Чарівні ретро-сервізи підкорюють зразу, — колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк

“`html

Чайні комплекти з’явились у XVII-XVIII століттях, у час, коли в Англії чай набув популярності у шляхетних колах. Тарілочка застосовувалася для захисту тканини столу та як місце для ложечки й солодощів. Порцеляновий чайний комплект — прикраса оселі. Такий набір творить особливу атмосферу.

У розмові з «ФАКТАМИ» колекціонерка, знавчиня української порцеляни та авторка книжок Людмила Карпінська-Романюк поділилась інформацією про чайні комплекти Баранівської порцелянової фабрики. Чимало виробів цієї майстерні можна нині побачити на експозиції «Неповторна, незрівнянна: Баранівська порцеляна середини XX століття», яка нині діє в музеї «Будинок митрополита» Національного заповідника «Софія Київська».

«Чайні комплекти Олександра Агафонова 1956-го та 1957 років — це два світи»

— Порцеляна Олександра Агафонова дивує тим, що в межах одного декоративного стилю може звучати зовсім інакше, — говорить Людмила Карпінська-Романюк. — Його чайні комплекти 1956-го та 1957 років — це два світи, дві відмінні емоційні барви: яскраве ранкове світло та глибока вечірня спокій. Цей червоний комплект (фото у назві. — Авт.) створює відчуття урочистості. Фон палає кольором, в якому золоті завитки існують як полум’я, як сила ярмаркового дива. Візерунок кольоровий, пелюстки, листя, вигадані квіти тут наче танцюють. Даний декор теплий та світлий. Такий комплект кортить поставити на стіл у день святкування. Інший малюнок — «бордова тиша». Здається, ніби після шумного дня миттєво настав вечір. Темний фон — насичений, стриманий, оксамитовий. Цей чайний комплект має замислений, камерний настрій. Таку чашку хочеться тримати в руках у тиші, коли чай віддає глибиною, а бесіда переходить у шепіт. Цей чайний комплект — немов уламок стародавнього літопису, перенесеного на порцеляну. Глибокий, густий бордовий фон нагадує про оксамит вечірніх октав, коли за вікном смеркає.

ВІДЕО ДНЯЧайна пара у розписі О. Агафонова. Баранівський фарфоровий завод.1957. Національний музей декоративного мистецтва України

— Краса!

РЕКЛАМА

— Золота палітра тут не зухвала — вона тиха, рівна, як приглушене мерехтіння світильника над столом. У кожному листочку, у кожній пелюстці є відчуття тонкої вправності помаху кисті художника.

«Такі сувенірні чашки вироблялися для ювілейних серій та виставкових збірок»

— Чи дійсно на Баранівській порцеляновій фабриці створили відомі чашки з мальвами?

— Так. Автор цієї краси — художник-кераміст Іван Величко, твори якого показувались на виставці в Нью-Йорку в 1962 році в експозиції робіт Баранівської порцелянової фабрики. Митець народився 6 травня 1930 року на Полтавщині, де мальва росте біля кожної будівлі, поряд із огорожею та колодязем. Ця квітка — невід’ємна частина української природи, віршів, колористики. Вона символізує домашнє тепло, жіночу лагідність та пам’ять роду. Саме ці якості — щирість, гармонія, спокій — відчуваються у малюнках Івана Величка. Його мальви такі, ніби зроблені одним дотиком кисті.

Чайна пара «Мальви» у розписі І. Величка. Баранівський фарфоровий завод. 1950-тіРЕКЛАМА

— Великі чашки-гіганти, вочевидь, були колись особливим презентом?

— Так. Гадаю, вони є й тепер у шафах у багатьох родинах. Сувенірна чашка з малюнком мальв Івана Величка — зразок витонченої класики українського порцелянового живопису 1950−1960-х років. У ній майстер поєднав декоративну виразність кольору з ніжністю квіткового мотиву, утворивши образ, повний світла та внутрішнього спокою. На глибокому, насиченому червоному фоні розпускаються великі перламутрово-білі квіти, окреслені тонким золотим контуром. Їх пелюстки плавно переходять у бузково-сірі відтінки, а в центрі мерехтять рожеві мазки — немов живе дихання фарби. Тонкі гілочки, листя та позолочені акценти підсилюють відчуття об’єму і святковості, додаючи композиції благородного блиску. Кожен штрих живописця передає рух — квіти ніби розкриваються у подуві вітру. Квітка у трактуванні митця — не тільки рослина, а й символ буття, розквіту та радості. Такі сувенірні чашки вироблялися для ювілейних серій та виставкових збірок.

Читайте також: «Декоративні тарілки з моїм розписом є у дипломатів різних країн світу», — художниця Юлія Красна

— Насолоджуватися цією красою можна безкінечно.

— З 1974-го до 1984 року митець очолював мистецьку лабораторію фабрики як головний художник. У порцеляні Івана Величка існують два полюси — денний колір та нічне сяйво. У «денних» роботах він сміливо працює з яскравими червоними та теплими контрастами: білі квіти спалахують на фоні кольору, створюючи атмосферу свята, життєвої сили та щедрості українського дому. У «нічних» сервізах відкривається протилежний світ: глибокий синій, м’які переходи тіней, квіти, що ніби світяться зсередини. Це ліричні, майже медитативні композиції, де кожна пелюстка — подих тиші. Іван Величко поєднує дві стихії — яскравість дня та спокій ночі, створюючи цілісний мистецький всесвіт, в якому порцеляна стає мовою внутрішніх станів і відчуттів. Один з найбільш зворушливих творів художника — чайний сервіз «Яблуневий цвіт», присвячений дню народження дочки.

РЕКЛАМА

І. Величко. Чайний сервіз «Яблуневий цвіт». Баранівський фарфоровий завод. 1954

«Восени 1959 року на 35-му Міжнародному ярмарку в Марселі сервіз Івана Величка став одним з експонатів»

— Митець вибирає глибокий синій, оксамитовий колір, й на цьому тлі розквітають яблуневі пелюстки — світлі, ніжні, майже прозорі, написані з такою любов’ю, ніби батько торкається ними до колиски, — продовжує Людмила Карпінська-Романюк. — Біла квітка символізує чистоту, початок, перший подих, а тонкі золоті акценти — побажання щастя й світла, оберіг на долю дитини. Восени 1959 року на 35-му Міжнародному ярмарку в Марселі сервіз Івана Величка став одним з експонатів, що презентували український фарфор. Хочу познайомити читачів і з чайним сетом, оздобленим талановитим митцем Юхимом Штівельманом. Художник відомий своєю чистою графічністю та ритмічністю орнаменту. Його робота — зразок вишуканої естетики.

Чайна пара у розписі Ю. Штівельмана. Баранівський фарфоровий завод. 1951

— Дуже мило!

— А ось чайна трійка, створена в Баранівці у 1950-х роках. Вона — мов спокійна мелодія у порцеляні, застиглий вечір у кольорах глибокої сині й золота. Темно-сапфіровий фон сяє, як ніч. Візерунок розгортається, немов зоряний сад: кожен листок, кожна квітка — ніби зроблені зі світла. Цей малюнок дихає, ловить відблиски світла, перетворюючи їх на шепіт теплого сяйва. Тонка ручка чашки нагадує лінію старовинного кільця. Її вигин блищить, немов спогад про дотик рук, що колись тримали її з любов’ю. Цей посуд — не просто для чаю. Він для миттєвостей мовчання, коли в кімнаті відчувається лише запах напою й тремтіння світла на гладкій поверхні порцеляни. Доторкнувшись до неї, можна почути подих часу. Вінтажні чайні сети закохують в себе з першого погляду.

Чайна пара Баранівського фарфорового заводу. 1950-ті

До речі, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є шанувальниками краси порцеляни, до першого в Україні Музею порцелянових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити найкращі зразки світових порцелянових мануфактур. Нещодавно у музеї було відкрито зал українського фарфору, де представлено чимало унікальних робіт вітчизняних майстрів-фарфористів. Неймовірна порцелянова мандрівка подарує вам багато позитивних емоцій та запам’ятається на все життя!

Раніше в розмові «ФАКТАМ» колекціонерка та знавчиня вітчизняної порцеляни, авторка книжок Людмила Карпінська-Романюк розповіла про зображення калини на вазах та сервізах українських фарфористів.

Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк

Фото у назві: Чайна пара у розписі О. Агафонова. Баранівський фарфоровий завод. 1956. Приватна колекція

“`