Владислав Рашкован: Ключові засади відновлення

9 принципів творення сучасного міста.

Місяць тому я поцікавився у читачів, чого б ви прагнули у сучасному українському місті, відбудованому за концепцією 3B – “build back better” (відбудувати краще, ніж було до цього, а не просто відновити те, як було до 24 лютого).

Відтоді я вивчив понад 15 книг про урбаністику сучасних міст (про книги буде окремий пост) і сформулював з ідей цих праць 9 ключових принципів сучасного міста, які, на мою думку (як економіста, а не урбаніста), вписуються в цю концепцію 3B. Нижче ці принципи:

1. Безпека та стійкість (Secure and Resilient): забезпечення безпеки та стійкості міста є першочерговим завданням в умовах воєнного стану. Після війни та нашої перемоги безпекові ризики, на жаль, нікуди не зникнуть. Тому безпечне місто має бути готовим до ефективного реагування на широкий спектр викликів, включаючи військові дії, загрози безпеці, стихійні лиха (також зростає частота кліматичних змін). Це вимагає комплексних планів захисту міста, реагування на надзвичайні ситуації, регулярного обслуговування інфраструктури та проактивних програм підготовки громади. Розвиваючи співпрацю між державними установами, військовими підрозділами, службами швидкого реагування та громадськими організаціями, місто може сформувати надійну мережу, здатну швидко мобілізуватися під час небезпеки та оперативно долати кризи.

2. Орієнтація на людину (Human-Centric): проєктування міст із фокусом на добробут та щастя їхніх мешканців є ключовим для створення просторів, де люди можуть повноцінно розвиватися. Пріоритет щастя в міському плануванні сприяє формуванню більш здорової, більш залученої громади, а також стимулює ефективне функціонування та успіх міста. Місто, орієнтоване на людину, ставить на перше місце громадське здоров’я, пропонуючи доступні медичні послуги та створюючи середовище для психологічного благополуччя. Місто має цінувати освіту та безперервне навчання для мешканців будь-якого віку, надаючи можливості для розвитку навичок та економічного зростання. Місто, яке зосереджується на фізичних, ментальних і соціальних потребах своїх жителів, виховує динамічну, пов’язану спільноту, що має стійкість. При створенні зручних для піших прогулянок вулиць, зелених зон та жвавих громадських просторів у таких містах слід пам’ятати про важливість сприяння соціальним зв’язкам, приналежності до громади та спільноти.

3. Економічна самодостатність (Economically Self-Sufficient): економічна різноманітність та самостійність є фундаментальними передумовами довгострокового процвітання міста. Нам потрібні бізнес та підприємці в місті – великі, середні та малі, місцеві, мультинаціональні, у сфері виробництва та послуг. Місто, яке стимулює економічний розвиток через місцевий бізнес, промисловість та інновації, знижує залежність від зовнішніх чинників, включаючи державний бюджет, і стає більш стійким до зовнішніх викликів. Заохочення кооперативних економічних моделей, таких як індустріальні технологічні парки, спільні платформи та коворкінги, підвищує ефективність використання ресурсів та зв’язки між міськими спільнотами. Культивуючи різноманітний економічний ландшафт, такі міста можуть витримувати економічні коливання та надавати своїм жителям широкі можливості для працевлаштування, заробітку та добробуту.

4. Сталість і зелена економіка (Sustainable and Green): впровадження принципів сталого розвитку та інтеграція зеленої інфраструктури є життєво важливими для майбутнього міста в сучасному світі. Сталі практики допомагають мінімізувати вплив на довкілля та зберегти міські ресурси. Зелене місто має надавати пріоритет відновлюваним джерелам енергії, ефективним системам утилізації відходів та збереженню природних екосистем. Розвиваючи зелені території та парки, міське сільське господарство (місцеві городи) та ефективні транспортні рішення, місто може покращити якість повітря, зменшити викиди вуглецю та створити більш здорове міське середовище як для мешканців, так і для природи. Якщо сучасне місто не буде орієнтоване на зелену економіку, воно не зможе бути фінансово життєздатним у середньостроковій перспективі.

