(Читати обов'язково зі східним акцентом.)
Е, хлопче, туди не ходи – сюди ходи. Навіщо поспішаєш, зі старим акин поговорити не хочеш?
Сідай, казка слухай. Про податок розповім. Старий-старий, східний казка.
Що? На роботу треба? На кого працюєш? На себе? Ха-ха-ха! Ох, насмішив, хлопчику, ох насмішив! Ні, без казки тобі туди ходити точно не треба – сідай, говорю. Чай наливай, коржик ламай, кальян-мальян кури (правильною травою заряджений, до речі) та старого акина слухай.
Що таке податок, знаєш? Що сказав? Сам зрозумів? Повтори. А, «податок – обов'язковий, індивідуально безоплатний платіж, стягуваний органами структурі державної влади різних рівнів з організацій та фізичних осіб з метою фінансового забезпечення діяльності держави та муніципальних утворень»? Як таке вивчив тільки!
Кури кальян, тобі кажу, добрий кальян. Безподатковий. Офшор можна сказати, хе-хе.
Так от, хлопчик, може, ти дуже здивуєшся, але для функціонування держави як надбудови влади над суспільством цей податок взагалі не потрібен – держава з іншого джерела годуватись запросто може. Ти б у школі уроки історії не прогулював, чи що…
А ходив? І що? Рабство знаєш? Що це, знаєш? А «рабство – це система устрою суспільства, де людина (раб) є власністю іншої людини чи держави»? О, як…
А що там тобі розповіли? Про Лігу Націй розповідали?
Е, хлопчику, погано вчився, вибірково. Слухай. Була така організація, Ліга Націй, розумні люди її створили у 19–20 роках минулого століття. Потім вона в ООН мутувала. Так от, саме вона сформулювала термін «рабство», яким людина досі керується. Вона сказала: «Під рабством розуміється становище чи стан особи, щодо якої здійснюються деякі чи всі повноваження, властиві праву власності». Уважно послухався? Відклади кальян, корж ломай, чай пий. Гарний чай, з чебрецем.
Все зрозумів? Е-е-е, очима не плескай, сказане засвоїв, питаю? На себе тепер поміряй? Що означає як? А так і міряй.
Думаєш, ти вільний? А-а-а, хлопче, знову насмішив! Он, дорослий який, років 40 тобі вже, розумний такий, а дурень дурнем. Ну от, наприклад, просто зараз сходи за кордон. Що означає яку? Будь-яку, не має значення. Що? Віза-міза, паспорт-шмаспорт тощо? Ось, а кажеш «вільний». А хто може тебе відпустити чи не відпустити? Держава, правильно. Тобто господар.
А машина в тебе є, хлопче? Чи є на ній номери? А навіщо? А тобі воно потрібне? Правильно, так господареві зручніше вас усіх враховувати. Е-е-е, про ПДР мені не заливай – це інша казка, не перескакуй. А ІПН у тебе є? І реєстрація у паспорті? Тобто тебе порахували, врахували й фінансові плани на тебе збудували, а ти знову кажеш «вільний». Вах!
У мого сусіда, Абу Бей Огли (хороша людина, між іншим), барани є. Багато баранів. Багато баранів – Абу Бей багатий. Мало баранів – Абу Бей бідний. Баран – взагалі корівка корисна: шерсть можна стригти, молоко з овець доїти, корисний молоко дуже, смачний м'ясо їсти. Ням-ням. Корисний баран. Але тупий.
Він також думає, що він вільний. Думає, що стрижуть його для його ж користі – що б не було жарко. Думає, що доять його овець теж для його користі – щоб молоко у вимені не застоювалося. Думає, що й ріжуть його для його ж користі – щоб дати дорогу молодим, правлячу баранячу верхівку новою кров'ю розбавити. Дурний баран. Але корисний.
