Дослідники з Оксфордського університету встановили, що посудина, з якої ми споживаємо напої, впливає на наше сприйняття їхнього смаку. Форма, оформлення та колір мають значення. Ймовірно, ви теж помічали, що чай та кава смакують по-різному залежно від посуду. Безумовно, не випадково у багатьох людей є своя улюблена чашка.
В бесіді з виданням «ФАКТИ» збирачка, експертка з історії української порцеляни, авторка книжок Людмила Карпінська-Романюк поділилася розповіддю про чайні комплекти з літніми квітами.
«Нанесені візерунки надають формі унікального характеру»
— Якби чашка мала можливість розповісти свою історію, вона, ймовірно, звучала б так, — ділиться Людмила Карпінська-Романюк. — «Я — чашка. Моє існування розпочалося на виробничому цеху порцелянової фабрики, серед гулу устаткування, спеки печей, білої порцелянової маси та вправних рук майстрів. Мене формували, дбайливо прикріплювали ручку, виправляли найменші нерівності… Поруч створювалося блюдце — мій компаньйон, моє продовження, без якого мій образ не був би завершеним. Потім настав час вогняного випробування. Разом із сотнями інших чашок і блюдець ми вирушили до печі. Для людей це лише промисловий процес. Для нас — справжнє випробування вогнем. Саме там ми здобували свою міцність, характерний дзвінкий звук порцеляни та здатність служити людям довгі роки. Кожен орнамент надає формі особливого колориту. Одна чашка стає святковою та вишуканою, інша — ніжною та ліричною, третя — сонячною та затишною. Ми, чашки, опинялися в міських оселях та сільських хатах, прикрашали серванти, чекали на родинні свята, дитячі дні народження, весілля та задушевні розмови на кухні. Нас діставали для гостей, берегли «на особливий випадок», передавали з родини до родини як пам’ять. Люди звикли вважати, що чашка потрібна лише для чаю або кави. Насправді, моє призначення набагато ширше. Я зберігаю тепло. Не лише тепло напою, а й тепло людських стосунків. Біля мене зароджується дружба, відбуваються щирі бесіди, лунають спогади, ухвалюються важливі рішення. Я була свідком радості зустрічей, закоханих поглядів, смутку розставань і тихої ніжності буденних вечорів. Час минає. Деякі мої подруги загубилися, розбилися або зникли разом зі старими сервантами. Але ті, що збереглися, поступово стали не просто посудом, а свідками своєї епохи. Сьогодні дослідники вивчають наші форми, клейма, розписи, імена творців. Через нас відкривається історія фабрик, майстрів та цілих поколінь. Я — звичайна порцелянова чашка. Але в моїх стінках зберігається пам’ять про працю формувальників, художників, обпалювачів та технологів. У моєму дзвінкому звуці лунає історія порцелянової фабрики. А в кожному дотику — слід людського життя. Тому, коли наступного разу візьмете до рук вінтажну чайну пару, пригляньтеся уважніше. Можливо, ваша улюблена чашка теж захоче розповісти свою історію. Кожна вінтажна річ має свій секрет.
ВІДЕО ДНЯ
— Ваша чудова розповідь нагадала мені казки Андерсена про долі чайника, ялинки, старого вуличного ліхтаря… А яка чашка, створена українськими порцеляністами, ваша улюблена?
— Серед найвиразніших зразків української порцеляни другої половини ХХ століття особливе місце займають твори подружжя Віталія та Людмили Шевченків. Саме ця чайна пара — одна з тих, що мені до вподоби (на фото у заголовку. — Авт.). Основою композиції стала мальва — квітка, яка здавна вважається одним із символів української оселі. Її великі пелюстки ніби сяють на тлі м’якого бірюзового кольору. Поєднання бірюзового тла, яскравих квітів та золотистих акцентів створює атмосферу теплого літнього дня, коли мальви розквітають біля сільської хати. У цих кольорах відчувається і свіже небо, і сонячне проміння, і барвистість українського саду.
Читайте також: «Сервіз „Червона книга“ зачарує тих, хто любить природу», — колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк
РЕКЛАМА
«Ця чайна пара ніби створена для неспішного ранкового чаювання на веранді чи в саду серед квітів»
— Краса!
— Чайна пара дарує відчуття радості та домашнього затишку. Це порцеляна, яка не тільки прикрашає інтер’єр, а й створює настрій, нагадує про літо, родинне тепло та красу речей, народжених любов’ю до природи та народного мистецтва.
— Яким ви уявляєте чай з такої чашки?
РЕКЛАМА
— Ця чайна пара ніби створена для неспішного ранкового чаювання на веранді чи в саду серед квітів. Вона для мене — маленький шматочок літа, який можна тримати в руках у будь-яку пору року.
А ось чайна пара «Братки», створена у 1978 році. Цей витвір поєднав витончену форму Івана Віцька та яскравий декоративний розпис Ювеналія Нікуліна. Сьогодні така чайна пара — мрія багатьох колекціонерів.
Іван Віцько, Ювеналій Нікулін. Чайна пара «Братки». Полтавський фарфоровий завод. 1975
Квіткова композиція сповнена життєрадісності та святкового настрою. Великі червоні квіти з білими променистими серединками розкриваються на білосніжній порцеляні, немов живі. Насичені відтінки червоного поєднуються із соковитою зеленню листя та легкими блакитними акцентами, створюючи декоративну композицію, сповнену світла й енергії. Тонка золота стрічка по вінцю чашки додає виробу урочистості та завершеності.
У цьому творі відчувається особлива атмосфера літа. Червоні квіти нагадують сонячний день, квітучу клумбу, аромат розігрітої землі та відчуття домашнього затишку.
РЕКЛАМА
— Милуватися такими роботами українських порцеляністів можна нескінченно…
— Так. Серед численних квіткових композицій української порцеляни сервіз Дмитра Гоча у розписі Миколи Шаповалова «Мальви» відзначається особливою щирістю та національним колоритом. Створений на Баранівському порцеляновому заводі на початку 1960-х років, він належить до тих творів, у яких народна традиція органічно поєдналася з витонченою культурою порцеляни. Головним мотивом розпису стали мальви — квіти, що давно стали символом українського дому. Великі пелюстки, осяяні світлими відблисками, розквітають на білосніжній порцеляні, немов біля старої сільської хати під літнім сонцем. Кожна чашка ніби зберігає аромат літа, а кожне чаювання перетворюється на маленьке свято.
Дмитро Гоч, Микола Шаповалов. Чайна пара «Мальви». Баранівський порцеляновий завод, 1962
До речі, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є поціновувачами краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити найкращі зразки світових порцелянових мануфактур. Є в музеї зала української порцеляни, де представлено чимало унікальних робіт вітчизняних майстрів-порцеляністів. Неймовірна порцелянова подорож подарує вам багато позитивних емоцій та запам’ятається на все життя!
Раніше в інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця історії української порцеляни, авторка книжок Людмила Карпінська-Романюк розповіла про сервіз у розписі українського митця Олександра Опарія «Трояндарій».
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк
Фото у заголовку: Віталій та Людмила Шевченки. Чайна пара. Сумський порцеляновий завод. 1972