Свою назву фаянс бере від найменування італійського міста Фаенца, де виготовлялося чимало керамічних виробів. На відміну від порцеляни, він потребує меншої температури випалу. Зазвичай, цей різновид посуду коштує дешевше, ніж порцеляна, тому він більш доступний і є майже у всіх.
В інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка і дослідниця історії української порцеляни Людмила Карпінська-Романюк поділилася розповіддю про фаянсові тарілки, декоровані відомою художницею Асею Мікеєвою.
«Натхнення черпали з поліської природи, національного вбрання, візерунків рушників»
— Ймовірно, і у вас вдома є фаянсові тарілки, оздоблені художницею Асею Мікеєвою, — зазначає Людмила Карпінська-Романюк. — Ця обідня тарілка з її розписом (на фото в заголовку. — Авт.) — це наче зосереджена, майже інтимна інтерпретація народного орнаменту, переосмисленого та майстерно вписаного у фабричну форму. У центрі — стилізована квітка-деревце, що мовби виростає із внутрішнього кола тарілки. Її композиція симетрична, збалансована, з виразною віссю: зелений «стовбур», пелюстки, завитки, невеличкі квітки-супутники. Візерунок нагадує водночас і мотиви національної вишивки, і старі фаянсові розписи ХІХ століття — з їхнім прагненням до ритму, повторення, декоративної чіткості. Квітка тут — символ росту, достатку, гармонійного світу.
ВІДЕО ДНЯ
Ніжні зелені, теплі рожево-фіолетові та вохристі тони не конкурують між собою, кожний колір має своє місце. Білий фон фаянсу діє як пауза, як простір, що дозволяє візерунку дихати. Широкий обідок тарілки оформлений ритмічним фризом: чергування крапчастих півкіл і вертикальних «золотистих» штрихів створює враження руху по колу. Цей обідок неначе оберігає центральний мотив, завершує композицію, перетворюючи тарілку на цілісний декоративний об’єкт. Тарілка Асі Мікеєвої — це приклад того, як фаянс може бути водночас ужитковим предметом і носієм культурної пам’яті: спокійної, упорядкованої, такої, що не нав’язується, а існує поряд із буденним життям.
— Цікаво дізнатися!
РЕКЛАМА
— Справжній розвиток Кам’янобрідського фаянсового заводу почався з приходом Асі Мікеєвої у 1963 році на посаду головного художника. Її творчість стала чудовим взірцем авторської художньої школи, що поєднала народні традиції з актуальним декоративним баченням. Ася Мікеєва (1932−2012) була митцем із безмежною уявою та глибоким розумінням поезії звичайного життя. Натхнення черпали з поліської природи, національного вбрання, візерунків рушників, старовинного посуду, побутових сцен. Її начерки з’являлися легко та безперервно, кожного разу набуваючи більшої відваги та виразності. Професійну освіту художниця отримала в Миргородському керамічному технікумі, який закінчила з відзнакою у 1958 році. Працювала на Баранівському фарфоровому заводі, а пізніше пов’язала свою долю з Кам’яним Бродом, де повною мірою розкрився її творчий талант.
«Твори художниці виставляються в музеях і приватних зібраннях»
— У своїй діяльності Ася Мікеєва хотіла, щоб кожний виріб не тільки був корисним у побуті, але й приносив естетичне задоволення. — продовжує Людмила Карпінська-Романюк. — Її фаянсові сервізи, тарелі й вази відрізняються елегантністю ліній, декоративною гармонією та оригінальною авторською манерою. Твори художниці виставляються в музеях і приватних зібраннях, а її ім’я вписане в історію українського декоративного мистецтва.
— Яка тарілка з її розписом вам найбільше подобається?
РЕКЛАМА
— Дуже приваблива обідня тарілка Асі Мікеєвої — приклад спокійної, виваженої декоративної мови, якою Кам’янобрідський фаянсовий завод заговорив у 1960-х роках. Композиція базується на чіткому колі. Центральне дзеркало оточене подвійним колом — внутрішнім, з маленькими крапками-акцентами, і зовнішнім, графічно «прошитим» короткими рисками. Цей ритм нагадує вишивку або ткацький візерунок — послідовний, заспокійливий, майже медитативний.
А. Мікеєва. Столова тарілка. Кам’янобрідський фаянсовий завод. 1960-ті
Ми бачимо, як розвивається рослинний орнамент. Квіти й листя не борються за увагу — вони рухаються по колу. Малюнок не лежить на поверхні — він ніби проростає у фаянс, стає його внутрішнім вираженням. Завдяки цьому тарілка не виглядає урочистою чи парадною, а здається затишною, повсякденною, призначеною для довгого використання за столом. Саме в таких роботах Асі Мікеєвої найбільш помітно проявляється її здатність бачити красу в простоті та перетворювати звичайний предмет на виріб мистецтва.
А. Мікеєва. Тарілки. Кам’янобрідський фаянсовий завод. 1960-тіРЕКЛАМА
«Це фаянс, створений для життя — для столу, світла, тиші та уважного споглядання»
— Надзвичайно колоритні її яскраві тарілки.
— Вони показують більш мальовничий та інтимний аспект художньої мови Кам’янобрідського фаянсу 1960-х.
Композиція кожної тарілки побудована на гармонійному поєднанні чистого білого поля з м’якими кільцевими обрамленнями пастельних відтінків — блакитного, рожевого, зеленкуватого. Кольорові смуги не тиснуть, а тільки делікатно окреслюють простір, створюючи відчуття легкості й відкритості форми.
У центрі — квіткові мотиви, різні за характером, але об’єднані загальним настроєм: вони не декоративні заради орнаменту, а більше нагадують швидкі, уважні замальовки з натури. Блакитна троянда, жовті пелюстки, зелене листя з ягідками — кожен мотив має свій власний настрій та ритм, ніби художниця дозволяє квітам «говорити» окремо, не зводячи їх до єдиного зразка. Ці тарілки — приклад того, як у побутовому предметі Ася Мікеєва знаходила простір для поезії кожного дня. Це фаянс, створений для життя — для столу, світла, тиші та уважного споглядання.
А. Мікеєва. Тарілки. Кам’янобрідський фаянсовий завод. 1960-ті
— Яке розмаїття!
— Дійсно. Воно не може не захоплювати. Ось тарілка, яка відрізняється ніжною, гармонійною декоративною мовою, притаманною зрілому етапу творчості Асі Мікеєвої. У центрі — стилізована квітка з округлими пелюстками, представлена як одинокий, зосереджений образ. Від неї тягнеться плавна, хвиляста лінія стебла, що переходить у ритмічний рослинний орнамент по краю. Палітра стримана й витончена: пастельні блакитні, рожеві та зеленкуваті тони на молочно-білому тлі створюють відчуття світла й гармонії. Ця тарілка — приклад того, як у серійному виробі Ася Мікеєва зберігає інтонацію авторського почерку, поєднуючи народну образність, ліризм і культуру буденного вжитку.
А. Мікеєва. Тарілка. Кам’янобрідський фаянсовий завод. 1970-ті
Раніше Людмила Карпінська-Романюк розповідала про образи їжаків у творчій спадщині вітчизняних митців.
Фото з архіву Людмили Карпінської- Романюк
Фото в заголовку: А. Мікеєва. Обідня тарілка. Кам’янобрідський фаянсовий завод. 1970-ті