Посуд, який зовсім недавно сприймався як звичайний, набуває все більшої цінності. Статус вінтажного свідчить про його особливу значущість. Це стосується як порцелянових, так і фаянсових наборів.
Сьогодні мова піде про фаянсовий сервіз із зображенням лебедів, виготовлений майже століття тому на Будянському фаянсовому заводі. Кожен елемент цього набору заслуговує на уважний розгляд.
У своєму інтерв’ю для видання “ФАКТИ” колекціонерка, дослідниця української порцеляни та авторка книг, Людмила Карпінська-Романюк, поділилася інформацією про цей унікальний фаянсовий сервіз і надала рекомендації щодо сервірування столу з використанням старовинного посуду.
«Блакитний градієнт та лебеді створюють образ ранкового озера, тихого та прохолодного»
— Цей сервіз, створений на Будянському фаянсовому заводі, є винятковим, — зазначає Людмила Карпінська-Романюк. — Його блакитні переливи та зображення лебедів навіюють відчуття ранкового озера, спокійного й прохолодного.
ВІДЕО ДНЯ
Сервіз. Будянський фаянсовий завод. 1930 — 1940 роки
— Дуже гарно!
РЕКЛАМА
— Центральним елементом сервізу є супова ваза. Це найбільш урочистий предмет, навколо якого будується вся композиція. Її плавні, округлі форми нагадують спокійну гладь озера. Кришка, здається, приховує не лише страву, але й секрет домашнього затишку. Лебеді на її стінках виглядають як господарі цієї тихої водойми, а золоте оздоблення додає святковості. Таку супницю хочеться розмістити в центрі столу, щоб саме вона розпочинала сімейний обід. Милуючись нею, можна уявити аромат смачного українського борщу.
Серце сервізу — супова ваза
«Соусник говорить мовою витонченості»
— Які ще предмети входять до набору?
РЕКЛАМА
— Соусник, овальна та кругла тарілки, по чотири глибокі та дрібні тарілки… Соусник — один із найелегантніших елементів сервізу. Його витончений вигин нагадує шию лебедя, що схилився до води. Соусник спілкується мовою вишуканості.
Соусник — один із найелегантніших предметів сервізу. Він чудово підійде для грибної підливи, журавлинового чи сметанного соусу
— Для чого призначені блюда?
— Овальне блюдо призначене для основної страви. Його видовжена форма ніби продовжує лінію горизонту озера, а легкий блакитний відтінок по краю робить білу порцеляну ще світлішою. Тут чудово виглядатиме запечена риба, птиця або сезонні овочі — усе, що може прикрасити святковий стіл. Кругле блюдо можна використовувати для подачі пирога, торта, фруктів або святкової випічки. Воно ніби об’єднує всіх присутніх за столом у єдине коло. Зверніть увагу на глибокі тарілки. Їхня глибина нагадує невеликі водойми. Блакитний обідок створює ілюзію води, а золоті очерети та лебеді ніби запрошують зазирнути всередину. Навіть звичайна домашня юшка чи бульйон у такій тарілці виглядатимуть незвично. Варто відзначити і вазу на високій ніжці. Вона може бути використана для цукерок, фруктів або домашнього печива. Її силует легкий і витончений, нагадуючи квітку, що здіймається над поверхнею столу.
РЕКЛАМА
«На білому фаянсі оживає світ казки»
— У цьому сервізі немає випадкових елементів, — продовжує Людмила Карпінська-Романюк. — Кожен предмет має свій унікальний характер і призначення, але всі вони об’єднані однією ідеєю — створити атмосферу спокою, чистоти та урочистості. Блакитний колір тут — це не просто відтінок. Це ранкове небо, вода, легка імла над очеретом. Саме тому цей сервіз хочеться не лише використовувати за призначенням, а й просто милуватися ним.
— Чи є цей сервіз рідкісним?
— Так. І мені він дуже подобається, бо він розповідає історію. Насамперед вражає його розпис. На білому фаянсі оживає казковий світ. Це не просто орнамент, а ціла розповідь про природу. Кожен предмет має свій сюжет, але разом вони утворюють єдину панораму. Коли елементи сервізу розставлені на столі, здається, ніби навколо страв розгортається тихе озеро. Глибокий небесно-блакитний фон був характерний для будянського фаянсу 1930-1940-х років. Він створює відчуття прохолоди навіть у спекотний день. А ніжне золото додає святковості, не перевантажуючи композицію. Стиль декору набору близький до українського народного мистецтва. У ньому відчуваються мотиви розписів скринь, кахлів, вишивки, настінних малюнків. Саме тому сервіз виглядає надзвичайно теплим і живим.
— Як би ви порадили сервірувати стіл таким набором?
— Я б не стала вдаватися до сучасного мінімалістичного сервірування. Цей сервіз потребує атмосфери гостинного дому. На білу або кремову лляну скатертину можна покласти вишиті серветки. У центрі столу варто розмістити супову вазу. Вона може стати головним акцентом. Апетитно виглядатиме поруч з нею короп, прикрашений зеленню, на овальному блюді. На круглому блюді можна подати домашній пиріг або пампушки. Соусник чудово підійде для грибної підливи, журавлинового або сметанного соусу. Цукерницю я б використала не лише для цукерок, а й для вишень, слив, абрикосів або медового печива, щоб підтримати тему літа та українського саду. До цього набору пасуватимуть такі страви, як український борщ, фарширована щука, вареники, голубці або домашня ковбаса, молода картопля з овочами та зеленню, ягідні пироги, медовик чи сирник. Стіл варто прикрасити польовими квітами у керамічній вазі. Наприклад, синіми волошками. Саме вони перегукувалися б з небесною блакиттю розпису.
— Вимальовується дуже атмосферна картина…
— Мені здається, цей сервіз створений не для урочистих банкетів, а для сімейних свят. Набір не демонструє розкіш, він створює відчуття дому. Саме тому, навіть через майже століття після його виготовлення, він не виглядає як музейний експонат. Він ніби досі чекає моменту, коли з супниці підніметься аромат домашнього борщу, а навколо столу зберуться люди, для яких спільна трапеза є не просто їжею, а продовженням сімейної історії.
Раніше у виданні “ФАКТИ” колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк розповідала про тарілки Людмили Райковської, які перетворюють буденність на свято.
До речі, запрошуємо читачів “ФАКТІВ”, які цінують красу порцеляни, відвідати перший в Україні Музей фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею представлені найкращі зразки світових фарфорових мануфактур. Нещодавно у музеї відкрився зал українського фарфору, де представлено багато унікальних робіт вітчизняних майстрів-фарфористів. Неймовірна порцелянова подорож подарує вам багато позитивних емоцій і запам’ятається на все життя!
На фото у заголовку — столовий сервіз. Будянський фаянсовий завод. 1930 — 1940 роки
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк