Підпис до фото, Українські солдати кажуть, що не вірять у швидке припинення вогнюArticle information
- Author, Джонатан Біл
- Role, ВВС
- 14 березня 2025, 08:23 GMT
Поки Москва розглядає можливість тимчасового припинення вогню, її військова машина продовжує наступати по всій лінії фронту. Переговори можуть виявитися довгими і складними. Але на полі бою їх можна виміряти в втрачених людських життях.
У госпіталь на сході України поранених доставляють на машинах хвилями. Тут очевидна відсутність зв'язку між зусиллями дипломатів, далеких від місць бойових дій, і жорсткістю боїв — де людські тіла, як і раніше, калічаться і покриваються шрамами від бомб і куль.
Ми спостерігаємо, як два десятки поранених українських солдатів заповнюють автобус, який привезе їх у госпіталь у Дніпрі. Деякі йдуть самі, інших несуть на ношах. В автобусі є необхідне медичне обладнання, щоб відстежувати стан поранених, поки їх швидко перевозять по дорогах, вкритих вибоїнами.
В автобусі практично немає важкопоранених. Більшість пасажирів – з осколковими пораненнями. Найпоширенішою і небезпечною зброєю на передовій залишаються безпілотники.
Ніхто з тих, з ким ми говорили, не вірить, що ця війна скоро закінчиться.
30-річний Максим лежить на ношах під крапельницею, яка допомагає полегшити біль від кількох уламкових поранень.
Він говорить, що чув розмови про 30-денне припинення вогню, але додає: "Я вважаю Путіна вбивцею, а вбивці не погоджуються [на перемир'я] так легко".
Підпис до фото, 30-річний український військовий Максим лежить на носилках під крапельницею в автобусі
Вова, який сидить поруч зі мною, каже: "Я не вірю в це". За його словами, біля Покровська, що поступово обступають російські війська, українські військові зазнавали атак з боку Росії щодня. "Я сумніваюся, що буде перемир'я",— каже він мені.
Інший солдат на ім'я Максим розповідає, що отримав уже друге поранення. "Я не вірю, що буде припинення вогню. Багатьох моїх друзів уже немає в живих. Я хотів би вірити, що все буде добре. Але Росії не можна вірити. Ніколи",— каже він.
Великий медичний автобус використовують волонтери медичного батальйону "Госпітальєри". Вони щодня перевозять десятки поранених вояків.
Софія – 22-річна студентка медичного вузу – працює з "Госпітальєрами" вже півтора року. Вона також дуже скептично оцінює перспективи припинення вогню. "Я не можу вірити цьому, але дуже хотіла, щоб це сталося", говорить вона.
Софія розповідає мені, що коли вона почула новину про те, що США та Україна домовилися домагатися припинення вогню, російські дрони літали над їхньою базою і їх збивала українська ППО. За її словами, розмови про мир — це "щось із паралельного всесвіту".
Вона каже, що "принаймні добре, що Україна та Америка знову ведуть переговори". Але що стосується надій на припинення вогню, то вона нагадує про недавній досвід.
"Якщо згадати всі заклики до припинення вогню, які звучали раніше, то очевидно, що вони не спрацювали. Як має спрацювати тоді черговий заклик [до припинення вогню]?" — питає вона.
Її колега, медик Даніель — зі Швеції. Він каже, що для нього ця ситуація — напад великого сусіда на слабшого. Його батько боровся проти СРСР на боці Фінляндії під час Радянсько-Фінляндської війни 1939—1940-х років. Історія має значення.
Коли Даніель вперше приїхав до України, він питав солдатів, чим вони займатимуться, коли закінчиться війна. Більше він про це не запитує. "Ніхто не хоче говорити про це, тому що вони не хочуть розчаровуватися. Вони бояться навіть сподіватися", — каже він.
Даніель не виключає, що буде перемир'я. Але додає: "Не можна довіряти Путіну в тому, що він зробить щось, що йому не вигідно".
Підпис до фото, Водій Іван радий рішенню адміністрації Трампа скасувати заморожування військової допомоги
Україна має досить гіркого досвіду в переговорах з Росією. Франція та Німеччина виступали посередниками на переговорах про припинення вогню в 2014 і 2015 роках, коли сили, що підтримувались Росією, захопили території на сході України, а російська армія окупувала Крим. Однак укладені угоди не працювали. Вони не зупинили Росію від повномасштабного вторгнення в Україну через 8 років.
Переговори про мир можуть йти, але військові з 68-ї бригади ЗСУ продовжують готуватися до війни. Ми дивимося, як вони під час навчань відпрацьовують дії з евакуації пораненого солдата під обстрілом. Багатьом доводилося це робити вже по-справжньому на полі бою.
Вдалині ми чуємо гуркіт артилерії. Всього за 16 км від нас – лінія фронту, куди солдати скоро повернуться.
Останніми днями вони чують зовсім мало добрих новин. Українські війська зазнають поразки в Курській області. У серпні минулого року цей раптовий наступ на територію Росії здавався блискучим тактичним ходом і сприяв підвищенню бойового духу. Тепер він може стати серйозним стратегічним відступом.
Курська область для України може скоро перестати бути розмінною монетою для майбутніх переговорів, а стане важким тягарем, із втратою життів і військової техніки.
Одним із небагатьох позитивних моментів є відновлення військової допомоги з боку США. У тому числі це важливо для 68-ї бригади, яка використовує американську техніку та обладнання. Вони проводять свої навчання з використанням поставленого Сполученими Штатами бронетранспортера MaxxPro.
Водій Іван, у якого на формі нашивка з прапором США, каже, що він радий рішенню адміністрації Трампа скасувати заморожування військової допомоги. Його машина потребує регулярного ремонту. "Мені хотілося би щоб вони продовжували допомагати", — каже він.
Але Іван все ще не впевнений, чи можна довіряти президенту Трампу.
"У мене є сумніви", — каже він.
Щодо того, чи варто довіряти Путіну, Іван категоричний: "Ні. Ніколи".
Тут навіть тимчасове припинення вогню здається далекою перспективою.
