Видатний український поет та письменник Іван Франко говорив: «Книги — морська глибина. Хто в них пірне аж до дна, той, хоч і труду мав досить, дивнії перли виносить». А французький філософ Рене Декарт відзначав: «Читання добрі книги — це наче бесіда з найкращими людьми минулих часів, і до того ж така бесіда, коли вони діляться з нами найсуттєвішими своїми думками».
Читання починається з вивчення абетки. Саме вона стала джерелом натхнення для талановитих українських митців Віталія та Людмили Шевченко у процесі створення незвичного дитячого посуду. Кожен елемент у сеті цікавий по-своєму.
В інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка, дослідниця історії вітчизняної порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про дитячий сет «Абетка», який є справжнім раритетом.
«Декор навіює розписи дерев’яних іграшок чи сторінки дитячих книжок»
– Дитяча порцеляна не є маленькою копією дорослого сервізу, — ділиться Людмила Карпінська-Романюк. — Вона перетворюється на окремий мистецький світ — світ гри, колориту й фантазії. Дитячий набір «Абетка» Віталія та Людмили Шевченко — це світ дитинства, де порцеляна виступає одночасно першою книжкою, першою грою і першою казкою. Він зберігає особливу атмосферу 1980-х років, періоду, коли митці вірили, що навіть повсякденний предмет може формувати красу, уяву та любов до рідної мови й культури. У цьому сервізі виразно відчувається прагнення зробити дитячий світ естетично теплим, добрим і творчим.
ВІДЕО ДНЯ
Віталій та Людмила Шевченко. Дитячий набір «Абетка» Сумський фарфоровий завод. 1980–ті роки
— Чудово!
РЕКЛАМА
– Художники-фарфористи, які його створили, прагнули зробити навіть ранкове молоко чи вечірній чай маленькою подією, доброю та затишною. Білосніжний фарфор тут звучить напрочуд чисто й легко, а червоно-зелені орнаменти нагадують дитячі ілюстрації зі старовинних українських букварів. Кожен елемент набору ніби промовляє до дитини: знайомить із літерами, рослинами, тваринами, візерунками. Це вже не просто горнятка чи чайнички, це сцена з образів, де літера оживає через символ. Особливо зворушує декоративна стилістика набору. Митці відмовляються від складного академізму й обирають мову щирої наївності, тієї, яка так близька дитячому сприйняттю світу. Білочка, заєць, їжачок, рослинні завитки — весь декор навіює розписи дерев’яних іграшок, хатні мальовки чи сторінки дитячих книжок, які пахнуть друкарською фарбою й теплом домашнього вечора.
У цьому наборі літера стає частиною візерунка та гри одночасно. Кожна літера пов’язана з образом — рослиною, птахом, плодом чи декоративним елементом. Дуже цікаво, що художники не перевантажують предмети деталями. Літери великі, чіткі, легко читаються дитиною.
— Чим особливі форми предметів?
РЕКЛАМА
– Вони компактні, майже іграшкові, але водночас дуже пластичні й витончені. Мініатюрні чайнички та чашечки створені для маленьких долонь. У цьому є надзвичайна делікатність художнього мислення. Сет «Абетка» — це не лише сервіз, а й педагогіка через мистецтво. Дитячі набори навчали та навчають акуратності та відчуття естетики.
«Такий сервіз вимагає не урочистого, а теплого й домашнього сервірування»
— Чи був цей сервіз вироблений у певному тиражі?
– Так, дитячий набір «Абетка» був саме тиражним виробом Сумського фарфорового заводу. Але слово «тиражний» у фарфорі того часу не завжди означає масовість у сучасному розумінні. Такі набори випускалися серіями. Сьогодні такий сервіз — справжній раритет. Особливо цінується сет у повній комплектації. Проте, якщо ним користувалися діти у побуті, зберегти набір в ідеальному стані та повному комплекті, звісно, малореально. Порцеляна — тендітна краса, яка потребує особливого ставлення.
— Як краще сервірувати таким сервізом стіл? Що було б доречним подавати?
РЕКЛАМА
– Такий сервіз вимагає не урочистого, а теплого й домашнього сервірування. Найкраще він виглядатиме на світлій скатертині. Добре пасують тканини без складного декору, щоб не «перебивати» графічність набору. Подавати можна молоко або какао, ягідний чай, чи компот. Щодо смаколиків, це можуть бути печиво, сирники, булочки, домашнє варення, яблука чи ягоди. Це сервіз не для парадної «вітрини», а для атмосфери дитячого чаювання.
— Чи можна назвати цей сервіз розвиваючим?
– Безумовно. Він розвиває уяву та мислення. І саме це робить його таким цікавим. Дитина не просто їсть або п’є чай, вона взаємодіє з образами, літерами, кольорами. Предмет стає маленькою грою. Естетичне середовище формує людину змалку. Тому навіть дитячий посуд має виховувати смак, увагу до кольору, форми й культури побуту. «Абетка» — приклад того, як порцеляна перетворюється на першу книжку й перший урок краси.
«У порцеляні двадцятого сторіччя дитина з книгою є важливим мистецьким образом»
— Особливо цікаво, мабуть, коли за столом збирається кілька малюків й починають розглядати декор предметів, впізнавати букви, складати слова. До речі, українськими митцями на тему читання створено чимало статуеток.
– Справді. Вони прикрашали серванти, полиці, бібліотеки, шкільні кабінети. Їхня місія була символічною: показати цінність освіти, читання, дитинства, родинного виховання. У порцеляні двадцятого сторіччя дитина з книгою є важливим мистецьким образом. Одна з відомих робіт, наприклад, статуетка Тамари Крижанівської «Дівчинка з книгою».
Тамара Крижанівська. «Дівчинка з книгою» Городницький фарфоровий завод. 1956 рік
— Яким був головний посил таких робіт?
— Через образ дитини з книгою мистецтво говорило про майбутнє, знання, мрію про освічену людину. В таких порцелянових роботах втілено теплий образ тихого домашнього світу, де дитина сидить із книгою, а поруч стоїть чашка чаю й світить лампа вечірнього столу.
Раніше «ФАКТИ» публікували інтерв’ю з колекціонеркою Людмилою Карпінською-Романюк, у якому вона розповіла про тарілки Людмили Райковської — фаянс, у якому побут стає святом.
До речі, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є поціновувачами краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити найкращі зразки світових фарфорових мануфактур. Нещодавно у музеї відкрито зал українського фарфору, де представлено чимало унікальних робіт вітчизняних майстрів-фарфористів. Неймовірна порцелянова подорож подарує вам чимало позитивних емоцій та запам’ятається на все життя!
Фото у заголовку: Віталій та Людмила Шевченко. Дитячий набір «Абетка». Сумський фарфоровий завод. 1980-ті роки
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк