Керівник Центру студій візуальної культури в Києві та організатор Київської бієнале (міжнародного форуму мистецтва, знань і політики) стверджує, що російська війна проти України яскраво висвітлила спадщину брутального поневолення регіону
“Деколоніальність”, інтелектуальна основа для критики західних інституцій, публічного дискурсу та індивідуальної поведінки, виявилася нездатною протистояти геноцидній війні росії проти України. Це тому, що західні політичні та культурні інституції тривалий час не брали до уваги східноєвропейські перспективи, надаючи перевагу погляду з москви.
Після падіння Берлінської стіни та розпаду СРСР загалом вважалося, що Східна Європа має просто надолужити відставання від Заходу. Звільнившись від радянської влади, ці держави мали пройти природну та спонтанну трансформацію, плавно інтегруючись у західний економічний, політичний та соціальний лад. Однак вторгнення росії в Україну продемонструвало, що саме Захід має наздоганяти події, що розгортаються на Сході.
Схід Європи відрізняється від того, чого очікував Захід: його колоніальна та радянська спадщина ускладнює спрощене бінарне протиставлення між Глобальною Північчю та Глобальним Півднем. Саме тому західні постколоніальні дослідники традиційно ігнорували Східну Європу. Але війна росії проти України різко оголила спадщину брутального поневолення, змушуючи переосмислити дискусії про колоніалізм. Справжня полеміка починається, коли колонізовані починають говорити про колонізаторів, а не лише про себе.
“Деколоніальність”, інтелектуальна основа для критики поглядів, які продовжують пронизувати інституції, суспільний дискурс та індивідуальну поведінку, нині стала модною у західній культурі та політиці. Але цей проєкт опору здебільшого застосовується всередині країни, де він залишається міцно закоріненим в історії морських імперій та зосереджений переважно на расових питаннях.
Поряд із фетишизацією Глобального Півдня (позиція, позбавлена будь-якої значної політичної активності), західна деколоніальність нездатна усвідомити колоніальну травму, що знаходиться поруч. Західні політичні та культурні інституції тривалий час ігнорували східноєвропейські перспективи, надаючи перевагу погляду з москви, іншої імперської метрополії та головного орієнтира для Заходу.
Проте це ігнорує спадщину німецького імперіалізму у Східній Європі. У 1930-х і 1940-х роках Україна стала об’єктом як радянського промислового колоніалізму, так і нацистських устремлінь, які сподівалися використати українське сільське господарство для свого імперського проєкту.
Після Другої світової війни колоніальні настрої Заходу знову проявилися у “Східній політиці” канцлера ФРН Віллі Брандта. Стосунки між офіційними особами в Бонні та москві будувалися на припущенні, що на Східну Європу, включно з Україною, не слід звертати увагу: за це говорив радянський апарат. Колонізованим за визначенням бракує суб’єктності.
Це сприяло формуванню поточного політичного контексту у Східній Європі, де збройний конфлікт та авторитарний популізм, жорсткі кордони та розколоте громадянське суспільство підкреслюють необхідність деколонізації європейської політики пам’яті та її новітньої історії. Зрештою, Німеччина, локомотив Європейського Союзу, набула свого нинішнього вигляду лише у 1990 році. Протягом усього ХХ століття кордони України були міцнішими та стабільнішими, ніж кордони Німеччини.
Останнім ударом по європейській політиці пам’яті став дискурс “денацифікації”, який кремль використав для виправдання своєї геноцидної війни проти України. Це абсурдний аргумент: чи мусить Європа, і зокрема німецькомовний світ, прийняти фашиста, який живиться викопним паливом і виправдовує свої злочини посиланнями на Голокост? На жаль, багато хто на Заході так і робить. Але кремль просто повторює аргумент нацистів: ви не повинні існувати, але оскільки ви існуєте, вас слід усунути.
Політична апатія Європи глибоко вкорінена в колоніальному мисленні, що відображається в екстерналізації проблем ЄС. Ця стратегія витіснення конфліктів за межі блоку для захисту внутрішніх територій призвела до того, що ЄС стикається з війнами та авторитарними режимами на півдні та сході, що неминуче породжує потік мігрантів, які рятуються від насильства.
Більше того, типовою відповіддю ЄС на ідеологічну поляризацію за замовчуванням є хибний нейтралітет, який нібито може захистити від крайнощів, що існують в інших місцях. Цей нормативний нейтралітет також визначає підхід деяких західних культурних інституцій та ЗМІ до українських голосів, які виступають проти імперіалістичної агресії росії.
Очевидно, що ті, хто протистоїть афективній правді, обмежують вираження сильних емоцій, нібито про конфлікт можна судити лише з якоїсь уявлюваної раціональної, об’єктивної позиції. З поваги до підходу Realpolitik щодо війни в росії багато західних культурних інституцій, які раніше пишалися своєю політичною заангажованістю та радикальною деколоніальністю, відступили до нібито нейтрального контексту “білого кубу”: звичайного виставкового простору, де мистецтво опосередковує реальність на бездоганних стінах за ідеального освітлення.