Так ось хлопчик, барани теж думають, що вільні. Думають, що самі собі пасовисько обирають. А про шановного Абу Бей Огли гадають, що він до них як слуга приставлений, ну там – стригти, допомагати з пасовища на пасовисько пересуватися, вовків відганяти. Проблема тільки в тому, що шановний Абу Бей так не думає.
Паралелі побачив? “Алегорія” це називається, хлопчик. Що завмер? Чай остигає, пий давай. Чай із чебрецем неодмінно гарячим пити треба: для здоров'я корисно. А якщо здоровий будеш, то і шерсть, і молоко, і м'ясо у тебе гарний-хороший буде…
Гей, хлопче, щось не туди мене понесло, кальян курити мені не давай більше, бо казка раніше закінчиться.
Так ось, у тебе теж свій Абу Бей є, не знаю, наскільки шановний. І те, що він із тебе стриже, «податки» називається. Але не думай, що він басурманин якийсь, він тобі важлива річ натомість дає – «ілюзія свободи» називається. І чим він у цьому переконливіший, тим ти себе краще почуваєш: шерсть у тебе густіша, м'ясо жирніше… Знову не туди понесло старого акина, прибери кальян, тобі кажу, коржик їж.
Кажеш, у школі добре вчився, так? А ось скажи мені, хлопче, а скільки часу раб у давнину на себе працював, а скільки на господаря? Чи не зрозумів? Вах який дурний хлопчик. “Економіка” це називається.
Давним-давно, коли господарі були ще дурний-дурний, а їхні барани ще дурніші, господар володів рабом явно, тобто раб знав, що він – річ. І працював відповідно. Приблизно 50% витраченого на працю часу у нього витрачалося на прокорм та утримання себе, а другі 50% – вже на господаря. «Продуктивність праці» – є таке розумне слово.
Все змінилося, коли якийсь мудрий бай здогадався своїх баранів “вільними” зробити. Навмисно, звичайно. Вах-вах-вах, розумна людина це була, дуже розумна. І ось тоді в нього поперло: в середньому по стаду шерсть краща, надої вище, м'ясо жирніше. Та й економія: на адміністрування процесу (запиши, хлопчику, ще одне розумне слово) грошей менше йти стало.
З тих пір років багато пройшло, а система працює. Середня людина у році на себе лише місяці 2–3 працює, а решту часу на господаря. Що? Ти менше платиш податків? Е-е-е, зовсім дурний хлопчик, а ті, кому ти за коржик, машина, кумис грошей даєш, що податки не платять? Сам візьми хитрий машинка, «калькулятор» називається, і порахуй.
Або старого акина слухай: говорю тобі, безпосередньо на себе ти 2-3 місяці на рік працюєш, а решта грошей, тобою зароблених, у тебе ж під різними приводами вилучаються. Раб ти хоч себе таким і не вважаєш. Або баран.
Я? А я ні. Точніше, меншою мірою. У мене ні ІННа, ні паспорти, ні майна нічого немає. Не бачить мене держава, а раз не бачить, то для неї мене ніби й немає. Я вільний. Майже. Чому майже? Вах, таки дурний хлопчик: так господар з мене трохи таки має. Як? Подумай! Думати взагалі корисно, роби це частіше.
Подумав? І що? А як йому тоді бути, питаєш? Кому йому? Державі? Хлопчик, хлопчику, ти дивний, чесслово, розумний машинка «калькулятор» користуватися не хочеш. Вважай, що держава монопольно продає і на які гроші? Це багато-багато виходить, не одну орду баранів купуй можна. А ще воно саме гроші може друкувати.
Що? Ні, воно не друкує, воно їх у борг бере і колосальний прибуток від сеньйораджа втрачає. Що таке «сеньйорадж»? Вах, хлопчик, зовсім дурний, пиши, однак, ще одне розумне слово: «сеньйонардж – дохід від виробництва грошей, що складається з різниці номіналу та вартості виробництва».
А хто ж друкує? Е-е-е, це інша казка, давай завтра заходь, коржик, чай із собою приноси. Розкаже, так і бути, тобі старий акин та цю історію.