«Один із моїх килимів прийшов мені у сні. А після… сталося диво», — майстриня Тетяна Голіней

Яскраві гобелени, створені майстринею з Коломиї Тетяною Голіней, вражають своєю красою. Вони є справжньою одою життю та природі. Ліричний живопис нитками дарує людям позитивні емоції, що є надзвичайно важливим.

Роботи майстрині мають численних шанувальників як в Україні, так і за її межами – у європейських країнах, США, Канаді та інших.

В інтерв’ю для «ФАКТІВ» Тетяна Голіней розповіла про свою весняну колекцію гобеленів і поділилася порадами для тих, хто бажає спробувати себе в цьому виді мистецтва.

«Навесні птахи повертаються з далеких країв, адже вдома найкраще»

— Гобелен – це ткане гладке полотно, — пояснює Тетяна Голіней. — Проте, у своїх роботах я використовую фактурні нитки, щоб надати творам більшої живості. Мені подобається «малювати» нитками. Політ моєї фантазії необмежений. Я ціную свободу, і саме гобелен дозволяє відчути її повною мірою. Ось, наприклад, гобелен «Весна, що розквітає в горах». Гори – це неймовірна краса. Вони прекрасні в будь-яку пору року, але особливо – навесні. У цій роботі я зобразила дорогу додому, яка простягається крізь кущі бузку, мімози та свіжозеленої трави, що пробилася на схилах. Цей гобелен народився з любові до теплих сільських ранків, до рожевого цвіту, що огортає все навколо ніжністю. Весна в горах особлива: щодня ти бачиш, як народжується природа, розквітають квіти, прилітають з далеких країв птахи… Вони повертаються, бо вдома найкраще.

ВІДЕО ДНЯ

Гобелен “Весна, що розквітає в горах” вражає красою. Ця пора року в горах особлива

— Чудово!

РЕКЛАМА

— А ось ще один мій гобелен – «Спокій душі». Він зітканий з барв української землі. Там, де небесна блакить торкається обрію, видно дрібні тіні птахів, що ширяють у безмежжі. Під цим бездонним простором розквітає дивовижне поле, виткане з палкої пристрасті червоних маків, що палають, мов літні зорі. Поряд з ними – ніжні сині волошки, наче краплі неба, розсипані по зеленій ковдрі трав. Їхня гра кольорів – це втілена в нитках поезія степу, що шепоче про безкраї простори та буяння життя. За зеленими пагорбами, ніби оповитий спокоєм, розташований маленький будиночок. Його коричневий дах – це обіцянка затишку, а його присутність дарує теплі спогади про рідний дім. У цьому гобелені – душа української природи, яка наповнює простір теплом і гармонією. Щоразу, коли погляд падає на нього, думками переносишся до тихого, мальовничого куточка, де серце знаходить спокій.

Гобелен «Спокій душі» майстрині Тетяни Голіней яскравий та життєствердний. Маки та волошки – це поезія українського степу

«Хатини в горах – наче маленькі зберігачі таємниць»

— Як вважаєте, чому людей захоплює мистецтво гобеленів?

РЕКЛАМА

— Краса та незвичність завжди приваблюють. Іноді люди запитують, яку машинку я використовую для створення своїх гобеленів. І як же вони дивуються, коли я відповідаю, що все роблю власноруч. Нитки та ткацька рама – це все, що мені потрібно. Гобелени завжди були популярними у світі. Та іноді їх сприймають як «бабусине мистецтво». Проте, все змінюється. У наш час, коли стрімко розвивається штучний інтелект, все більше цінується те, що створене людиною, те, у що вкладені її душа та талант. До хендмейду завжди хочеться доторкнутися, почути історію його створення.

— Який гобелен у весняній серії ваш улюблений?

— «Там, де чекають ластівки». У соціальних мережах він став справжнім хітом переглядів, торкнувшись сердець понад десяти тисяч людей. Можливо, тому, що у кожного з нас є таке місце в пам’яті – воно пахне літом, чебрецем і теплим вітром, що спускається з гір.

«Там, де чекають ластівки» – улюблена робота майстрині. Пташки – символ дому, вірності та надії. Вони ніби кажуть: “Ми повернулися, і все буде добре» РЕКЛАМА

Все починається з цих соняшників. Згадується, як у дитинстві забігаєш у саме серце поля, і жовті пелюстки починають лоскотати щоки. Соняшники – це сонце, до якого ми можемо доторкнутися. А далі – гори… Хатини в горах – наче маленькі зберігачі таємниць. Дивишся на них і відчуваєш: там точно накритий стіл, там чекають. У небі – ластівки. Це не просто пташки. Їхні стрімкі силуети – символ дому, вірності та надії. Вони ніби промовляють: «Ми повернулися, і все буде добре». Цей гобелен – більше, ніж просто декор. Він про щось таке рідне і тепле. Він про спогад, який зігріває серце. Для мене цей гобелен особливо близький. Він сповнений спокою, але водночас такий яскравий.

«Дива трапляються – головне, навчитися їх помічати»

— Що ви порадите людям, які хотіли б спробувати себе у створенні гобеленів?

— Не боятися починати. Майстерність прийде з часом. А от бажання спробувати – це першочергове. Починайте з однотонного полотна. Виткайте квадратик, щоб зрозуміти, чи це ваше. Якщо сподобалося, додавайте кольори і техніки. І все обов’язково вдасться.

— Що таке, на вашу думку, талант?

— Найголовніший талант людини – бути людиною. А в творчості його потрібно постійно шліфувати, тоді завтра будеш робити свою справу краще, ніж учора. Талант дається від природи, але без роботи над собою, удосконалення навичок, розвитку та бажання йти вперед цей дар зникає.

Тетяна Голіней: «Я створюю пейзажні гобелени. Це моя стихія і водночас моє натхнення»

— Чи траплялися у вашій творчості дива?

— Один із моїх гобеленів мені наснився. І я виткала його саме так, як побачила уві сні. А потім… сталося диво. Я поїхала на Вінниччину і побачила там краєвид, як на моєму гобелені. До того в тому місці я не бувала!

— Неймовірно…

— Дива траплялися і у шанувальників моїх робіт. Хтось гортав стрічку в соціальних мережах і натрапив на гобелен, а на ньому… бабусина хата. Дива трапляються – головне, навчитися їх помічати.

— Як доглядати за гобеленами?

— Провітрювання – найкращий спосіб позбутися пилу на виробі. Потрібно винести гобелен на свіже повітря і легенько струсити. Гобелен можна випрати в холодній воді без порошку і покласти сохнути на рушник, розправивши. Після висихання можете пропрасувати парою. Категорично заборонено прати в пральній машині, у гарячій воді та розміщувати гобелен там, де падають прямі сонячні промені.

— Що вас надихає у творчості?

— Знаєте, я народилася дуже щасливою людиною, бо помічаю у світі навколо себе особливе. Я милуюся польотом пташки, квітами, тим, як роса виблискує на сонці. Мене надихає краса села та лісу. Саме тому я створюю пейзажні гобелени. Це моя стихія і водночас моє натхнення.

Раніше майстриня Марина Терещенко поділилася секретами створення колоритних та стильних брошок у техніці сухого валяння.

Читайте також: «Мої квіти з холодного фарфору часто приймають за справжні», — майстриня Вікторія Міщенко

Фото з альбому Тетяни Голіней