Ця реакція значною мірою визначається modus operandi європейського культурного поля. З одного боку, існують великі інституції, які підкоряються урядовій лінії і бояться самостійної діяльності. З іншого – є колективи та кураторські групи, які декларують відданість партисипативній демократії, але нічого не досягають, бо безкінечно обговорюють кожну дрібницю і ні в чому не можуть дійти згоди. Незалежно від того, чи є інституція вертикальною та високоцентралізованою, чи горизонтальною та партисипативною, політична участь видається неможливою.
У той час як багато західних культурних інституцій охоче ховають голову в пісок, інші, наприклад, в Угорщині чи Польщі, були захоплені правими директорами, призначеними урядом. У будь-якому разі творчі інституції Європи здаються нездатними прокласти новий, більш політичний шлях. Але, як і у випадку з самим ЄС, просте перебування в межах інституційних кордонів та спроба зберегти те, що знаходиться всередині, зрештою підірве їхню свободу. Життєздатна деколоніальність вимагає радикальної участі — йти на ризик та боротися за правильну справу. Коли мова заходить про створення такого антиімперіалістичного домену, Західній Європі є чому повчитися у Сходу.
В іншому випадку, коли Realpolitik з’явиться наступного разу, Західна Європа не повинна дивуватися, виявивши, що відчайдушно шукає ще один Zeitenwende, або історичний поворотний момент, і, як завжди, каже: не можу визначити сенс.
Смуток наповнює мої груди…
Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram
Василь Черепанін
- василь черепанін
- війна
- політика
- росія
3 Травня 2023до новин
Контекст
Новини
Сенатори США погодили законопроєкт про нові санкції проти рф
Документ передбачає 500% мита для рф
29 Липня 202666
Новини
Війна в Ірані вже коштувала США понад $37 мільярдів
Пентагон оцінив вартість війни США в Ірані напередодні виборів
23 Липня 202681
Новини
Імпорт дизеля та авіапального до ЄС впав до найнижчого рівня з 2015 року
Причиною стали перебої з поставками через Ормузьку протоку
9 Червня 2026178
Новини
Іспанська готельна мережа Melia йде з Куби
Геополітичне напруження, відсутність електроенергії вплинуло на рішення групи
5 Червня 2026202
Новини Технології
ЄС прагне зменшення залежності від американських технологій
Готується стратегія для посилення європейських технологічних компаній
5 Червня 2026197
Новини
Нафта зросла у ціні на 2%
Загострення на Близькому Сході призвело до здорожчення “чорного золота”
4 Червня 2026193
Новини
Нафта подешевшала майже на 5%
Зниження ціни сталося через переговори США та Ірану
26 Травня 2026227
Новини
Німеччина придбає частку виробника танків Leopard
Країна бажає мати 40% концерну KNDS
22 Травня 2026254
Новини
До рекордного мінімуму знизився експорт нафти з Саудівської Аравії
Країна експортує 4,974 мільйонів барелів сировини на добу
21 Травня 2026259
Новини
Mercedes-Benz оголосив про намір випускати військову продукцію
Європа відчуває необхідність підвищити свій оборонний потенціал
21 Травня 2026295
Новини
$25 мільярдів втратив бізнес через війну в Ірані
Основні негативні фактори- ціни на енергоносії та розрівані ланцюги постачання
19 Травня 2026236
Новини
Прибуток Saudi Aramco зріс на 25% у І кварталі
Перекриття Ормузької протоки не завадило нафтовій компанії збільшити заробітки
13 Травня 2026258
Новини
ЄБРР запускає новий механізм часткового списання боргів для бізнесу
Програму на €8 мільйонів впровадять разом із ПриватБанком та Райффайзен
12 Травня 2026316
Новини
Вперше за 35 років Кувейт експортував 0 барелів нафти
Країна перестала експортувати нафту у квітні
5 Травня 2026286
Новини
Німеччина інвестує $1,6 мільярди у найбільший в Європі порт
Метою його створення є підготовка до можливої війни
4 Травня 2026308
Новини
Джефф Безос став власником третини ФК”Ліверпуль”
13:134
Чисті резерви НБУ у липні зменшились до $36,3 мільярда
11:414
OpenAI прогнозує річний дохід у $40 мільярдів
10:105
За перше півріччя банки скоротили чистий прибуток на 32%
08:489
Виручка у кафе та ресторанах України зросла на 3% за сім місяців
14.08.202615
Експорт кави із Колумбії фактично зупинився
14.08.202616
За чотири роки кількість інвесторів у цінні папери зросла майже у 12 разів
14.08.202626
Дочірні компанії Boeing придбає виробник повітряних таксі
13.08.202630
“Лос-Анджелес Лейкерс” продали за $12,5 мільярдів
13.08.202632
Fitch повернув рейтинг CC Нафтогазу
13.08.202633Бiльше новин
-
IN BEST: Найдорожчі автомобілі у світі 2023 року
-
Найкоштовніші рідкісні камені світу
-
Найкращі житлові комплекси Києва 2022 року
-
Унікальна Україна: Озера, що вражають своєю красою
