– Ви хто?
– Я – добра фея!
– А чому з сокирою…?
– Ось бачите, як мало ви знаєте про добрих феїв!
…А про фрілансерів багато хто знає ще менше. Отже, хто ж такі фрілансери. Фрілансерами називають позаштатних співробітників будь-яких організацій, які виконують роботу від замовлення на замовлення.
Відбувається це слово від англійської free-lancer, або free-lance, що дослівно перекладається як «вільний спис». У Середньовіччі таке прізвисько було у найманих воїнів, яких мало турбувало, через що заварушка, в яких вони брали участь. Їхня зброя належала їм, і вони билися на тій стороні, яка їм платить. До їх переваг слід віднести те, що їх кодекс честі не дозволяв перейти на інший бік при отриманні більш вигідних умов від противника (принаймні до кінця компанії).
Вираз «вільні стрілки» – інший, більш відомий переклад слова «фрілансери» – з'явився у вісімнадцятому столітті у Франції, де заради свого блага для боротьби з ворогом під час воєн за зброю бралися звичайні громадяни та організовували недержавні загони опору. На той час назва «фрілансер» трохи змінила значення і стала синонімічно «партизану».
Крім згаданих визначень, в англійській мові «фрілансер» – це «вільний художник», актор без постійного ангажементу, дизайнер, програміст, журналіст, незалежний політик (що час від часу примикає до тієї чи іншої партії зі своїх міркувань) або просто людина вільного способу мислення. Крім того, фрілансерами на Заході вважаються приватні лікарі та адвокати, які працюють самі на себе.
Фріланс – напрямок, що отримав останнім часом дуже велике поширення. Ще його називають віддаленим способом роботи. Суть фрілансу в тому, що вся робота проходить вдома, за своїми комп'ютерами та на своєму робочому місці, використовуючи повністю лише особисті напрацювання.
Найчастіше фрілансерами стають ті люди, які виконують свою роботу, використовуючи комп'ютер та мобільний телефон: програмісти, дизайнери, перекладачі, журналісти, копірайтери, фоторепортери. Найчастіше у таких людей ви знайдете вдома виділену лінію, кілька фіксованих та мобільних телефонів, факсовий апарат, гарний принтер, непоганий комп'ютер.
Якщо Вам простіше, то можете поставити знак рівності між поняттями free-lance і телеробота.
Телеробота – не радянський винахід, а ноу-хау розвинених країн Європи та Північної Америки (США, Канада). За статистикою, у країні свободи та демократії віддалено працюють 5,8% населення, майже 17 млн. осіб. Причому їх доходи майже вдвічі перевищують оклади незайнятих у фрілансі людей: $50 тисяч на рік проти $30 тисяч. На пострадянському просторі ситуація зворотна, але це не заважає фрілансерам зростати у кількості та якості.
Але чому не всі американці і не багато наших не подаються в телепрацівники? По-перше, не кожен готовий самостійно планувати свій графік, та й фізично неможливо замінити, наприклад, сантехніка чи автомеханіка віддаленим співробітником. Але головне: на Заході в системі фріланс працюють тільки професіонали, які вже відбулися, справді кращі з кращих. У нас часто зовсім навпаки: телеробота може стати впевненим стартом до великих доходів і слави.
Багато хто думає, оскільки фрілансер не йде працювати в корпорацію виключно тому, що йому подобається вільна творча праця, то він – паросток соціалістичного суспільства. Ідеологію як вирішальний чинник нехай залишать ідеалістам. Насправді фрілансер – людина-компанія. Все життя цієї людини – бізнес, а бізнес – усе життя. Він не має права хворіти, тому що йому ніхто не сплатить лікарняний. Він має сам планувати свої доходи, витрати, шукати клієнтів, рекламувати свої послуги. Один негативний відгук про роботу такої людини часто означає, що найближчим часом струмок клієнтів висохне на тривалий час. У фрілансера немає розпорядку дня, так само як і немає вихідних та свят.
Також існує думка, що фрілансери часто обманюють клієнтів, забираючи гроші за замовлення і не виконуючи його. Що фрілансери багато халтурять і досить погано розуміються на наданих послугах. Звідки склалася думка? Вся справа в тому, що багато і багато замовників шукають найдешевші варіанти замовлення. Що, зрештою, цілком зрозуміло. Але при цьому ніколи не варто забувати, що безкоштовний сир буває тільки в мишоловці. І лише дуже багаті люди можуть дозволити собі купувати дешеві речі. На всіх сайтах фрілансерів є розбіг цін на послуги. Багато замовників віддають перевагу, звичайно, тим фрілансерам (наприклад, дизайнерам), чиї ціни нижчі від інших. Але найчастіше збивають планку цін і роблять наддешево саме ті, хто не має ні досвіду, ні навички, ні (що часто) здатності працювати у своєму напрямі. Дизайнер, впевнений у своїх силах, не пропонує свою працю практично за безкоштовно, незважаючи на велику конкуренцію. І це, гадаю, цілком зрозуміло.
Отже, думка про безладність фрілансерів існує саме серед тих, хто прагне знайти найдешевших працівників. Співвідношення вартість/якість і тут діє. Вдалого вибору.