Чи згадуєте посуд, який використовувався у вашому дитинстві? Можливо, він досі зберігається у вашій оселі чи на дачі? Подібні предмети, немов машина часу, здатні повернути нас у той період, коли ми були дітьми й прагнули скоріше вирости. Саме тоді закладалися основи нашого естетичного смаку.
А чи був у вас особистий дитячий порцеляновий сервіз? Чи, можливо, ви бачили подібний набір у знайомих або родичів? Чи пригадуєте атмосферу дитячих святкувань? Як прикрашався стіл? Які смаколики були улюбленими? Чи готуєте ви їх зараз для своєї сім’ї?
В бесіді з «ФАКТАМИ» колекціонерка, дослідниця історії української порцеляни та авторка книжок Людмила Карпінська-Романюк поділилася інформацією про унікальний дитячий порцеляновий набір «Червоне сонечко», створений видатними вітчизняними майстрами фарфору Віталієм та Людмилою Шевченками.
«Митці прагнули розбудити дитячу уяву»
— Дитячий набір «Червоне сонечко» від митців Віталія та Людмили Шевченків (на зображенні у заголовку. — Авт.) — один із тих шедеврів українського фарфору 1980-х років, що перетворює звичайне чаювання на невелику гру, на теплий і радісний ритуал дитинства, — розповідає Людмила Карпінська-Романюк. — Вже сама назва сервізу звучить ніжно і майже казково. У народній культурі сонце завжди асоціювалося із теплом, життям, захистом та радістю. Тут воно — елемент декору. Яскраві кола на поверхні предметів також дуже нагадують дітям сонечок — «божих корівок». Художники не зображують саму комаху, але дитяча уява легко її «довершує». Талановиті митці прагнули не просто прикрасити посуд, а стимулювати дитячу фантазію.
ВІДЕО ДНЯ
— Яка краса!
— Здавна вважалося, що сонечка приносять удачу та оберігають дім. У сервізі Віталія та Людмили Шевченків цей символ набуває ще й значення радості повсякдення. Художники ніби кажуть: навіть звичайний сніданок чи вечірній чай можуть перетворитися на невелике свято. Червоні кружечки створюють атмосферу сонячності, гри та оптимізму. Для дитини це не просто посуд, а предмети, що викликають емоції, посмішку, зацікавленість, бажання гратися і мріяти. Крім того, сонце традиційно пов’язане з природою та дитячою безпосередністю. Тому сервіз ненав’язливо привчав дитину до любові до живого світу, до кольору, до краси простих речей. Характерна риса українського декоративного мистецтва другої половини двадцятого століття — виховання не через повчання, а через естетику доброзичливого оточення.
РЕКЛАМА
«За допомогою сифтера дитина могла прикрасити цукровою пудрою сирники, млинці або печиво»
— Цікаво уважно розглядати кожен предмет…
— Особливо чарівним тут виглядає чайничок. Його унікальність у тому, що кришечка має незвичайну будову. Зверху — отвори, знизу — корок. На мою думку, найімовірніше, це сифтер, призначений у дитячому сервізі для цукрової пудри. Можна уявити, як дитина могла ним користуватися: посипати цукровою пудрою сирники, млинці чи печиво. Це вже маленький ритуал гри й «дорослого» ведення господарства.
Віталій та Людмила Шевченки. Чайник від набору «Червоне сонечко» Сумський фарфоровий сервіз. 1980-тіРЕКЛАМА
— Справді, як у казці!
— Кришечка з функцією сифтера переставала бути простим елементом сервізу і ставала «учасницею» гри. Цей «таємний» предмет у наборі нікого не залишить байдужим. Кожен може висловити власне бачення щодо його можливого застосування.
Не виключено, що художники навмисно залишили функцію дещо відкритою. У дизайні дитячих речей 1970−1980-х років часто була присутня така «гра» з багатофункціональністю та простором для уяви користувача. Часом предмет мав не лише чітке практичне призначення, а й спонукав дитину вигадувати власний сценарій використання. І ще один цікавий аспект: отвори на кришечці справді нагадують верх сільнички, але водночас візуально перегукуються з самим декором сервізу, кружечками-«сонечками». Тобто навіть ця незначна конструктивна деталь працює на загальний образ набору. Саме в таких дрібницях і проявляється рівень художнього мислення авторів.
«До чаю можна запропонувати малечі домашнє печиво, невеличкі тістечка, варення, цукерки…»
— Як найкраще сервірувати стіл таким сервізом?
— На мій погляд, яскравий набір матиме чудовий вигляд на світлій скатертині. Мені уявляється дитячий день народження або сімейний вечір, коли дитині дозволяють «керувати» за власним маленьким столиком. Вона пригощає своїх маленьких друзів чаєм та смаколиками. До чаю малечі можна запропонувати домашнє печиво, невеликі тістечка, варення, цукерки… Через зменшений розмір предметів та дизайн сет має майже іграшковий вигляд, але при цьому залишається справжнім порцеляновим сервізом. Даруючи дитині такий сервіз, її привчали до культури споживання, до естетики щоденного життя, до акуратності й краси через гру. Такі речі формували естетичний смак дуже природно, без повчань. Через колір, форму, ритм орнаменту виховувалося відчуття композиції, любов до порядку й до самої атмосфери оселі. Сьогодні цей сервіз сприймається вже не лише як дитячий посуд, а як певний портрет епохи. У ньому збереглося уявлення про дитинство як про окремий теплий світ, добрий, барвистий і трохи казковий, де навіть маленьке порцелянове «сонечко» могло зробити день радіснішим.
РЕКЛАМА
— Українські митці створювали чудові дитячі порцелянові сервізи.
— Так. Чимало посуду для дітей було створено за мотивами відомих казок. Сьогодні це зазвичай рідкісні витвори мистецтва, які є мрією багатьох колекціонерів. Вінтажні сервізи можуть стати окрасою столу на святкуванні дня народження дитини. Важливо розповісти дітям, що ці предмети — речі з історією, звернути увагу на деталі. Саме так ви зможете виховати їх справжніми поціновувачами прекрасного.
До речі, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є прихильниками краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігурок ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете оглянути найкращі зразки світових фарфорових мануфактур. Є у музеї й зал українського фарфору, де представлено чимало унікальних робіт вітчизняних майстрів-фарфористів. Неймовірна порцелянова подорож подарує вам багато позитивних вражень та запам’ятається на все життя!
Раніше колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк розповіла «ФАКТАМ» про сервіз, присвячений найзагадковішій квітці.
На фото у заголовку: Віталій та Людмила Шевченки. Дитячий набір «Червоне сонечко». Сумський фарфоровий сервіз. 1980-ті
Фото з архіву Людмили Карпінської-Романюк