Експозиція «Неповторна, незрівнянна: Баранівська порцеляна середини XX століття», яка зараз демонструється в Особняку митрополита Національного заповідника «Софія Київська», стала знаменною подією для шанувальників української кераміки. А матеріал у «ФАКТАХ», присвячений її презентації, виявився надзвичайно гучним. Його переглянули більше десяти тисяч відвідувачів.
На запит шанувальників кераміки продовжуємо огляд раритетів виставки.
У розмові з «ФАКТАМИ» колекціонерка і знавець українського фарфору, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про дивовижну вазу «Два півні».
«Пишні півні махають власними крильми так, начебто ось-ось покажеться сонце»
— Прямуймо залою, наповненою тихим світлом та невимовною красою експозиції «Неповторна, незрівнянна: Баранівська порцеляна середини XX століття», — каже Людмила Карпінська-Романюк. – Зимове сонце сковзає по виставці, торкаючись кожного виробу так ніжно, наче знає передісторію зсередини. І ось перед нами декоративна ваза «Два півні» — кругла, ясна, немов зріла краплина меду на долоні дня. Вона — один із найбільш привабливих експонатів виставки.
ВІДЕО ДНЯ
В. Єрмоленко, В. Костенко. «Два півні». Баранівський фарфоровий завод. 1960 – ті. Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав».
— Прекрасно!
РЕКЛАМА
— Пишні півні махають власними крильми так, начебто ось-ось покажеться сонце. Їхні форми не правдиві — вони декоративні, навіть святкові, але сповнені тієї живої енергії, яку здатний передати лише майстер, який кохається в народній традиції. У розписі Василя Костенка відчутний подих Петриківського розпису — лагідний, широкий, теплий, як дотик літа. Тут він лунає особливо яскраво. Форма Володимира Єрмоленка надає виробу величності. Овальна, кругла, гарно збалансована, з витонченою шийкою — складається враження, ніби це сховище світла і кольорів. Ваза «Два півні» з колекції Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» — це вірш у кераміці, створений двома обдарованими митцями. Баранівка подарувала їм обом той особливий дух — любов до мистецтва, яке стає безсмертним. Перед подібним шедевром неминуче зупиняєшся.
Круговий живопис вражає! Коли обійти вазу і подивитися збоку, композиція розкривається по-новому. На її округлих поверхнях з’являються густі китиці калини. Їхнє тепле сяйво врівноважує полум’яну хвилю півнячого пір’я, створюючи відчуття ритму і обертального руху, начебто вся природа зібралася в спільному танці кольорів. Великі декоративні квіти, розкриті на повну потужність, палають помаранчевими і червоними відтінками, а золото на пелюстках додає урочистої шляхетності. Баранівська порцеляна завжди вміла спілкуватися з глядачем через деталь, і ця ваза саме така.
В. Єрмоленко, В. Костенко. Ваза «Два півні» – зворотна сторона. Баранівський фарфоровий завод. Національний історико-етнограічний заповідник «Переяслав». 1960 -тіРЕКЛАМА
«Сервіз „Червоне літо“ — це мить насолоди, яку хочеться пережити знов»
— Що відомо про авторів цієї роботи?
— Василь Костенко народився 26 травня 1935 року в селі Стефанівщина на Полтавщині. У 1955 році він закінчив відділ художньої кераміки Миргородського керамічного технікуму і того ж року вперше прийшов на Баранівський фарфоровий завод. З 1957 по 1992 рік працював тут митцем, майстром живописного цеху, а згодом — живописцем, отримавши репутацію одного з найкращих фахівців підприємства.
Його творчість — це поєднання петриківської традиції, якій навчала знаменита мисткиня Марфа Тимченко, з академічною точністю і бездоганним володінням технікою підполив’яного розпису. Василь Костенко вмів працювати солями металів — кобальту, хрому — досягаючи найтонших переходів кольору. Іноді поєднував підполив’яні та надполив’яні техніки на одному виробі, створюючи розкішний живописний рельєф. Його роботи демонструвалися у Франції, Італії, Канаді, США. Сьогодні вони зберігаються в провідних музейних колекціях України. Василь Костенко помер 21 квітня 1996 року в Баранівці, залишивши після себе величезну творчу спадщину і школу майстерності.
Василь Єрмоленко — заслужений художник України, кераміст, скульптор, графік — особистість незвичайної внутрішньої сили і творчої відваги. Народився у 1937 році в селі Липняжка на Кіровоградщині. Навчання в Одеському художньому училищі відкрило перед ним світ професійної майстерності і широкий спектр художніх можливостей. Та найповніше він розкрив себе саме в декоративному мистецтві — там, де можливо поєднати традицію, масштаб і власне відчуття форми. Серце майстра перестало битися у 2015 році. У залі виставки, серед десятків унікальних порцелянових творів, сервіз його форми «Червоне літо». Цей сет святковий, наповнений щирою насолодою життя. Він несе в собі тепло України: багаті кольори полів, аромат свіжої трави, рум’янець стиглих ягід. «Червоне літо» — це мить насолоди, яку хочеться пережити знов.
В. Єрмоленко. Чайний сервіз «Червоне літо». Баранівський фарфоровий завод. 1967. Національний музей декоративного мистецтва України РЕКЛАМА
— Яскрава краса, що дарує бадьорість!
— Такий сервіз не просто ставлять на стіл — ним захоплюються, як квіткою, що не зів’яне. Він випромінює насолоду життя, багатство кольору, прихильність до природи, дому, сонця.
— Як вважаєте, чому сьогодні до робіт Баранівського фарфорового заводу такий інтерес?
— Саме тут народжувалися форми, візерунки, авторські сервізи та декоративні тарілки, які сьогодні вважаються класикою українського декоративного мистецтва. Завод був одним із лідерів українського художнього фарфору. Місцева глина, якість якої ще у 1884 році порівнювали з саксонським і чеським каоліном, давала матеріал надзвичайної чистоти і пластичності. На цій основі майстри створювали мальовничі поверхні, на яких розквітали неймовірної вроди квіти, виникали петриківські орнаменти.
Раніше Людмила Карпінська-Романюк розповіла про вінтажні тарілки, зроблені вітчизняними майстрами фарфору.
Читайте також: «Українські фарфористи створили одну з найкращих у світі галерею образів лікарів», — колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк
До речі, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», котрі є шанувальниками краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити найкращі екземпляри світових фарфорових мануфактур. Нещодавно в музеї відкрито зал українського фарфору, де представлено чимало унікальних робіт вітчизняних майстрів-фарфористів. Неймовірна порцелянова мандрівка подарує вам чимало позитивних емоцій та закарбується на все життя!
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк
Фото в заголовку В. Єрмоленко, В. Костенко. «Два півні». Баранівський фарфоровий завод. 1960 — ті. Національний історико-етнограічний заповідник «Переяслав».