“`html
2026 рік — це рік Червоного Вогняного Коня, що виступає в ролі символу волі, життєвої сили, благородства й руху вперед. Вважається, що Кінь здатний принести швидкі зміни та перетворення і дарує надію на успішне проходження крізь найважчі перешкоди. 2026 рік розглядається як вдалий час для рішучих професійних дій, реалізації різних новаторських ідей і нових починань у всьому.
Якщо у вашому помешканні є антикварні предмети мистецтва з образом коня, це прекрасна нагода дізнатися про них більше. Наприклад, це можуть бути полотна, декоративні тарілки, статуетки…
В інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця історії української порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк поділилася роздумами про образ коня у вітчизняному мистецтві порцеляни та фаянсу.
«Пегас — втілення мрії, свободи, творчої уяви та внутрішнього злету»
– Кінь — символ 2026 року, а його зображення в оселі — не тільки елемент декору, — зазначає Людмила Карпінська-Романюк. — Це надихаючий символ руху до поставленої цілі. З давніх-давен кінь займав особливе місце в українській культурі. У внутрішньому оздобленні домівок XIX – початку ХХ століття коня часто можна було побачити на картинах. Його образ також перейшов і в прикладне мистецтво, ставши ключовим символом в українському фарфорі та фаянсі другої половини ХХ століття.
ВІДЕО ДНЯ
Ось декоративна тарілка Бориса Пяниди «Кінь», виконана на Будянському фаянсовому заводі в 1968 році. Зображення коня тут інтегроване в орнаментальний світ природи. Декоративне блюдо звучить як спокійна легенда, розказана за допомогою пензля. В центрі – кінь, не реалістичний, а скоріше умовний, майже міфічний: видовжений, граційний, з плавним вигином тіла, ніби він не стоїть на землі, а ширяє у просторі. Його коричнево-охристий контур зображений широким, впевненим мазком— без деталей, але з відчуттям сили та внутрішньої динаміки. Грива нагадує ритм стародавнього орнаменту, хвіст згортається в декоративний завиток, немов знак нескінченності.
Борис Пянида. Декоративне блюдо «Кінь». Будянський фаянсовий завод. 1968РЕКЛАМА
— Захоплююча робота!
– А ось декоративне блюдо «Чорний пегас», створене на Будянському фаянсовому заводі в 1988 році. Автором форми є Ганна Чернова, автором розпису — Валентина Сідак. Перед нами – блюдо, що нагадує вікно у міфологічний світ. Форма Ганни Чернової стримана, з заокругленими краями, що м’яко окреслюють сюжет, ніби сцена театру. Розпис Валентини Сідак експресивний, живописно-пластичний: мазки рухаються разом з конем, створюючи ефект польоту. Тло золотисто-пісочних і перламутрових тонів нагадує ранковий туман або степовий міраж, у якому зароджуються перекази.
Цей пегас — уособлення мрії, свободи, творчої уяви й внутрішнього польоту.
РЕКЛАМА
Декоративне блюдо «Чорний пегас» Автор форми — Ганна Чернова. Автор розпису — Валентина Сідак. Будянський фаянсовий завод. 1988
— Часто коня зображували поруч з людьми.
– Саме так. Ось, наприклад, декоративне блюдо Петра Щербоноса «Їхав козак за Дунай». Ми бачимо сцену прощання закоханих. Кінь стає свідком цієї драматичної сцени. Кольори насичені: білий — як чистота намірів, синій — як далека дорога, помаранчевий і червоний — як тепло обіймів, що не зникне, навіть коли відстань стане сотнями верст.
Розпис Петра Щербоноса не просто декоративний, а драматургічний: кожна лінія — ніби нота, кожен жест — репліка, кожен мазок — пауза між словами «бережи себе».
РЕКЛАМА
П. Щербонос. Декоративне блюдо «Їхав козак за Дунай». Бориславський фарфоровий завод. 1979
— У яких скульптурах українських митців зустрічається образ коня?
— Ось, наприклад, робота Василя Мусієнка «Закохані». Кінь мчить вперед, наче підхоплений вітром зі степу. Його ноги майже не торкаються землі — він несе закоханих козака і дівчину. Вона довірливо пригорнулася до коханого. Вони подорожують разом, і це найважливіше. Розпис цієї фігури символічний: соняшник біля копит — як знак сонця і родючості, вишивка на вбранні — як оберіг, плямистий кінь має степовий характер, норовливий і відданий. Це — порцелянова оповідь про довіру та любов.
В. Мусієнко «Закохані» Київський експериментальний кераміко-художній завод. 1994
«Порцелянова фігурка коня в оселі завжди привертає увагу відвідувачів»
– А ось ще одна прекрасна робота, це скульптура Михайла Моцака «Зустріч на полонині», — продовжує Людмила Карпінська-Романюк. – Ця камерна композиція — ніби фрагмент з гуцульської мелодії, що застигла в порцеляні. Двоє на полонині… Вони зустрілися невипадково — так дивляться лише ті, хто пізнав одне одного ще до слів. Кінь стоїть спокійно, ніби відчуває делікатність моменту: між тишею і зізнанням, між дорогою та домом. У вигині спини коня — рух, що ось-ось стане кроком. Пензель митця працює майже музично: синява орнаменту — як гірське повітря, тепла вохра та коричневі відтінки — як трава, зігріта сонцем, золото — як сонячний відблиск на інструменті трембітаря. Фарфор тут не просто матеріал — це дихання полонини: простір, де серце б’ється по-іншому, де час сповільнюється. Ця робота — про ніжну зустріч, про любов, яка говорить пошепки. Про мить, яку хочеться зберегти так само дбайливо, як зберігають старовинні пісні.
М. Моцак. «Зустріч на полонині». Полонський завод художньої кераміки. 1970. Хмельницький обласний краєзнавчий музей
— Яким чином краще інтегрувати витвори мистецтва з образом коня в інтер’єр?
– Предмети мистецтва із зображенням коня — символу 2026 року — стануть прикрасою будь-якого простору. Вони гармонійно впишуться не тільки в класичний стиль, але і, наприклад, в лофт чи мінімалізм. Порцелянова фігурка коня в будинку завжди привертає погляд гостей, демонструє смак господаря, підкреслює повагу до українських мистецьких традицій і виявляє інтерес до світових трендів.
Раніше «ФАКТИ» публікували інтерв’ю з колекціонеркою Людмилою Карпінською-Романюк про порцелянові композиції, натхненні піснею «Несе Галя воду», які полонять красою.
До речі, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є шанувальниками краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити кращі зразки світових фарфорових мануфактур. Нещодавно в музеї відкрито зал українського фарфору, де представлено чимало унікальних робіт вітчизняних майстрів-фарфористів. Незабутня порцелянова подорож подарує вам багато позитивних емоцій і запам’ятається на все життя!
Фото в заголовку: Борис Пянида. Декоративне блюдо «Кінь». Будянський фаянсовий завод. 1968
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк
“`