Хочеться попередити: щоб працювати мережевим, потрібна залізобетонна психіка, незвичайне фізичне здоров'я та абсолютний пофігізм. Потрібно бути людиною, яка «не бере на думку негатив» (у народі це здавна називають «плюй у вічі – все божа роса»). Десь не побажали з вами співпрацювати – та й гаразд, забудемо, іншого знайдемо, який нам мільйони принесе.
А тепер із мого особистого досвіду.
Моя гарна знайома працювала звичайним педагогом і абияк зводила кінці з кінцями. Але якось їй запропонували роботу в мережевій компанії. Вона погодилася, і в неї напрочуд добре стало виходити. При тому, що продавати їй претило, у неї і продажі йшли чудово – ненав'язливо продавалося все, і навіть більше (те, що хотіла залишити собі). Загалом бізнес у неї пішов у гору.
Я теж спробувала приєднатися, благо була акція – реєстрація за символічною платою. Не дуже-то у мене вийшло, тому що важко було не реагувати на відмови, умовляти людей придбати те, що їм не дуже й потрібно, давати інформацію, яка здавалася теж не дуже цікавою… У результаті я користувалася продуктами фірми сама і брала для своїх знайомих, якщо вони просили. Зрештою фірма виключила мене з-поміж своїх співробітників за бездіяльність. І я не засмутилася. Робота в мене була.
А ось знайома моя не зупинялася, навчалася на своїх помилках, у колег на семінарах (за власний рахунок), у вищих спонсорів. І вийшла на більш високий рівень, доходи її зростали. Ми з подругами раділи за неї. Якби не одне «але». Тема для розмов у неї залишилася одна – робота у мережевому маркетингу. З основної своєї роботи вона звільнилася, оскільки тепер її прибутки від бізнесу зросли настільки, що вона вирішила не витрачати свій дорогоцінний час «на дядька» за символічні, на її теперішні поняття, гроші.
Все б добре, але при розмовах з нею (знову ж таки, про мережевий бізнес) вона завжди стверджувала, що в неї так багато вільного часу! Вона дивувалася, як це ми, її подруги, теж не хочемо присвятити себе сім'ї, а не своїй роботі.
Ми, в свою чергу, теж дивувалися її словам, тому що вона й у колишні часи не дуже прагнула до домашніх обов'язків, а тепер її просто було не застати вдома. Живучи на орендованій квартирі, вона не вважала ганебним нехтувати створенням затишку, пояснюючи, що квартира чужа. Щоправда, із придбанням власного житла її погляди на домашні обов'язки мало помінялися.
Це теж особиста справа кожного. Насправді, на сім'ю в неї залишалося так мало часу, що син перестав встигати в школі. Чоловік у неї, щоправда, унікальна людина – взяв усе на себе, сина витягнув, до дружини претензій ніколи не висував. Може заробляти – нехай. Матеріальний добробут сім'ї продовжував зростати.
У нас же, її подруг, цей добробут залишало бажати кращого. І тоді я вирішила ще раз спробувати. Знову приєдналася до компанії, вже сама звернувшись до подруги. У мережевиків принцип – якщо людина каже «ні», це ще не означає «ніколи». І вона як справжній сітковик з радістю стала мені допомагати як спонсор (інформаційний, звичайно). Спочатку все йшло у мене не зовсім безнадійно. Але залучити когось у мережу так і не вдавалося, а без цього – якийсь бізнес…
Моя подруга так виросла у своїй справі, що змогла дозволити собі пригасити в наше невелике містечко відомого бізнес-тренера. Тренінг, щоправда, був платним, але дуже цікавим. Я надихнулася, подумала, ну ось, зараз той момент, коли в мене все вийде. Всі по поличках, всі сумніви відмічені.
І раптом… Раптом мій спонсор, моя подруга, потрапляє до психіатричного відділення нашої лікарні із сильним психозом. Чує голоси, не орієнтується в часі та місці знаходження, нікого не впізнає, вся в русі, кудись рветься, намагається втекти.
Майже всі два тижні в лікарні моя подруга провела уві сні. Як з'ясувалося, до цього вона 3 місяці майже не спала – працювала, поспішаючи підкорити чергову вершину свого бізнесу. Мозок вичерпався, його не обдурити, йому, на відміну бізнес-трудівників, відпочивати треба.
Для мене ж весь мережевий бізнес із цієї нагоди залився чорним кольором. Можливо, це тільки для мене, і це знак мені, що саме у мене в такій сфері діяльності навряд чи вийде.
Тільки тепер, коли за своєю діяльністю я дізнаюся, що в людини після семінару з мережевого бізнесу розвиваються психічні відхилення, мені стає незатишно і сумно. Здається, не займися він цим видом маркетингу, дрімало б це саме відхилення в його мозку до кінця життя, а так – захворів. І таких випадків, на превеликий жаль, дедалі більше.
А подруга моя одужала, і зараз процвітає. Щоправда, я її зовсім не бачу – їй ніколи, працювати треба. Просто зустрітися з друзями – велика розкіш для зайнятої людини. І головне, НІХТО з лікарів не дав гарантії, що з моєю подругою такого більше не повториться!
Мережевий бізнес дуже прибутковий, треба лише зуміти встояти психологічно проти негативу відмов, проти депресії періоду застою, проти ейфоричного запаморочення у разі успіху, проти спокуси швидше видертися на вершину за всяку ціну.
Не потрібно за будь-яку ціну. Все добре в міру. І ще потрібно орати та орати. Життя одне. І розум також один.