На початку липня уряд України з помпою оголосив про послаблення обмежень на експорт зброї. Підприємства оборонного сектору України довго стверджували, що цей крок необхідний для їхнього зростання та виведення на світовий ринок інновацій, випробуваних у боях.
Однак, через два з половиною місяці жодного експортного дозволу так і не було видано.
Причина, на думку Державної служби експортного контролю України, криється в бюрократії: “На даний час відсутні механізми чи інструменти для практичної реалізації” процедури, повідомили вони Kyiv Independent електронним листом 16 вересня.
Постанова від 1 липня, офіційно відома як Постанова № 875, мала на меті спростити процедуру продажу зброї та військових технологій країнам-партнерам, створюючи “швидкісний” шлях. Це викликало надії, особливо на тлі війни в Ірані, що українські компанії зможуть укладати угоди щодо дронів по всьому світу.
Проте, навіть попри те, що Київ позиціонує оборонну промисловість як ключовий драйвер економічного відновлення, остання обіцянка допомогти виробникам перетворити польові інновації на експортний дохід залишається невиконаною.
Київ, зрозуміло, потребує зброї для ведення війни. Але українські виробники зброї давно стверджують, що можуть виробляти більше зброї, ніж Київ може собі дозволити купити. І поки конкуренти змагаються у розробці та виробництві військових технологій нового покоління, Україна стикається з обмеженими можливостями перетворити свою перевагу на полі бою на стійку промислову роль.
“Було захоплення”, — сказала Анастасія Мішкіна, виконавчий директор асоціації оборонної промисловості Tech Force в UA. Інші представники галузі згадують подібний оптимізм у липні. Але при уважнішому прочитанні постанови цей ентузіазм згас: “Коли ми її прочитали, одразу зрозуміли, що нам треба над нею працювати”, — зазначила Мішкіна.
Чому “швидкісний” експорт зупинився?
За словами Мішкіної, уряд проводив попередні консультації з компаніями, але подальша розробка проходила здебільшого без їхньої участі.
Залишаються незавершеними два важливі списки: перелік продукції, яка вважається надто критичною для оборони України для експорту, та перелік країн-партнерів, які мають право на швидкісний режим. Без цих списків виробники не знають, що і куди вони можуть продавати, що робить процедуру практично непрактичною.
Tech Force в UA та інші галузеві асоціації відтоді були запрошені для надання консультацій щодо процесу внесення змін, проводячи зустрічі з Радою національної безпеки та оборони для координації своїх пропозицій.
Ще один спір стосується вартості експорту. Постанова уряду встановлює експортні збори у розмірі 20% на готову оборонну продукцію та 30% на компоненти.
“Ми не очікували запровадження додаткового 20-відсоткового внеску, пов’язаного з експортними контрактами”, — сказала Тетяна Ужвій, керівниця відділу експорту компанії BlueBird Tech, українського виробника дронів та засобів радіоелектронної боротьби. Вона попередила, що цей збір може “з’їсти” весь прибуток компанії, що може зробити деякі продукти нерентабельними для експорту.
Продукти з вищою маржею могли б продаватися з прибутком навіть після сплати збору, тоді як інші, особливо компоненти, можуть стати неконкурентоспроможними.
Мішкіна навела приклад: китайський сенсор коштує 150 доларів, тоді як український аналог коштує 120 доларів для виробництва. 30-відсотковий експортний збір залишив би українського виробника зі збитками, нижчими за собівартість продукції.
Яка ціна очікування?
Експортні обмеження обмежують кошти, які українські виробники можуть заробити та реінвестувати у виробництво та нові технології. Продажі за кордон могли б допомогти їм залучити інвесторів, пропонуючи простір для зростання, що виходить за межі того, що Україна може дозволити собі купити.
Під час обговорень з Kyiv Independent представники уряду вказували на зусилля з покращення того, що виробники можуть заробити від продажів вдома. У 2023 році уряд переглянув правила ціноутворення для державних закупівель українських дронів, дозволивши прибуток до 25% від собівартості.
Однак, за словами TAF Industries, великого українського виробника дронів, ця націнка все одно залишає обмежений простір для розширення. “Працюючи під час повномасштабної війни, з маржею прибутку близько 25%, ми, природно, маємо обмежені можливості для реінвестування в нові технології та розробку виробництва”, — повідомила компанія Kyiv Independent.
Хоча економіка України, яка перебуває під тиском війни, вимагає менших марж прибутку, українські дрони часто продаються за частку того, що західні уряди готові платити за аналогічні вироби.
У червні український армійський підрозділ уклав контракт на закупівлю 55 українських FPV-дронів SL-10 приблизно за 513 доларів за одиницю. Пентагон у своїй програмі Drone Dominance на 2026 рік встановив ціну закупівлі 4500 доларів за дрон з подібними ключовими характеристиками.
Звинувачуючи уряд у затримці, Мішкіна стверджує, що Україна ризикує втратити свою технологічну перевагу, поки іноземні конкуренти залучають інвестиції, розширюють виробництво та завойовують клієнтів.
Експорт дав би українським виробникам необхідний досвід у навігації європейськими вимогами та конкуренції за кордоном, сказала Ужвій з BlueBird Tech. “Якщо українські компанії не зможуть отримати цей досвід та налагодити міжнародні партнерства зараз, є ризик, що інші займуть ці ринки першими”, — зазначила вона.
Масштаб цієї можливості вже очевидний за кордоном. Німецький виробник дронів Quantum Systems повідомив у травні 2025 року, що його дохід зростав більш ніж удвічі щорічно протягом кількох років. У липні компанія оголосила про залучення 1,2 мільярда доларів фінансування для розширення виробництва та поставок на ринки союзників.
BlueBird Tech вважає надійний експортний доступ необхідним для побудови тривалої позиції в Європі. “Для нас це ключове довгострокове питання: Україна має технології та реальний досвід, але їй також потрібна можливість перетворити цю перевагу на стійку участь у оборонній промисловості Європи”, — сказала Ужвій.
Що далі для українських виробників зброї?
Мішкіна очікує внесення змін протягом кількох тижнів, посилаючись на сигнали від уряду. Однак, відповідаючи на запитання, чи дозволять ці зміни виробникам розпочати експорт, вона уточнила, що це означатиме, що компанії зможуть почати подавати заявки, а експорт розпочнеться через кілька місяців.
Випробуванням буде те, чи призведуть заявки до видачі дозволів та поставок. До того часу будь-які нові оголошення не дадуть достатніх доказів того, що обіцяне відкриття стало практичною реальністю.
Ставки виходять за межі прибутків виробників зброї. Доступ до іноземних ринків може допомогти визначити, наскільки тісно оборонна промисловість України буде інтегрована в довгострокові плани безпеки Європи через постачання зброї, інвестиції та спільний розвиток.
В інтерв’ю Kyiv Independent заступниця міністра цифрової трансформації Наталія Денікеєва заявила, що уряд працює над виявленням та усуненням бюрократичних перешкод для технологічних компаній, описуючи гнучкість як одну з сильних сторін України.
Дебора Фейрлемб, партнер-засновник Green Flag Ventures, яка інвестує в українські оборонні технології, зазначила, що “немає нічого, що називалося б швидкісним шляхом у (екосистемі оборонних технологій)” ніде у світі.
Спроба України створити прискорену систему, навіть якщо вона не виправдала очікувань, сама по собі є заохочувальною, на думку Фейрлемб.
“Те, що вони намагаються щось зробити, я думаю, говорить багато про наміри українців”, — сказала вона.