В одному з дописів в Instagram Альона Гудкова сидить, закривши обличчя руками.
Засновниця Kurazh, популярного київського фестивалю, що поєднував блошиний ринок, їжу, музику, танці та збір коштів, щойно оголосила, що проєкт призупиняє діяльність «до безпечніших часів».
Інший допис в Instagram показував натовп, що танцює на Kurazh під пісню Light Dark Light Again від Angie McMahon — це відображало ритм Києва на п’ятому році повномасштабної війни, коли моменти нормальності чергувалися з раптовою небезпекою.
Ці дописи зібрали тисячі лайків і сотні коментарів, багато з яких були наповнені емодзі розбитого серця та обіймів. Вони з’явилися наприкінці ще одного літа, яке Київ зумів пережити. Але в останні тижні відчуття нормальності зникало, піднімаючи складніше запитання: чи не досягла сама адаптація своєї межі?
Kurazh зупинявся й раніше — під час пандемії COVID-19, а потім після того, як Росія розпочала повномасштабне вторгнення у 2022 році. Але щоразу він повертався. З 2023 року проєкт провів 20 заходів, три з яких — цього року.
Цього разу Гудкова не знає, коли Kurazh повернеться, зазначивши, що це може статися не раніше весни. І призупинення роботи буде коштувати дорого: це означає заморозити діяльність, яка забезпечує роботою 14 людей, об’єднує понад 200 підприємств на кожному заході та зазвичай приносить близько 7 мільйонів гривень (приблизно 157 000 доларів США) доходу за захід.
Вона оцінює, що саме зупинка діяльності коштуватиме близько 4 мільйонів гривень (приблизно 90 000 доларів США) до березня 2027 року, не враховуючи втрачений дохід.
«Найважчі часи – зараз», — сказала вона Kyiv Independent.
Це не одна проблема, а накопичення багатьох: погіршення безпекової ситуації, падіння витрат, виснаження та невизначеність щодо майбутнього. Люди заощаджують гроші на зиму та базові потреби, а не витрачають їх на розваги, додала вона.
Протягом значної частини повномасштабної війни російські повітряні атаки на Київ переважно відбувалися вночі у вигляді масованих ракетних ударів та ударів безпілотників, що дозволяло мешканцям відновлювати певне відчуття нормальності вдень. Переповнені концерти, фестивалі, ресторани та бари стали символами міста, яке прагнуло жити попри війну. Рідкісні денні атаки могли порушити плани, але рідко порушували ритм усього міста.
Останніми тижнями ситуація змінилася: Росія тепер цілодобово запускає потік нових реактивних ударних дронів, наповнюючи столицю постійним звуком повітряних тривог, роботою ППО та вибухами.
«Зараз Росія тероризує міста щодня, і вдень, і вночі. Люди звикають до сповіщень», — сказала Гудкова. «Є певний фаталізм — життя все одно мусить тривати. Але як організатора мене лякає, що люди можуть втратити пильність».
Інші організатори наслідували цей приклад. Фестиваль «Книжковий Арсенал» було перенесено на весну. GogolFest, який повертався до Києва після дев’ятирічної перерви, переніс частину своєї програми на весну. У Житомирській області фестиваль «Деруни» — відоме свято традиційного картопляного млинця — також було скасовано. Кілька менших заходів також були скасовані або перенесені.
Київська влада згодом оголосила про нові обмеження на масові заходи, тимчасово заборонивши розважальні та спортивні заходи на відкритому повітрі на об’єктах без укриттів.
Нові правила
27 серпня Київ зафіксував 13 повітряних тривог за один день — найбільшу кількість від початку повномасштабного вторгнення. Похмурі рекорди продовжувалися восени: 8 вересня столиця провела під тривогою близько 17 годин.
Наприкінці серпня та на початку вересня повторні російські атаки дронів охоплювали як ніч, так і день, паралізуючи життя в місті. Коротке затишшя під час візиту американських посланців для мирних переговорів 6 вересня закінчилося наступного дня, після їхнього вильоту з Києва.
Місто тепер шукає нові шляхи співіснування з загрозою.
«Вдавати, що ми незламні й тримаємося — українцям вже набридли ці слова».
Влада запровадила різні рівні повітряної тривоги, дозволяючи підприємствам продовжувати роботу під час менш серйозних загроз від дронів, але вимагаючи припинення роботи під час більш серйозних атак.
Київ також скоротив комендантську годину та продовжив години роботи громадського транспорту, щоб місто функціонувало, оскільки загроза стала більш постійною.
Однак для Гудкової продовження роботи за будь-яку ціну більше не відчувалося як стійкість.
«Вдавати, що ми незламні й тримаємося — українцям вже набридли ці слова», — сказала вона. «Я не бачу сенсу це продовжувати. Немає сенсу брехати».
«Іноді треба зробити крок назад, щоб потім зробити два кроки вперед», — додала вона, намагаючись залишатися оптимістичною.
Читаючи ситуацію
Не всі зупиняються. Етно-техно-проєкт CMYK, заснований у 2024 році, розвивався під час повномасштабної війни і знає лише адаптацію.
Лілія Черненко, PR-менеджерка CMYK, каже, що кожен сезон приносить нові виклики. Для команди просто продовжувати розвивати проєкт та проводити заходи в Києві на п’ятому році війни вже багато означає.
«Особливо тому, що CMYK покликаний відновити зв’язок аудиторії з традиційною українською музикою, зв’язок, перерваний російською та радянською політикою», — сказала вона Kyiv Independent.
Коли фестиваль «Деруни» на Житомирщині було скасовано через міркування безпеки, CMYK, який відповідав за музичну програму, та місцева влада знайшли спосіб продовжити: вони зберегли концертну програму, зменшили масштаб заходу та поділилися точною локацією лише з тими, хто планував відвідати.
«Потрібно постійно читати ситуацію. Можна витратити кілька місяців на планування заходу, а потім раптом доведеться запитати, чи доречно взагалі його проводити того дня — наприклад, якщо місто оголосить день жалоби після російської атаки», — сказала Черненко.
Вони робили це й раніше. У січні, серед екстремальних морозів, масових блекаутів та перебоїв з опаленням, CMYK все ж провів свою Маланку (українське зимове карнавальне свято). «Ми сприймаємо ці обставини як частину реальності», — сказала Черненко, «і пам’ятаємо, що завжди може бути гірше».
Зараз команда очікує, що великі заходи в Києві стануть меншими та перемістяться на локації з укриттями або підземні простори.
«Нам, ймовірно, доведеться вчитися у прифронтових міст і розробляти власні рішення», — сказала вона.