5. Інноваційність та смарт-технології (Innovative and Smart): інноваційне та розумне місто має використовувати найсучасніші технологічні досягнення для покращення міського життя. Інтелектуальна інфраструктура, така як розумні електромережі та ефективні транспортні системи, повинна сприяти створенню більш адаптивного міського середовища. Застосовуючи прийняття рішень на основі даних та цифрові рішення, місто може не лише оптимізувати свої послуги та ресурси, забезпечуючи прозорість управління, але й підвищити безпеку для своїх громадян (див. перший принцип). Однак, етичні аспекти, кібербезпека та захист прав мешканців і конфіденційності також мають враховуватися при розробці та інтеграції технологій у місцеве планування.

6. Інклюзивність і мобільність (Inclusive and Mobile): сприяння інклюзивності та мобільності має гарантувати, що місто буде доступним і зручним для всіх мешканців. Після війни та повернення наших героїв додому це є надзвичайно важливим для України. Сучасна урбаністична теорія стверджує, що проєктування районів зі змішаним функціональним призначенням (житлові, комерційні та рекреаційні зони) повинно покращувати зручність для піших прогулянок та зменшувати потребу в тривалих поїздках. Пріоритет доступності та мобільності через громадський транспорт, зручні для пішоходів вулиці та універсально спроєктовані простори гарантує, що люди будь-якого віку зможуть легко пересуватися містом. Рівномірний розподіл інфраструктури, ресурсів і послуг між районами має зменшувати диспропорції та нерівність, сприяючи соціальній згуртованості, яка також вкрай потрібна повоєнній Україні.

7. Дотримання європейської концепції Bauhaus (Following the European Bauhaus Concept): європейська концепція Bauhaus підкреслює цілісні принципи дизайну та планування окремих будівель і цілого міста, які надають перевагу сталості, естетиці та культурній інтеграції. Такий підхід сприяє створенню гармонійного міського середовища, яке природно поєднує в собі природу, культуру та технології. Свідомо та професійно враховуючи принципи форми та функції, місто може плекати та розвивати власну унікальну ідентичність (на противагу ідеї “черьомушок” у радянському плануванні), одночасно забезпечуючи добробут своїх мешканців та баланс для довкілля.

8. Культурна жвавість (Culturally Vibrant): плекання культурного розмаїття збагачує соціальну структуру та тканину міста. Україна є досить різноманітною країною, а війна спричинила масову вимушену внутрішню міграцію наших громадян. Тому після війни наші міста мають бути здатними цінувати та поважати традиції, мови та мистецьке самовираження своїх мешканців, навіть якщо вони не проживали в цих містах до війни. Це дозволить не лише посилити соціальну згуртованість, але й збільшити внутрішній туризм та економічні можливості міст. Підтримуючи культурні заходи, фестивалі та креативні простори, місто може створити середовище, в якому мешканці з різним походженням почуватимуться цінними та пов’язаними.

9. Громадянське урядування (Socially Empowered by Citizens): прозорість, підзвітність та залучення громадськості до управління є одними з ключових факторів розвитку успішного міста. Розширення можливостей громадян для активної участі в міському плануванні та прийнятті рішень щодо розвитку громади сприяє формуванню почуття власності та гордості. Коли мешканці мають право голосу у формуванні політики, результативні ініціативи стають більш ефективними та відображають потреби та прагнення людей. Сприяючи залученню громадян, місто створює міцну основу для спільного та інклюзивного майбутнього.

Зрозуміло, що ці принципи потребують адаптації до місцевих умов, а також реагування на мінливі потреби суспільства. Але при розробці повоєнних місцевих стратегій нам все ж таки потрібно поєднувати гнучкість із теоретичними підходами, які вже розроблені в інших країнах. А для цього необхідно їх вивчати, читати та аналізувати.

Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram

Владислав Рашкован