Кішка, пелюстки квітів та око, що бачить красу – виявляється, саме це було потрібно деяким українським митцям, щоб створити одні з найвизначніших картин XX століття.
«Наївна моя любов» («Naive My Love») – нова книга від французького видавництва Assouline, створена у співпраці з українським брендом Gunia Project, прославляє яскраві кольори, фантазійні мотиви та глибоко особисту візуальну мову українського наївного та народного мистецтва.
Візуальні матеріали книги самодостатні, але вони доповнені текстами, які простежують витоки наївного та народного мистецтва, а також короткими біографіями близько 40 українських художників-самоуків, що створювали картини, вишивку, різьблення та інші декоративні витвори.
Хоча наївне та народне мистецтво часто переплітаються у тематиці, вони відрізняються за мотивацією та технікою: народне мистецтво ґрунтується на суспільних традиціях, що передаються з покоління в покоління, тоді як наївне мистецтво зазвичай створюється самовченими митцями, які виражають глибоко особисте, індивідуальне бачення.
Як зазначається у книзі «Наївна моя любов», ці твори, створені українцями для власного задоволення, були мовчазним викликом соцреалізму – єдиній формі мистецтва, офіційно дозволеній у Радянському Союзі для тих, хто прагнув зробити кар’єру. Їхні особисті, щирі творіння пропонували альтернативу державно-встановленій естетиці, виражаючи індивідуальність та опір через мистецтво.
Найвідомішою українською художницею наївного стилю є Марія Примаченко (1909–1997), чиє життя на Київщині надихнуло багато її робіт: вона пересувалася з милицею після дитячого поліомієліту, пережила Голодомор, сама виховувала сина після загибелі його батька на Другій світовій війні та пережила Чорнобильську катастрофу.
Її мистецтво запам’ятовується насиченими кольорами та фантастичними звірами. Книга містить такі картини, як «Звір війни» – величезний, загрозливий коричневий звір, що займає більшу частину полотна. Однак під звіром ховається червона квітка, яка майже непомітна – нагадування про те, що навіть коли страшні події, здається, домінують у повсякденному житті, краса все одно знаходить спосіб існувати у світі.
Твори художниці Поліни Райко (1928–2004), які стали ширше відомі після повномасштабної війни Росії проти України, також представлені у книзі. У 69 років Райко почала розписувати стіни свого будинку в Олешках, щоб впоратися з низкою сімейних труднощів – барвисті голуби та ангели, що прикрашали її стіни, символізували її прагнення до внутрішнього спокою.
«Працювала на городі, втомилася, намалювала голуба, відпочила. Це було радісно. Ніби я не одна. Я дивилася й дивилася – невже я це могла? Ні. Але я зробила. Не могла собі повірити. І мені було так-так радісно на душі», – цитує слова Райко книга.
Невдовзі будинок привернув увагу місцевих мешканців та гостей з усієї України, і зрештою був визнаний пам’яткою національного значення. Однак унікальний будинок Райко був майже повністю зруйнований влітку 2023 року після того, як Росія підірвала греблю Каховської ГЕС, затопивши Херсонщину та сусідні південні регіони.
Олешки перебувають під російською окупацією з перших днів повномасштабного вторгнення. Мешканці стикаються з гострою нестачею продовольства, води та електроенергії, тоді як заміновані дороги, постійні атаки дронів та допити російськими військами на блокпостах роблять безпечну евакуацію майже неможливою.
Було лише питанням часу, коли Gunia, як бренд, випустить книгу про мистецтво. Як вони описують у книзі, предмети, такі як рушник – традиційна вишита тканина, що є унікальною для кожної оселі – можуть формувати та надихати нові напрямки у розробці продуктів. Саме тому експедиції є надзвичайно важливими для дизайнерів бренду: вони допомагають їм краще зрозуміти та переосмислити українське народне мистецтво, надаючи давнім традиціям свіжого, сучасного звучання.
Інформація підготовлена на основі матеріалів: kyivindependent.com