Найбільша сталеливарна компанія України, “АрселорМіттал Кривий Ріг”, заявила 25 вересня, що не може відновити сталеливарне виробництво через сплеск російських ударів по заводах. Сектор, що перебуває під тиском, закликає до більшої внутрішньої та міжнародної підтримки, щоб запобігти його повному колапсу.
З літа Москва веде масштабну кампанію атак на українську економіку з метою зупинити ключові промислові центри. Металургійний сектор, який минулого року зробив внесок у 7% валового внутрішнього продукту (ВВП) України і забезпечує роботою десятки тисяч людей, став однією з найбільших жертв, зазнавши щонайменше дев’ять окремих нападів балістичних ракет з серпня.
Олександр Каленков, президент асоціації “Укрметалургпром”, розповів Kyiv Independent, що останні атаки, ймовірно, обійшлися металургам майже в 100 мільйонів доларів. Це найгірший рік для сектору з 2022 року, коли російські війська окупували та зруйнували заводи “Азовсталь” і “Ілліч” у Маріуполі, знищивши 40% українського сталеливарного виробництва.
Під час атак Росія завдає точних ударів, які пошкоджують критично важливе обладнання, таке як доменні печі, що не дозволяє українським сталеливарним компаніям виробляти чавун – ключовий матеріал для сталі. “Метінвест”, “Інтерпайп” та “АрселорМіттал Кривий Ріг” – три провідні компанії України – призупинили сталеливарне виробництво.
Сталеливарна промисловість, що перебуває на межі виживання, потребує значно більшої підтримки від міжнародних партнерів та держави.
“У нас насправді немає іншого вибору. Інакше нам доведеться зупинити виробництво до кінця війни, яка може тривати багато років, і я сумніваюся, що ми зможемо зберегти наших працівників за цей час”, – сказав Каленков.
Прямі ракетні удари по сталеливарних заводах – це лише частина проблеми. Кампанія Росії також зупинила українські морські порти, перешкоджаючи компаніям експортувати чи імпортувати товари через Чорне море. Водночас нові торговельні правила Брюсселя обмежили доступ України до ринку ЄС, а європейська політика щодо вуглецю зробила продажі туди дорожчими.
Більше того, деякі великі металургійні компанії не мають права на фінансову підтримку від міжнародних фінансових установ, оскільки вони належать олігархам, тоді як наземні торговельні шляхи занадто дорогі для компаній, які щомісяця втрачають десятки мільйонів доларів.
Промисловість попереджає про можливий колапс, наслідки якого відчують не лише заводи на сході та півдні країни. Будівельні компанії будуть змушені імпортувати дорожчу сталь з Європи, що призведе до зростання цін на будівництво, підживлення інфляції та, зрештою, збільшення витрат на відбудову, розповів Kyiv Independent Денис Саква, старший аналітик української інвестиційної компанії Dragon Capital.
Але замість того, щоб підтримувати українську сталеливарну промисловість, яка наближається до повного знищення, ЄС її підриває, сказала Kyiv Independent Карін Карлсбро, членкиня Європейського парламенту (ЄП). Карлсбро, яка відвідала українські сталеливарні заводи навесні, закликає Брюссель терміново переглянути торговельну політику та вивести Україну з-під тарифного режиму, запровадженого в червні.
“Якщо ми серйозно хочемо підтримати здатність України захищатися, ми повинні зробити все можливе, щоб підтримати промислову інфраструктуру”, – сказала вона.
“Якщо українська економіка колапсує, Україні буде набагато важче захищатися, і вона буде набагато більше залежати від підтримки ЄС”.
Збереження української сталі
На початку вересня представники сталеливарного сектору попередили прем’єр-міністра Дениса Шмигаля про критичну ситуацію та запропонували рішення. Одна з ідей, що обговорюється в парламенті, – це фонд для сталеливарної галузі, подібний до Фонду підтримки енергетики України, який би об’єднав фінансування від партнерів для допомоги постраждалим компаніям у закупівлі критично важливого обладнання з Європи.
“Фонд відновлення міг би допомогти постраждалим виробникам фінансувати екстрені ремонти, відновлювати виробничі потужності та робити діяльність більш стійкою”, – сказав Kyiv Independent Олександр Водовіз, керівник офісу генерального директора “Метінвесту”.
“Великі промислові роботодавці, розташовані поблизу лінії фронту, зазнають найважчих атак, забезпечуючи при цьому десятки тисяч робочих місць та їхні регіональні економіки”.
Київ також повинен розпочати переговори з фінансовими установами, такими як Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), щоб дозволити фінансування металургійних компаній, що належать олігархам, як-от “Метінвест”, який належить найбагатшому чоловікові України Рінату Ахметову, сказав Каленков.
Іншою проблемою, що обтяжує металургійні компанії, є надзвичайно високі логістичні витрати, спричинені закриттям чорноморських портів. Компанії платять на 50-60% більше за транспортування деяких вантажів, як-от вугілля, залізницею або через польські та румунські порти, повідомив операційний директор “Метінвесту” Олександр Мироненко Forbes Ukraine.
Уряд та європейські країни могли б розділити витрати, сказав Каленков. Київ повинен підтримувати високі залізничні тарифи для отримання бюджетних доходів, але партнери з ЄС могли б надати фінансування, щоб допомогти уряду покрити частину витрат, зазначив він.
Дешевша логістика також знизить вартість імпорту, дозволяючи компаніям імпортувати іноземний чавун та сляби для прокатки на українських заводах та виробництва сталі, додав Каленков. Наразі логістичні ціни роблять імпорт товарів нерентабельним, зазначив він.
Водночас Україна також потребує безперешкодного доступу до ринку сталі ЄС та звільнення від Механізму вуглецевого коригування імпорту (CBAM), який запроваджує додаткові податки на імпорт з високим вмістом вуглецю, як-от сталь, підкреслив Водовіз.
“Українські виробники не можуть фінансувати великомасштабну декарбонізацію, постійно відбудовуючись після ракетних ударів”, – сказав він.
Але найбільшим стимулом для української сталеливарної промисловості було б відновлення роботи Чорного моря. Це не тільки скоротило б логістичні витрати, але й дозволило б компаніям відновити експорт залізної руди, ключового інгредієнта для сталі, щоб отримати певний дохід, якщо вони не зможуть відновити сталеливарне виробництво.
Заклики України до поновлення чорноморського торговельного маршруту отримали міжнародну підтримку: 51 країна підтримала Київ у спільній заяві на полях Генеральної Асамблеї ООН 23 вересня. Наразі, однак, Росія не виявляє жодного інтересу до зменшення атак на українські морські порти та цивільні судна.
Тим не менш, навіть якщо українська сталеливарна промисловість отримає необхідну підтримку від уряду та партнерів, для відновлення сталеливарного виробництва знадобляться місяці та десятки мільйонів доларів, за умови, що Росія не завдасть нових ударів, сказав Каленков.
“Зараз це просто пошук способу вижити”, – додав він.