Спогади про посуд дитинства… Вони пробуджують в нас пам’ять про той час, коли ми були безтурботні та хотіли скоріше подорослішати. Чи шанували ми тоді ці предмети побуту? Навряд чи так, як тепер ми на них дивимося. І чим дорослішими ми стаємо, тим дорожчим стає цей посуд для нас.
У декого, можливо, залишилася тільки одна тарілка з повного комплекту, у декого — дві-три… А в когось — тільки згадки про них. І якщо ви помітите таку тарілочку на антикварному ярмарку чи в гостях, ваше серце зворушиться, адже дитинство вже неможливо повернути.
Сьогодні поговоримо про коростенські тарілки, що прикрашали повсякденне життя людей у минулому столітті.
У розмові з «ФАКТАМИ» колекціонерка та дослідниця історії української порцеляни, авторка книжок Людмила Карпінська-Романюк розповіла про деякі з них — можливо, вони знайомі вам із дитинства.
«Навіть звичайний посуд може бути носієм гармонії»
— Коростенські тарілки постають як відбиток епохи, в якій порцеляна сприймалася не тільки як річ для святкувань чи презентацій, а головним чином як практична та одночасно приємна для щоденного використання, — каже Людмила Карпінська-Романюк. — Їхні прикраси демонструють різноманітний спектр художніх рішень. Ці тарілки не нав’язують певний стиль — вони поєднуються з їжею, столом, бесідою. Коростенська порцеляна в цих прикладах показує, що навіть стандартний посуд може бути джерелом задоволення. Це тарілки, де естетика не відірвана від вжитку, а краса — не подія, а звичайний стан. І саме тому їх тепер сприймають не як «предмети побуту минулого», а як мовчазних свідків того, як українська порцеляна двадцятого століття вміла бути модною, стриманою та одночасно душевною.
ВІДЕО ДНЯ
Ось тарілки з оформленням Алли Хитько. Це порцеляна спокою та згоди. У центрі квітковий мотив. Букет не переважає, він, як відлуння візерунка, який колись вишивали або малювали від руки.
Тарілки. Коростень, 1970-ті. Авторка декору — Алла ХитькоРЕКЛАМА
— Чудові!
— А ось інші тарілки, які промовляють тихо, — так, як розмовляє сад вранці, коли ще не розсіявся туман.
Тарілки Коростенського фарфорового заводу. 1950–1960-тіРЕКЛАМА
Молочно-біле тло порцеляни тепле, трохи кремове, не крижане — воно відчувається як затишна основа, на якій розквітає зелень. У центрі — рослинний малюнок, зібраний у вінок із листя: не надмірно декоративний, а живий, наче щойно зірваний з куща. Зелені відтінки різняться за насиченістю — від ніжної, майже прозорої зелені до глибоких, насичених тонів. Це створює враження руху та життєвості.
— Листя виглядає, як справжнє.
— Так. По краю тарілки рівномірно розташовані маленькі «відголоски» центрального мотиву. Оформлення цих тарілок — про буденність, у якій є гармонія. Про обід улітку, про миску з ягодами, про суп із запахом зелені. Це порцеляна, яка не домінує, а співіснує з домом — спокійно, органічно, надовго.
— Справді, ніби миттєво опиняєшся в саду.
— А ці тарілки лунають уже не тихо, а впевненим, чистим тоном — як літня трава під сонцем.
РЕКЛАМА
Тарілки Коростенського фарфорового заводу. 1950–1960-ті
Насичений зелений обідок щільно оточує білий центр, створюючи чіткий, виразний контраст. Ця зелень не випадкова й не сільсько-розмита — вона глибока, майже емальована, однорідна за тоном, ніби спеціально створена для окреслення межі між природою та формою. Біла поверхня тарілки залишається відкритою, світлою, готовою прийняти їжу — вона випромінює простір. По зеленому колу розкидані білі обриси: метелики, маленькі квіти, листочки. Вони спрощені, майже символічні, без натуралістичних деталей. Це символи. Метелик тут — не істота, а образ легкості, швидкості, короткочасності. Квітка — не вид, а узагальнений символ росту та життя. Хвилястий край тарілки додає ніжності, яка властива пелюсткам. Це оформлення — стримане й одночасно яскраве. У ньому відчувається фабрична впевненість, графічна чіткість і прагнення до сучасності. Він дарує настрій ясного дня, охайного столу, порядку та задоволення від звичайних речей. Порцеляна, яка не прагне бути святковою тільки у важливі моменти. Вона хоче бути частиною кожного дня — зеленим колом, білим світлом і тихим польотом метеликів.
«Такі тарілки зберігають пам’ять про щоденні обіди, теплі розмови, звичні рухи рук»
— Який дизайн вам подобається найбільше?
— Кожен прекрасний по-своєму. Ось тарілка з дрібним квітковим оформленням — зразок тихої, повсякденної естетики української порцеляни другої половини ХХ століття. По краю — розкид невеликих букетиків на молочно-білому тлі. Квіти не переважають і не утворюють суцільний вінок — вони ніби з’являються несподівано, залишаючи між собою простір. Колірна гама стримана: рожево-лілові акценти, м’яка зелень листя, ніжні теплі відтінки. Тонка золота лінія по краю виглядає як ознака завершеності. Такі тарілки пам’ятають про щоденні трапези, щирі розмови, звичні дотики рук.
І саме тому вони мають особливу цінність — як елемент повсякденної культури, де гармонія не потребує пояснень.
Тарілка Коростенського фарфорового заводу. 1950-ті
— Дуже приваблива й тарілка з фруктовим декором (на фото в заголовку. — Авт.), що дарує позитивний настрій, — продовжує Людмила Карпінська-Романюк. — У центрі — сливи на гілці: округлі, соковиті, з типовим переходом кольору від глибокого синього до теплого червоно-фіолетового. Листя зображене узагальнено, без детальної точності, але з живим ритмом — наче гілка тільки-но зігнулася під вагою плоду. Червонуваті штрихи гілок додають композиції затишку та динаміки.
По краю — повторення мотиву: невеликі сливи як символи пори року. Форма тарілки — м’яка хвиляста, типова для масового виробництва, але саме ця форма добре поєднується з мотивом саду: без геометричної суворості, з відчуттям природної нерівності. Це порцеляна не для урочистостей, а для життя. Вона говорить про літо, збір врожаю, просту радість спільного застілля. Про обід, де краса не відділена від користування.
Такі тарілки не мають на меті привернути увагу до себе — вони чекають, коли на них щось покладуть. І в цьому — їхня справжня естетична цінність.
До речі, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які захоплюються красою порцеляни, до першого в Україні Музею порцелянових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви можете побачити найкращі зразки світових порцелянових виробництв. У музеї є зал української порцеляни, де представлено чимало унікальних робіт українських майстрів порцеляни. Незабутня порцелянова мандрівка подарує вам багато позитивних вражень та залишиться в пам’яті надовго!
Раніше Людмила Карпінська-Романюк розповіла «ФАКТАМ» про порцеляновий сервіз, який є скарбом її колекції.
Фото з архіву Людмили Карпінської-Романюк
Фото в заголовку: Тарілка Коростенського фарфорового заводу. 1950-ті