Автор фото, Getty Images
26 хвилин(и) тому
За останні три роки росіяни стали частіше вдаватися до дедалі зухваліших диверсій та підривної діяльності проти європейських союзників України, пише американське видання Foreign Policy. А у 2024 році Москва ще більше наростила напругу, здійснюючи замахи, напади на інфраструктурні об'єкти та цивільні літаки.
Цього тижня депутат російської Держдуми Олександр Казаков заявив, що остання диверсія на Балтійському морі є частиною військової операції, метою якої є подратувати НАТО та розширити російський контроль у цьому регіоні.
Хоча такі події, як перерізані підводні кабелі і привертають увагу ЗМІ, систематичних зусиль, аби оцінити весь спектр та природу російських дій проти Європи немає, пише в колонці для FP Барт Шурман, професор з тероризму та політичного насильства в університеті Лейдена, Нідерланди.
В університеті проаналізували, як росіяни хочуть ослабити європейські країни, аби ізолювати Україну від життєво важливої допомоги. Це дослідження дає протвережуючий погляд на потенціал російських дій в діапазоні значно меншому, ніж ядерний удар, і підкреслює потребу у спільній та потужній відповіді європейців, якої досі бракувало.
Це стає тим важливішим через дедалі більшу впевненість у тому, що вже незабаром США вже не так охоче гарантуватимуть європейську безпеку та надаватимуть військову допомогу Україні, а Європі буде важко стримувати наростаючі російські напади покладаючись лише на власні військові потужності.
Методи Росії
У дослідженні Лейденського університету йдеться про те, що якщо раніше Москва зосереджувалася передусім на шпигунстві та кібератаках, то нині діапазон її підривних дій суттєво розширився. Там підрахували, що якщо у 2022 році таких операцій було шість, то вже у 2023 році ця кількість зросла до 13, а у 2024 – вже до 44.
Цілі цих операцій різняться від критичної підводної енергетичної інфраструктури та зв'язку у Балтійському та Північному морях до атак на військові баз, склади та навіть збройні заводи.
Ще одна поширена російська тактика – операції з впливу на європейських політиків, що мають на меті підірвати політичну підтримку України як на загальноєвропейському, так і на національному рівнях. Останній приклад – скандал довкола Голосу Європи, радикального проросійського ЗМІ, через який не лише поширювалася кремлівська пропаганда, але й надходили гроші проросійським політикам у різних європейських країнах.
Є й менш вишукані методи, такі як численні акти вандалізму, покликані посіяти безлад та порушити щоденне життя. Ці операції мають подвійне коло виконавців: кримінальні елементи, яких зазвичай залучають на таких соціальних платформах як Телеграм, кураторами яких є державні розвідувальні структури, як російське ГРУ.
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Урядам і ЗМІ доводиться дедалі частіше пояснювати, де і які інфраструктурні об'єкти були пошкоджені у Балтійському та Північному морях
У 2024 році частота та розмах цих російських операцій значно зросли. Це і вбивство російського пілота-втікача, і замах на керівника німецького виробника зброї Rheinmetall, і спроба залучити поляка до замаху на президента Зеленського. А ще – закладання вибухівки на рейси DHL, які призвели б до катастрофи, якби сталися у повітрі. На щастя, вибухи сталися на землі – у складських приміщеннях у Британії та Німеччині.
Втім, як вважають деякі західні фахівці з безпеки, ці акції були лише репетиціями атак на рейси, кінцевим пунктом призначення яких є США. Це означає, що Росія успішно переходить до актів тероризму проти держави. Вже зараз можна спостерігати порушення у роботі GPS поблизу західних кордонів Росії та нальоти дронів на цивільні аеропорти.
Те, як Москва жорстоко нехтує людськими життями підтверджують і атаки на цивільні літаки – від малайзійського "Боїнга" у 2014 до збиття літака Азербайджанських авіаліній у грудні 2024. Вони також показали реальні загрози для авіасполучення в Європі.
Але, вважає автор статті у Foreign Policy, щоб повністю зрозуміти та кваліфікувати ескалацію російських операцій проти Європи у 2024 році, важливо подивитися ще ширше. Наприклад, може йтися про хвилю з понад тисячі анонімних попереджань про вибухівку у школах в Чехії та Словаччині, через яку навчання було призупинене на кілька днів. Або порушення в системі водопостачання, – на відміну від вже звиклих атак на кабелі зв'язку, такі напади становлять безпосередню загрозу фізичному здоров'ю та життю європейців.
Цілі Росії
Все це разом свідчить про нову небезпечну фазу російських дій проти Європи, яка вже безпосередньо загрожує життю європейців.
При цьому Росія має на меті дві цілі. По-перше, підірвати готовність європейських політиків та громадян надавати військову допомогу Україні. По-друге, показати, як далеко вони можуть зайти у переслідуванні своєї мети.
До цього часу російські дії викликали певне занепокоєння. Але і наслідки, і відповідь на ці дії були досить обмеженими. Більше небезпека полягає у тому, на який рівень небезпеки та руйнувань Кремль готовий піти у майбутньому.
Досі при обговоренні того, яка кількість та якість допомоги Україні означатиме "червону лінію" для росіян, йшлося передусім про загрозу застосування ядерної зброї. Проте результати аналізу Лейденського університету свідчать, що насправді все відбуватиметься на іншому рівні, – це можуть бути удари по цивільних літаках, диверсії проти підводної інфраструктури, що залишать значну частину Європи без електрики чи інтернету, вбивства керівників провідних паросилових підприємств, і навіть порушення водопостачання, що загрожуватимуть здоров'ю та життю сотень тисяч європейців.
У грудні 2024 року Генеральний секретар НАТО Марк Рютте попередив європейців, що їм треба "перейти до воєнного мислення". Для континенту, що вже звик до миру, це буде складним, але необхідним кроком. І не лише через те, що Україна повільно, але невпинно поступається територією Росії, але й через те, що нова адміністрація в США на чолі із новообраним президентом Дональдом Трампом вже засвідчила сумніви у подальшій допомозі Україні та відкрито погрожувала залишити союзників по НАТО на самоті якщо вони і надалі не виконувати свої оборонні зобов'язання.
Попри те, що ситуація вимагає швидкого реагування, увага Європи здається розпорошеною. Дані свідчать, що найбільших атак можуть зазнати Німеччина та Франція, але там нині більш зосереджені на спаді економіки, бюджетних дефіцитах і політичних суперечках, що усе разом підриває їхню здатність виконувати обіцянки, дані Україні. У Британії, яка також є потужною європейською силою, попри складну міжнародну ситуацію скорочують видатки на оборону.
А в Нідерландах, звідки і пише автор статті у FP, внутрішня дискусія місяцями крутиться довкола нових поворотів у долі урядової коаліції, зосередженої передусім на внутрішньополітичних проблемах.
