
Галушки — це справжня насолода! Ті, хто куштував, знають, наскільки вони чудово смакують як з шкварками та цибулею, так і зі сметаною. Борщ з галушками також надзвичайно смачний.
Тож, якщо у вас є натхнення, приготуйте галушки й сервіруйте їх з колоритом.
В інтерв’ю «ФАКТАМ» збирачка та дослідниця історії української порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про старовинні сервізи для подачі галушок.
«Галушки стали символом щедрості, достатку та сімейного затишку»
– Галушки — одна з найулюбленіших страв на Полтавщині, — зазначає Людмила Карпінська-Романюк. – Вони є символом гостинності, достатку та родинного тепла. Набори для галушок становлять досить унікальне явище в українському фарфорі. Ось сет «Традиційний», створений у 1972 році видатним художником Іваном Віцьком на Полтавському фарфоровому заводі. Цей сет — данина українській кулінарній спадщині.

Іван Віцько. Набір для галушок «Традиційний». Полтавський фарфоровий завод. 1972
— Що входить до цього комплекту?
— Велика макітра з кришкою для сервірування галушок, індивідуальні тарілки, ємності для приправ, невеликі посудинки для сметани… Макітра з кришкою призначена для того, щоб галушки довше залишались теплими. Лаконічна форма посуду перегукується з традиційним народним посудом, а вишукане поєднання сніжно-білої порцеляни та золотого декору надає комплекту святковості. Художник не прагнув до надмірної пишності. Навпаки, стриманість форм і кольорів підкреслює головне — шанування традиції, яка не потребує зайвих прикрас.
«У цьому сеті відчувається атмосфера полтавської домівки, де за великим столом збирається вся родина»
— Чудово!
– Автор цього набору — знаний український митець Іван Віцько — народний художник України, лауреат премії імені Катерини Білокур, багаторічний головний художник Полтавського фарфорового заводу. Саме за його керівництва підприємство переживало один із найвизначніших періодів свого розвитку. У наборі для галушок відчувається дух полтавської оселі, де за пишним столом збирається родина, де гостинність була і залишається не просто гарним словом, а способом життя. Сьогодні цей сервіз сприймається не лише як предмет домашнього вжитку, а й як важливий культурний артефакт свого часу. Він нагадує про те, що традиції живуть доти, доки ми їх зберігаємо. Такий сет на столі створює атмосферу справжнього свята, де найважливішим є сімейне спілкування.
«Ніжні орнаменти волошок розсипаються по поверхні, створюючи відчуття легкості та літньої свіжості»
– Цікаво, що наприкінці 1960-х років на українських фарфорових заводах з’являється ціла низка тематичних наборів для національних страв, — продовжує Людмила Карпінська-Романюк. — Набір «Галушки українські» Миколи Старченка став одним із найкращих прикладів такого поєднання народної кулінарії та мистецтва українського фарфору. Українська кухня завжди єднала родину, зберігала пам’ять поколінь і ставала складовою національної культури. Галушки давно стали кулінарним символом України, а особливо Полтавщини, де їх шанують як справжню гастрономічну легенду.

М. Старченко. Набір посуду «Галушки українські». Коростенський фарфоровий завод. 1968
— Кожен елемент цікаво розглядати у деталях…
– Комплект складається з великої посудини для подачі галушок, порційних тарілок, посуду для сметани та приправ. Його форми відзначаються м’якими, округлими контурами, що нагадують традиційний народний керамічний посуд. Водночас білизна порцеляни надає набору святковості та особливої урочистості.
— Які особливості декорування сету?
– Декор базується на поєднанні синіх квіткових мотивів та золотистих акцентів. Ніжні волошкові орнаменти розсипаються по поверхні, створюючи відчуття легкості та літньої свіжості. Золото додає композиції святкового вигляду, але не порушує її гармонійної витриманості. Цей декор перегукується з українськими вишивками та розписами, у яких природа стає невід’ємною частиною людського життя. Набір створений для живого родинного застілля. Уявляється великий стіл, галушки зі сметаною, розмови, жарти та тепла атмосфера української домівки. Саме такі моменти художник ніби прагнув увічнити у порцеляні. Сьогодні сет «Галушки українські» сприймається не лише як приклад високоякісного українського фарфору 1960-х років, а й як символ поваги до народних традицій. Митці українських фарфорових заводів шукали натхнення у власній культурі, перетворюючи звичні предмети на справжні витвори мистецтва. Сьогодні такі сервізи у повній комплектації — рідкісна знахідка. Ця вінтажна порцеляна розповідає про український дім, сімейний стіл і ту особливу атмосферу гостинності, що здавна була однією з найкращих рис українського народу.
— Верхні частини кришок макітр нагадують обручки.
— Так. І, гадаю, ця деталь не випадкова. Два поєднані кільця — один із найдавніших символів шлюбу та сімейного союзу. Цілком імовірно, що набір задумувався як весільний або подарунковий для новоствореної пари.
«Білий фарфор підкреслював ніжність тіста, округлі форми макітр асоціювалися з домашнім затишком»
— Чи змінюється, на вашу думку, смак страви, якщо подавати її у спеціально призначеному сеті?
— Склад страви не змінюється, але її сприйняття — безумовно. Сучасна нейрогастрономія доводить, що на смак впливає багато чинників: атмосфера за столом, сервірування, дизайн посуду… Коли галушки подаються у спеціальній макітрі, на столі з вишитою серветкою, дерев’яними ложками, у посуді з українським орнаментом, людина отримує не лише смакове, а й емоційне враження.
— Дійсно.
— Вітчизняні митці створювали не просто посуд, а образ української трапези. Білий фарфор підкреслював ніжність тіста, округлі форми макітр асоціювалися з домашнім теплом. Й, безумовно, страва у гарному посуді смакує особливо, якщо такий посуд був створений саме для неї. Галушки у вінтажному сервізі — це справжнє свято.
Раніше у «ФАКТАХ» колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк розповіла про дитячий сет з абеткою, який є справжнім раритетом.
До речі, запрошуємо шанувальників «ФАКТІВ», які цінують красу порцеляни, відвідати перший в Україні Музей фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити найкращі зразки світових фарфорових мануфактур. Нещодавно у музеї відкрито зал українського фарфору, де представлено чимало унікальних робіт вітчизняних майстрів-фарфористів. Неймовірна порцелянова подорож подарує вам багато позитивних вражень і запам’ятається на все життя!
Фото у заголовку: М. Старченко. Набір посуду «Галушки українські». Коростенський фарфоровий завод. 1968
Фото з архіву Людмили Карпінської-Романюк