небо після дощу. Ця таріль — про злагоду. Про спокій, який настає після негоди.
Таріль «Водяні лілії» Віталія Колісника. Тернопільський фарфоровий завод. 1993
— А які почуття викликає витвір «Голуби» Віталія Колісника?
— Вони як тиха ода коханню, миру та внутрішньої гармонії. Голуби виступають як символ відданості, взаємної підтримки, подружньої згоди — тієї, що приходить після довгої дороги.
Творчість Віталія Колісника — це цілісний і яскравий світ. Ваза, декоративні тарелі, рельєфні композиції, скульптурні образи птахів і квітів — усе це не просто об’єкти, а художні виміри, що відкривають красу світу в символах природи, світла і гармонії.
Раніше в інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк розповідала про скульптурні троянди без запаху, але ніби з пам’яттю про нього.
До слова, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є шанувальниками краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити кращі взірці світових фарфорових мануфактур. Нещодавно у музеї відкрито зал українського фарфору, де показано чимало унікальних робіт вітчизняних майстрів-фарфористів. Незабутня порцелянова мандрівка подарує вам багато позитивних емоцій і закарбується на все життя!
На фото в заголовку таріль «Лебідь» Віталія Колісника. Тернопільський фарфоровий завод. 1993
Фото з архіву Людмили Карпінської-Романюк