Сюжет дитинства — один з найбільш затребуваних у світовій кераміці. І це цілком обґрунтовано. Дитинство для багатьох — найчудовіша пора у житті: радісна та безжурна.
Кожна сезон року розкриває для малечі щось нове. Особливо багато вражень приносить сніжна пора. Малюки бавляться в сніжки, роблять снігову бабу, ковзаються на санках і лижах.
У розмові з «ФАКТАМИ» колекціонерка та знавець історії української кераміки, авторка книжок Людмила Карпінська-Романюк поділилася думками про скульптурну групу «Зимовий дворик» знаних українських творців Валерія і Наталії Албул.
«Статуетки неначе огорнені кришталевим повітрям — прозорим, морозним і водночас ніжним»
— Скульптурна група «Зимовий дворик» Валерія та Наталії Албул була створена на Полонському підприємстві художньої кераміки в 1987 році, — каже Людмила Карпінська-Романюк. — Для чималої кількості людей вона викликає спогади про юні роки. «Зимовий дворик» — це оповідь про те, як навіть у холодну пору світ лишається затишним, якщо в ньому є товариськість і піклування.
ВІДЕО ДНЯ
В. Албул, Н. Албул. Скульптурна група «Зимовий дворик» («Подруги». «Сніговик». «Шкідник». «Кумасі»). Полонський завод художньої кераміки. 1987 рік
— Прекрасно!
РЕКЛАМА
— У цій праці немов застигла мить зими — тиха, відверта, майже родинна. Сніговик в епіцентрі композиції — як добрий захисник обійстя. Він є ознакою дитячої втіхи, зимових канікул і безтурботності. Мороз дітворі не заважає, бо є теплі кожушки. Оченята малечі сяють від захоплення. Саме такий настрій живе у скульптурній групі «Зимовий дворик» пари Валерія та Наталії Албулів. Діти роблять сніговика, дорослі знаходяться поряд, ніби охороняючи цю коротку мить блаженства.
— Як, на вашу думку, митцям вийшло створити такий стан душі?
— Форми передані узагальнено, без надмірної деталізації — власне це додає групі експресивності й внутрішньої волі. Розпис напрочуд теплий. Підглазурний живопис зіграв визначальну роль: фарби, моментально вбираючись у пористу глину, після випалювання надали м’які розводи, делікатні переходи, ледь помітні обриси. Завдяки цьому статуетки неначе огорнені кришталевим повітрям — прозорим, морозним і водночас ніжним.
РЕКЛАМА
— Композиція «Сніговик» — мов епізод з буденності…
— Саме так. Біля сніговика — мати й син. Вона не командує грою та не втручається — лише присутня. Її погляд спокійний і уважний, сповнений тієї особливої материнської заглибленості, коли дають змогу дитині творити власний світ, але перебувають поруч, щоб кожної хвилини підхопити. Хлопчик притулився до сніговика — власного твору, свого тимчасового приятеля. Для нього це не скульптура, а жива істота з характером і думками. Він споглядає на сніговика поважно, майже як до рівного, начебто перевіряє: чи гарно вийшло, чи вистоїть, чи впорається з морозом. Сам сніговик — центр притягання композиції. Він наче зближує дитинство і зрілість, гру й турботу. Це сценка про довіру, материнську ніжність, дитинство, в якому сніг — не стужа, а всесвіт любові.
В. Албул, Н. Албул. Скульптурна група «Зимовий дворик», «Сніговик». Полонський завод художньої кераміки. 1987 рік
«Фігури неначе виліплені зі спокою та неквапливого плину часу»
— А ось дівчинка, замотана в блакитно-білу шубку, напружено перекочує величезну кулю, — веде далі Людмила Карпінська-Романюк. — Її дія зосереджена та серйозна: це не забавки, а справа, котру треба довести до завершення. Вона ніби штовхає саму зиму — завзято та без остраху. На снігову кулю всівся птах. Робота має назву «Шкідник», тому що птах намагається перешкодити дитячій витівці. Дівчинці це, безсумнівно, не до вподоби. але вона старанно робить свою роботу, незважаючи на його наміри.
В. Албул, Н. Албул. Скульптурна група «Зимовий дворик», «Шкідник». Полонський завод художньої кераміки. 1987 рік
— Яскрава робота — «Кумасі».
РЕКЛАМА
— Жінки розмовляють. Поруч — маленький песик. Фігури неначе виліплені зі спокою та неквапливого плину часу. Незважаючи на те, що показано зиму, від цієї роботи віє затишком.
В. Албул, Н. Албул. Скульптурна група «Зимовий дворик», «Кумасі». Полонський завод художньої кераміки. 1987 рік
«Митці демонструють: тепло народжується не від сонця, а від душевної близькості, від товариша поряд»
— Яка сценка ваша улюблена?
— Насправді кожна цікава по-своєму. Ось композиція «Подруги». Дівчаток об’єднує спільний простір дитинства та безпосередньої дитячої приязні. Рожеві щічки, округлі контури, лагідно зведені плечі створюють відчуття, начебто ці статуетки дітей виліплені зі снігу — того, який тільки-но випав, ще не промерзлого, такого, з якого легко «твориться» дитяча дружба.
В. Албул, Н. Албул. Скульптурна група «Зимовий дворик», «Подруги». Полонський завод художньої кераміки. 1987 рік
Усі чотири фігурки з композиції «Зимовий дворик» поєднані не лише спільним простором і часом, а найбільше — єдиним відчуттям тепла в середині зими. Це не сукупність розрізнених сюжетів, а єдиний світ, в якому зима виступає не як скрута, а як осередок теплих людських відносин. Тут немає сутички з холодом — є сприйняття зими. Митці демонструють: тепло народжується не від сонця, а від душевної близькості, від товариша поряд. Саме тому ця композиція так чітко перегукується з теперішньою сніговою зимою. У час, коли сніг знову застеляє простір, а холод повертається не тільки в природу, а й у щоденність, скульптурна група «Зимовий дворик» звучить як нагадування: зима — це не тільки про мороз, а й про здатність зберігати людяність у відносинах.
Читайте також: «Порцелянові жителі лісу можуть стати прикрасою будь-якого інтер’єру», — колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк
— Дійсно.
— Ці фігурки знову роблять потрібним досвід, котрий знову стає вагомим нині: бути разом, триматися поруч, створювати свій невеликий «дворик» тепла — навіть серед снігу. Скульптурною групою обдарованих українських митців Валерія та Наталії Албул «Зимовий дворик» можна захоплюватися безкінечно.
До слова, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є прихильниками краси кераміки, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У фондах музею ви зможете побачити кращі взірці світових фарфорових мануфактур. Нещодавно у музеї відкрито зал українського фарфору, де представлено багато унікальних робіт вітчизняних митців-керамістів. Неймовірна порцелянова мандрівка подарує вам чимало позитивних вражень та закарбується на довгі роки!
Фото з архіву Людмили Карпінської-Романюк
Фото у заголовку
В. Албул, Н. Албул. Скульптурна група «Зимовий дворик», «Шкідник». Полонський завод художньої кераміки. 1987 рік