Гуцульські танці відрізняються винятковою жвавістю та музичністю. Це дійство, що полонить своєю мальовничістю. Не дивно, що воно знайшло відбиток і в кераміці.
У розмові з «ФАКТАМИ» колекціонерка й знавець історії української порцеляни, авторка книжок Людмила Карпінська-Романюк поділилася роздумами про роботи на дану тематику. У кожній з них стільки виразності!
«Жовтий, зелений кольори і теплі бурі тони відтворюють звичну кераміку Карпат»
— Гуцульський танок послужив поштовхом для українських майстрів порцеляни, — зазначає Людмила Карпінська-Романюк. — Ось ваза Миколи Трегубова «Гуцульський танець», котра захоплює своєю красою. Вона насичена ритмом і внутрішньою динамікою — і наче бринить, як трембіта над карпатськими луками. В осередді композиції — дівчина, наче весняна квіточка, довкола якої у хороводі «витанцьовують» хлопці. В кожному русі відчувається грація та невагомість.
ВІДЕО ДНЯ
М. Трегубов. Декоративна ваза «Гуцульський танець». Коростенський фарфоровий завод. 1960. Національний музей декоративного мистецтва України
— Чарівно!
РЕКЛАМА
— Жовтий, зелений кольори і теплі бурі тони відтворюють звичну кераміку Карпат. «Гуцульський танець» — це уособлення України як території живої традиції, де мелодія, рух і колір з’єднуються в єдине святкове коло. Ваза начебто береже згадку про народні звичаї, про міць землі та ритм гір, перетворюючи ужиткову річ на ліричний символ культури.
— Яка праця на тематику гуцульських танців ваша найулюбленіша?
— Кожна унікальна по-своєму. У невеликій, проте надзвичайно жвавій композиції Ольги Рапай «Гуцули, що танцюють» увічнена мить руху — легкого, відвертого, сповненого внутрішнього ритму. Дві фігури виглядають у танці так натурально, наче кераміка на мить стала музикою. Їхні кроки бадьорі, руки впевнені, а обличчя — заглиблені й разом із тим ясні. Це не просто виріб — це сконцентрований вираз народної енергії, перенесений у крихку матерію порцеляни. У скромному розмірі (висота скульптури — 13,5 сантиметра) авторка роботи досягає відчуття простору й динаміки — танок ніби продовжується за рамками композиції.
РЕКЛАМА
О. Рапай. «Гуцули, що танцюють». Полонський завод художньої кераміки. 1958. Хмельницький обласний краєзнавчий музей
У цій праці відчувається та пластична чіткість і внутрішня мелодійність образу, що згодом стане відомою ознакою її творчості. Цей витвір демонструвався на міжнародному ярмарку в Марселі. У такті гуцульського танцю ожила енергія української культури. Вона звучала переконливо — як упевнений голос традиції серед різноголосся світу.
«Кобальтово-сіра гама створює враження прозорого гірського повітря»
— Хто ще з відомих творців відтворив у кераміці красу гуцульського танцю?
— У вазі «Закарпаття» мисткині Луїзи Галікеєвої обриси танцюристів зведені до узагальнених контурів, що нагадують тіні чи відголоски народного танцю. Вони не мають індивідуальних особливостей, адже перетворюються на образ спільноти, колективного руху, традиції, яка передається з покоління в покоління. Кобальтово-сіра гама створює враження прозорого гірського повітря. Світлі площини кераміки звучать, як імла над полонинами, а стримані штрихи — як кроки танцю, що відтворюються у безкінечному колі. Орнаментальний фриз у верхній частині вази відображає смереки — вони обрамляють цей незримий простір. Мисткиня ніби переносить у кераміку дух Карпат — волелюбний, музичний, світлий.
Л. Галікеєва. Ваза «Закарпаття». Чернівці. 1963
— У вазі Луїзи Галікеєвої «Аркан» танок розгортається по колу, немов неперервний ритм, що охоплює форму, — продовжує Людмила Карпінська-Романюк. — Тут танок у миготінні контурів, що повторюються, наче відлуння кроків у горах. Постаті танцівників узагальнені, майже символічні. Вони не деталізовані — лише окреслені легкими штрихами, що передають нахил тіла, підняту ногу, розпростерті руки. Відсутність дрібних подробиць посилює відчуття ритму: танок стає графічним, майже орнаментальним. Сині фігури зливаються з молочно-білою поверхнею вази, наче постають із серпанку полонини.
РЕКЛАМА
Л. Галікеєва. Ваза «Аркан». Чернівці. 1967
— Вишукана праця!
— Композиція побудована за засадою кола, як і сам танок. Танцівники, взявшись за руки, утворюють безперервний ланцюг, що обвиває форму посудини. Орнаментальна смуга внизу, з геометричними мотивами та золотистими акцентами, підсилює декоративність і водночас «приземлює» рух, надає йому підтримки. Декор вази досить стислий: кобальт, легкий золотий контур, небагато кольору. Але саме ця стислість створює особливу поетичність. Танок тут — не показовий, а внутрішній, мов пам’ять про традицію, що передається через знак і силует.
Читайте також: «У гуцульському вбранні є чимало знаків-оберегів», — колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк
У композиції Олени Хренкової «Аркан» ми бачимо не тільки танок, а ритуал сили, єдності та чоловічої честі. Троє гуцулів, з’єднані руками у щільне коло, створюють замкнутий простір руху. Їхні постаті нахилені вперед, крок досить пружний. Це аркан — стародавній танець, що виникає з ритму гір і звучання трембіти.
О. Хренкова. «Аркан». Полонський завод художньої кераміки. 1964. Хмельницький обласний краєзнавчий музей
Пластика вирішена узагальнено і лаконічно. Чисті площини білої порцеляни контрастують із насиченим червоним кольором у вбранні, стриманими золотистими акцентами та чорними лініями взуття. Колористика мінімалістична, проте виразна — вона працює на ритм, акцентує коло, що не розривається. Фігури майже симетричні, та кожна має власну інтонацію: центральний танцівник із вусами — зосереджений, внутрішньо зібраний, двоє інших ніби підтримують спільний подих. Особливість композиції — у її замкненості. Глядач мимоволі відчуває рух по колу, хоча танок застиг у кераміці. Постаті утворюють своєрідну скульптурну архітектуру — міцну, стійку, майже монументальну, попри камерний формат. У цій композиції відчувається ритм землі, потяг до спільності, до традиції, що тримає покоління разом.
До слова, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є шанувальниками краси порцеляни, до першого в Україні Музею порцелянових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити найкращі зразки світових порцелянових мануфактур. У музеї є зал української порцеляни, де представлено чимало унікальних робіт вітчизняних майстрів-керамістів. Неймовірна порцелянова мандрівка подарує вам багато позитивних емоцій та закарбується на все життя!
Раніше в інтерв’ю «ФАКТАМ» Людмила Карпінська-Романюк розповіла про образи співачок, втілені в українській малій пластиці двадцятого століття.
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк
Фото у заголовку: М. Трегубов. Декоративна ваза «Гуцульський танець». Коростенський фарфоровий завод. 1960. Національний музей декоративного мистецтва України