Незабаром настануть зимові урочистості. Отже, вже зараз є сенс подумати про те, як ви будете прикрашати стіл. Безперечно, чимало людей мають гарний сучасний сервіз. Особливо він буде актуальним із різдвяною та новорічною атрибутикою.
Але не менш цікавим може бути задум оформити стіл старовинними тарілками з сімейного “сховища”. І зовсім не обов’язково, щоб це був повний набір. Кожному члену сім’ї запропонуйте його особисту тарілку та опишіть її історію.
У моді — комбінувати вінтажний посуд із новітнім.
В інтерв’ю “ФАКТАМ” колекціонерка, знавець історії українського фарфору, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про вінтажні тарілки, виготовлені українськими майстрами порцеляни.
“У більшості українських родин існував розподіл: “буденний посуд” і “святковий сервіз”
– Після Другої світової війни українські сім’ї відновлювали своє життя, – розповідає Людмила Карпінська-Романюк. – У цей час посуд ставав символом достатку сім’ї. До кінця 1950-х років посуд був здебільшого простим, з невеликою кількістю прикрас. У 1960-х-1970-х роках – завдяки митцям заводів (Коростенського, Полонського, Баранівського, Городницького, Київського експериментального заводу художньої кераміки) – в кожній сім’ї з’являлися квіткові, графічні та декоративні серії. Неглибокі тарілки використовувалися для подачі звичайних страв, а глибокі – супів, борщів і тушкованих страв. У більшості українських родин існував розподіл: “буденний посуд” і “парадний сервіз”. Парадні тарілки виймали з буфету лише з нагоди сімейного торжества або приходу гостей.
ВІДЕО ДНЯ
Тарілки 150–240 мм. Форма – заводська, композиція декорування М. Трегубов. Коростенський фарфоровий завод. 1960 – 1970-ті
– Це були ніби вітрини, де показували найкраще, що було вдома. Таким чином, дорогий посуд ще й зберігався тривалий час. Одна моя знайома розповідала, що дверцята в буфеті у них були на замочку.
РЕКЛАМА
Тарілки 175–240 мм. Форма – заводська, композиція декорування А. Жданова. Коростенський фарфоровий завод. 1960–1970-ті
– Дійсно. Люди цінували посуд, тому що він був недешевий, а, крім того, придбати сервіз своєї мрії було ще й не так легко. А ось перед нами порцелянове літо, відтворене рукою майстрині та залишене у витонченому колі тарілки так, ніби час на мить завмер. Розпис “Лужок” Ангеліни Жданової на формі Миколи Трегубова (фото у заголовку — Авт.) — це не просто оздоблення, а справжня екскурсія у спогади дитинства, де трава пахне медом, а сонце світить особливо яскраво. По краю кожної тарілки — пишний, багатий квітковий вінок. Він наче намальований з любов’ю до кожної пелюстки, до кожного маленького бутона. Тут і блакитні дзвіночки, і рожеві зірчасті квіти, і пурпурові ягоди, що сяють у променях літнього сонця. Всі вони об’єднані тонким золотим контуром — сонячним подихом літа, який робить композицію святковою, але водночас на диво затишною. Центр тарілки залишено чистим, білим, майже перламутровим. Цей простір нагадує тиху галявину серед квітників — місце, де можна присісти, перепочити, послухати, як шелестить трава. Рельєфна хвиляста форма заглиблення додає відчуття легкого руху — ніби повітря торкається порцеляни, створює тінь і ритм.
“У 1950−1980-х роках фарфоровий посуд був одним із найпоширеніших подарунків”
– Краса!
РЕКЛАМА
– Цей декор — емоційний спогад про літо. Тут пастельні відтінки, трохи приглушені, ніби вицвілі на сонці, а також м’які переходи кольору, ніжні золоті рисочки, схожі на відблиски вечірніх променів. Такі тарілки ніби приносять у дім тепло і ту маленьку радість, яку пам’ятає кожен, хто хоч раз гуляв у високій траві, торкаючись руками квітів. У 1950−1980-х роках фарфоровий посуд був одним із найпоширеніших подарунків на весілля, новосілля, професійні свята, його привозили з відряджень до Києва. А ось ця мілка тарілка належить до раннього періоду творчості митця Дмитра Гоча.
Д. Гоч. Тарілка з трояндовим декором. Баранівський фарфоровий завод. 1950-ті
Головний мотив — пишна пурпурова троянда з бутонами й легкими бузковими тінями — виписаний у характерній для 1950-х м’якій живописній манері. Золота стилізована графіка по краю — ручна, тонка, підкреслює вишуканість форми й надає виробу святкової завершеності. Такі тарілки були популярними у святкових сервізах і вважалися ознакою смаку та добробуту українських родин 1950-х років.
“У багатьох оселях серванти ставали “музеями сім’ї”
– А ці тарілки з кобальтовим декоруванням і хвилястим краєм виготовлені у 1970 році, — продовжує Людмила Карпінська-Романюк. — Глибокий синій колір — характерна риса Коростенського фарфору середини ХХ століття — надає виробам величності та шляхетності. Такі столові тарілки втілювали культуру повсякденності: витончену, світлу, створену для щоденного сімейного обіду та вечері й водночас гідну святкового столу.
РЕКЛАМА
Тарілки 175–240 мм. Форма – заводська, композиція декорування А. Жданова. Коростенський фарфоровий завод. 1970
– Тарілки з кобальтовою облямівкою – це дуже гарно.
– А от тарілки з широкою блакитною смугою, декорованою напиленням і тонкою золотою лінією. Цей тип орнаменту створював ефект глибини, ніби колір розчиняється у блиску глазурі.
Тарілки 175–240 мм. Форма – заводська, композиція декорування М. Трегубов. Коростенський фарфоровий завод. 1972
У багатьох оселях серванти ставали “музеями сім’ї”. Фарфор був показником статусу та смаку господарів. Чимало сервізів передавалися у спадок як “бабусині тарілки”, що зберігали історії весіль, свят і буднів. Ці речі ставали частиною неофіційного сімейного архіву — вони зберігали традиції, спогади й емоції кількох поколінь. Фарфор додавав життю краси й емоційного тепла. Отже, прикрасьте різдвяний стіл тарілками з сімейного “сховища”.
Раніше “ФАКТИ” публікували інтерв’ю з колекціонеркою Людмилою Карпінською-Романюк про статуетку “Наречений і наречена”, яка відображає весільну моду 1980-х років.
До речі, запрошуємо читачів “ФАКТІВ”, які є шанувальниками краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити найкращі зразки світових фарфорових мануфактур. Нещодавно в музеї відкрито зал українського фарфору, де представлено чимало унікальних робіт вітчизняних майстрів-фарфористів. Неймовірна порцелянова подорож подарує вам чимало позитивних емоцій і запам’ятається на все життя!
Фото у заголовку М. Трегубов, А. Жданова. Тарілки “Лужок”. Коростенський фарфоровий завод. 1974. Світловодський міський краєзнавчий музей
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк