За 40 кілометрів від українського кордону, на березі Земплінського водосховища, розташоване село Клокочов, де вдалося знайти чіткий український слід.
Клокочов вперше згадується у письмових документах під 1358 роком. Наразі точної статистики щодо складу населення села минулих років та нинішнього знайти не вдалося. Відомо, що нині там мешкає 410 осіб. Місцеві мешканці підтвердили наявність українців, проте точну кількість назвати не змогли. Головною ж пам’яткою Клокочова, що має українське походження, є мурована греко-католицька церква Успіння Пресвятої Богородиці, зведена у 1835 році в стилі необароко. З огляду на те, що храм кам’яний, це свідчить про те, що громада була великою і заможною, що дозволяє припустити значну кількість українців у селі того часу.
Нині церква належить до Кошицької греко-католицької єпархії і є одним із найважливіших місць паломництва греко-католиків у Словаччині. Віряни масово прямують до чудотворної ікони Богородиці, особливо в другій половині серпня.
Історія цієї ікони значно давніша за сам храм. Невідомо, коли і хто її написав, але на початку XVII століття вона вже знаходилася у попередній дерев’яній церкві. У 1670 році в Клокочові мешкало лише 150 осіб, переважно греко-католиків чи православних. Під час нападу повстанців-куруців, угорців, які сповідували протестантизм, все населення сховалося у дерев’яній церкві. Тоді всі присутні помітили, як з образу Богородиці почали текти сльози. Наступного дня куруци спалили церкву, проте ікона Богородиці залишилася цілою. Саме вона є святинею нинішнього храму, до якої йдуть на прощу паломники.
