– А це обов’язково заповнювати? Адже я на всі запитання в анкеті відповів! Я ж не письменник чи знаменитість якась…
Фразу, подібну до цієї, я чую майже щодня з вуст новоспечених співробітників компанії, як тільки вони отримують для заповнення бланк з промовистим написом «Автобіографія».
Я – менеджер з персоналу. З року в рік, зустрічаючись з новачками, щоразу я помічаю здивовані обличчя більшості з них і чую одне й те саме питання: навіщо і кому потрібний цей «дурний папірець»?
Звернемося до словника: «Автобіографія (від авто- та біографія) – це прозовий жанр, опис свого життя, близький до мемуарів, але більш зосереджений на особистості та внутрішньому світі автора».
Давайте пригадаємо шкільні роки. Темі «Написання автобіографії» було відведено цілий урок, і досі в сучасній навчальній програмі цю тему ніхто не скасовував. Значить, для чогось вона потрібна, і навчитися складати (правильно складати!) цей вид документа просто необхідно.
Спробую докладно пояснити, чому державні та дуже багато недержавних великих компаній не відмовляються від такої, начебто, застарілої форми ведення кадрової документації, як автобіографія.
Справді, за радянських часів у багатьох організаціях заповнення автобіографії було переважно лише формальністю, необхідною для повної комплектації особистої справи співробітника, або джерелом інформації про «неблагополучне» оточення, походження та інші подробиці.
На сьогоднішній день ситуація кардинально змінилася: автобіографія служить зовсім іншим цілям, вона є цінним матеріалом для додаткового вивчення особистості новачка, його переваг та недоліків, переваг та антипатій, особливостей характеру загалом.
Уявіть, Ви – новачок, перебуваєте на випробувальному терміні. Інформація про вас уже зібрана, систематизована; дані, необхідні для цього, є у заповнених анкетах, особистих картках, у копіях ваших документів. Тому для роботодавця важливо не те, що саме ви напишете в автобіографії, а як ви це зробите.
Адже один може помістити твір про себе, коханого, на половині аркуша формату А-4, а іншому не вистачить і трьох таких сторінок. Хтось викладе інформацію доступно і в логічній послідовності, а хтось розповість про все і ні про що… Чого варті лише допущені граматичні помилки, які, як змащують сприйняття «відшліфованих до блиску», набраних на комп'ютері розгорнутих резюме.
А може, навпаки, написання автобіографії розбудить ваш «дрімаючий» літературний талант, і ви «виростете» в очах роботодавця, піднісши йому тим самим приємний сюрприз. Не сумнівайтеся, з кращого чи, не дай Боже, з гіршого боку, але ваше творіння обов'язково відзначать.
Повірте, автобіографія – це не так собі відписка, це ваше обличчя перед роботодавцем. З нею працюватимуть психологи, графологи, працівники служби безпеки та інші спеціалісти. Ось чому головні вимоги при написанні автобіографії – текст має бути рукописний та викладений особисто претендентом у присутності представника відділу персоналу.
Щоб «не впасти обличчям у багнюку» перед майбутнім босом при легковажному ставленні до написання вищезгаданого твору, обов'язково заздалегідь продумайте, що саме і в якій формі ви напишете у своєму шедеврі. Адже вміло написана автобіографія – це додатковий «+» до всіх ваших переваг, який, погодьтеся, ніколи не завадить.