Кар'єра кличе! Просування службовими сходами завжди радує. Рідні вітають Вас. Знайомі заздрять. Теща пече улюблені Ваші пиріжки. Діти пишаються. Нові підлеглі дивляться шанобливо і улесливо. Зарплата тішить. Все взагалі тип-топ.
Це вартує жертв. Та й які тут жертви? Так собі. Десь не заперечив, десь промовчав, десь «прогнувся». Подумаєш – дріб'язок. Обмовляюсь одразу. Я називаю тільки найчастіші прийоми, що використовуються для кар'єрного зростання, це зовсім не означає, що не буває цього зростання через інші причини – скаженої працьовитості, таланту, честолюбства, жадібності, випадку… Я говорю про фактори, які безсумнівно сприяють цьому зростанню.
Який зв'язок між свободою і кар'єрою? Та ніякий! Поняття ці взаємовиключні. Що таке кар'єра? Намагатимуся дати цьому ємне визначення. Отже, кар'єра – це: збільшення відповідальності за стан сторонньої, глибоко ворожої людині інформаційно-динамічної структури, що розвивається незалежно від Вашого бажання, за незалежними від Вас законами.
Що це означає в перекладі російською мовою? Ось що. Найголовніша людська помилка полягає в тому, що люди вважають себе здатними якимось чином впливати на розвиток підприємства, фірми, організації та, зрештою, держави. По суті ж будь-яка організаційна форма після свого народження вже не залежить від людини, а тільки від прийнятих нею рішень, що зовсім не те саме. Рішення ці людина приймає зовсім не самостійно, а саме на вимогу тієї структури, всередині якої знаходиться, хоча собі, звичайно, у цьому звіту не дає. Так, у якихось моментах діяльність цієї структури може бути об'єктивно корисна для людей, але аж ніяк не через якогось властивого їй альтруїзму, а через те, що зараз ця діяльність корисна самій цій структурі. Як тільки для її стабільності потрібно відправити на той світ половину складових її “гвинтиків”, вони будуть знищені негайно. Як добре про це у Булгакова ” … той, хто ще недавно думав, що він чимось керує, виявляється раптом лежать нерухомо в дерев'яному ящику, і оточуючі, розуміючи, що користь від лежачого не більше ніякого, спалюють його в печі …”.
Тому немає жодних сумнівів, що збільшення відповідальності за роботу ворожої тобі істоти – звісно ризик та посилення стану власного рабства. Ще одна помилка полягає в тому, що просування службовими сходами передбачає велику особисту безпеку від дій цієї системи. Не. У системі пріоритетів істоти, для якої байдужі і саме життя, і цінність людини, більше того, для якої ця цінність взагалі відсутня, безперечно стоїть знак рівності між “гвинтиком”, і, скажімо, “станиною”.
Сподіваюся, всім зрозуміло, що для детального розгляду проблеми буде потрібна праця в обсязі серйозної докторської дисертації, моє ж завдання – лише позначити актуальність теми.
Для тих, хто вважає, що автор намагається зруйнувати усталені стандарти успіху, сенсу життя, моралі тощо, зауважу: я намагаюся переосмислити не канони чи норми, а погляди на них. Тому що сказано “Хто попереджений – той озброєний”.